Постанова № 78747792, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 по справі № 2040/5598/18, суддя Шляхова О.М., м. Харків

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" (надалі позивач, ТОВ «Харківпроменерго»), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач), в якому просив визнати наказ № 4908 Головного управління ДФС в Харківської області від 09 липня 2018 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Харківської області від 22.01.2018року № 390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства і обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» незаконним та скасувати, а також визнати дії Головного управління ДФС в Харківської області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» на підставі наказу № 590 ГУ ДФС в Харківської області від 22.01.2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» незаконними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності оскаржуваного наказу та дій.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у зв'язку з отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ "Харківпроменерго" вимог податкового законодавства, контролюючим органом направлено позивачу запити № 6083/10/20-40-14-11-18 від 30.05.2017, № 13364/10/20-40-14-11-18 від 14.08.2017 року, № 19327/10/20-40-14-11-18 від 05.10.2017 року, № 22052/10/20-40-14-11-18 від 27.10.2017 року щодо надання інформації, в якому, крім іншого, позивачу повідомлено, що у разі ненадання інформації та її документального підтвердження та у відповідності до 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу буде проведена позапланова перевірка.

Факт отримання письмових запитів контролюючого органу про надання інформації представником позивача не заперечується.

На вище вказані запити контролюючого органу позивачем надано відповіді, в яких повідомлено про те, що ТОВ "Харківпроменерго" не має достатніх законних підстав для задоволення вимог контролюючого органу щодо надання інформації та документів, у зв'язку із тим, що запит контролюючого органу містить ознаки незаконного втручання у господарську діяльність підприємства, а також, зі змісту запиту не вбачається, з яких саме підстав необхідно надати документи.

У зв'язку із ненаданням ТОВ "Харківпроменерго" документів на письмові запити Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято наказ № 390 від 22.01.2018 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Харківпроменерго" з 22.01.2018 року тривалістю 5 робочих днів.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про призначення перевірки, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/369/18 залишено без змін.

09 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було видано наказ № 4908, яким внесено зміни до наказу ГУ ДФС в Харківській області № 390 від 22.01.2018 р., яким пункт 2 викладено у новій редакції: « 2. Термін проведення перевірки 5 робочих днів, починаючи з 10.07.2018 року».

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом позивач посилається на те, що наказ № 390 від 22.01.2018 є ненормативним актом, що підлягав одноразовому застосуванню, вичерпав свою дію, а внесення змін до нього іншим наказом є незаконним, суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 та порушує принципи правової визначеності і гарантії стабільності суспільних відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв з урахуванням покладених на нього завдань та обов'язків, в межах повноважень, наданих Податковим кодексом України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п.п. 61.1, 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, 62.1.3. 62.1. Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 78.1.1. пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Згідно п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України встановлено лише право податкового органу на прийняття рішення про продовження строків на проведення перевірок, визначених статтею 78 Податкового кодексу України.

Між тим, вищезазначеними приписами Податкового кодексу України не передбачено права контролюючого органу на внесення змін до періоду проведення виїзної документальної позапланової перевірки шляхом прийняття наказу про внесення змін до наказу, яким призначено проведення такої перевірки.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, як на підставу прийняття оскаржуваного наказу, що у зв'язку з судовим оскарження наказу про призначення перевірки, було пропущено строк її проведення, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено повноваження податкового органу вносити зміни до наказу про призначення документальної планової перевірки щодо періоду її проведення з підстав пропуску строку її проведення, у зв'язку з його оскарженням в судовому порядку.

Разом з цим, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, безпідставно послався на приписи ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказана норма містить приписи щодо набрання судовим рішенням законної сили та не регулює податкових правовідносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наказ № 4908 Головного управління ДФС в Харківської області від 09 липня 2018 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Харківської області від 22.01.2018року № 390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства і обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» прийнято відповідачем не на підставі, що встановлена чинним законодавством України, а тому є незаконним.

Також, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про незаконність наказу «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Харківської області від 22.01.2018року № 390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства і обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго», дії з проведення перевірки на його підставі також є незаконними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що через невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 по справі № 2040/5598/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу задовольнити.

Визнати наказ Головного управління ДФС в Харківської області від 09 липня 2018 року № 4908 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Харківської області від 22.01.2018 року № 390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» незаконним та скасувати.

Визнати дії Головного управління ДФС в Харківської області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» на підставі наказу № 590 Головного управління ДФС в Харківської області від 22.01.2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Харківпроменерго» незаконними.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.12.2018 р.