Постанова № 78747759, 11.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2008/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018р., головуючий суддя першої інстанції Удовіченко С.О., по справі № 816/2008/18

за позовом Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

до Приватного акціонерного товариства "Завод Лтава"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Лтава" (надалі відповідач), в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод Лтава" на користь Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, 2 за період 01 лютого 2018 року по 25 травня 2018 року в загальній сумі 62779,84 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018р. зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" на користь Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 за період лютий - травень 2018 року в розмірі 10160 (десять тисяч сто шістдесят) гривні 53 копійки та витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період лютий - травень 2018 року в розмірі 30630 (тридцять тисяч шістсот тридцять) гривень 81 копійку. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою в позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить в задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в частині відмови в задоволенні позову в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку правомірності вимог про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство (колишнє Публічне акціонерне товариство) "Завод "Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479), зареєстроване як юридична особа 29.11.1994 (т.1 а.с. 13-15) та перебуває на обліку в Полтавському ОУПФ.

Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 по справі №816/2980/15, від 03.08.2017 по справі №816/550/17 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 по справі №816/1295/17 (т.1 а.с. 207-219) встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі №2а/3509/11/1609 за позовом ОСОБА_1 зобов'язано управління Пенсійного фонду Київського району в м. Полтаві вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01.03.1985 по 01.04.1989, та з 01.04.1989 по 12.08.1996 на посаді ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Копією протоколу від 04.06.2013 №94540 (т.1 а.с. 174) підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_1 за списком №2 становить 11 років 5 місяців 12 дні. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу (а.с. 175), до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_1 виключно на Полтавському АТ "Лтава" у період з 01.03.1985 по 12.08.1996.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2015 у справі №552/2732/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015, зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві зарахувати період з 13.02.1989 по 01.04.1989 та період з 01.04.1989 по 13.05.1996 у пільговий стаж та призначити пенсію ОСОБА_2 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком №2 відповідно до підпункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16.12.2014 та провести відповідні виплати (т.2 а.с. 100-106). При цьому судами встановлено, що ОСОБА_2 з 13.02.1984 працювала на посаді пресувальника виробів із пластмаси цеху пластмас, а з 01.04.1989 - ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Крім того, наявною у матеріалах справи копією довідки АТ "Лтава" від 13.09.1996 вих. №636 підтверджено, що ОСОБА_2 працювала на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" (т.2 а.с. 99).

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 27.10.2014 у справі №552/6264/14-а (т.1 а.с. 146) зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_3 пенсію відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Копією протоколу від 22.01.2015 №95271 підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_3 за списком №2 становить 10 років 8 місяців 1 день (т.1 а.с. 140). При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_3 виключно у період з 01.02.1986 ро 01.10.1996 (т.1 а.с. 141).

ОСОБА_3 у період з 24.12.1985 по 01.10.1996 працювала на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" (т.2 а.с. 52).

Отже, до пільгового трудового стажу, який дає право для призначення пенсії за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зараховані періоди роботи на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 у справі №816/4493/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, встановлено, що ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", останній припинено у складі Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава" 30.03.2006 без визначення правонаступників (т.1 а.с. 237-239).

Оцінюючи правомірність вимог щодо заявлених у позові до стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянці ОСОБА_4, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що пенсію на пільгових умовах гр. ОСОБА_5 призначено відповідно до довідки ПАТ "Завод "Лтава" від 14.05.2014 вих. №1712, за змістом якої підтверджено, що дана громадянка дійсно працювала на Полтавському електромеханічному заводі у період з 21.09.1983 по 18.01.1991 (т.1 а.с. 169).

ПрАТ "Завод "Лтава" є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу, що не заперечується позивачем.

Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що відповідач не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", а матеріалами справи у їх сукупності підтверджено, що пільговий стаж гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 складається з періодів роботи саме на вказаному заводі, у ПрАТ "Завод "Лтава" відсутній обов'язок з відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним громадянам. Також, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог про стягнення з ПрАТ "Завод "Лтава" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянці ОСОБА_5, оскільки остання має право на пенсію на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не є об'єктом відшкодування фактичних витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах призначено з урахуванням періодів їх роботи на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Відповідач вважає, що в нього відсутній обов'язок щодо відшкодування витрат на доставку пенсій вказаним пенсіонерам, оскільки ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Сторонами у справі не оспорюється та підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом (а.с. 72 т. 1), що ПАТ «ЛТАВА» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «ЛТАВА», заснованого шляхом перетворення державного підприємства Полтавський електромеханічний завод.

Доводи відповідача, що ПАТ «ЛТАВА» не є правонаступником заводу «Комплект» грунтуються на обставинах, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема, у справі № 816/2980/15.

Так, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, прийнятої у по справі № 816/2980/15 за позовом Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області до ПАТ «Завод Лтава» про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій встановлено наступні обставини.

Згідно копії наказу виробничого об'єднання "Лтава" від 29 серпня 1979 року №758"а" "О преобразовании филиала ПЭМЗ в завод "Комплект", з 01 серпня 1979 року філію Полтавського електромеханічного заводу перейменовано на Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава". Даний наказ підписано генеральним директором виробничого об'єднання "Лтава".

На підставі наведеного документу та виходячи з приписів Положення про виробниче об'єднання (комбінат), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 27 березня 1974 роу за № 212 суд у справі № 816/2980/15 прийшов до висновку, що завод "Комплект" входив до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" на правах виробничої одиниці та був підпорядкований саме виробничому об'єднанню "Лтава", а не державному підприємству "Полтавський електромеханічний завод".

Також, вищенаведеною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, прийнятої у по справі № 816/2980/15, встановлено ще наступні обставини.

За змістом пункту 1.2. Статуту Полтавського виробничого об'єднання "Лтава", затвердженого Головою Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню 19 листопада 1991 року, об'єднання є виробничим комплексом підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі централізації делегованих йому учасниками об'єднання функцій науково-технічного і виробничого розвитку, а також інвестиційної, зовнішньоекономічної і іншої діяльності.

Пунктом 1.4. Статуту Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" визначено, що до складу об'єднання за рішенням трудових колективів входять: Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство; Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи); Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області; СКБ при Полтавському електромеханічному заводі; Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області; Техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава. Вказані підприємства наділені правами юридичної особи.

На підставі вказаних документів суд у справі № 816/2980/15 прийшов до висновку, що Завод "Комплект" у 1992 році ввійшов до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" на правах самостійної організаційної одиниці, хоча і без права юридичної особи.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено підстави звільнення від доказування, відповідно до частин 4, 7 якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Таким чином, не підлягають доказуванню саме встановлені судовим рішенням певні обставини, при цьому, оцінка, надана певному факту не є обов'язковою для суду.

Між тим, судом першої інстанції взята до уваги надана судом правова оцінка певним фактам відображених у документах, що були в матеріалах справи.

Таким чином, вказана оцінка не є обов'язковою при розгляді даної справи.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1.10.2016 року у справі № 816/1058/15-а за позовом УПФУ Октябрьського району в м. Полтва до ПАТ «Завод «Лтава» про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій також встановлені аналогічні факти щодо вказаних перетворень підприємства, яким надана інша правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів при розгляді вказаної справи. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Завод «Лтава» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, оскільки зміст оскаржуваного рішення не дає підстави для висновку, що судом попередньої інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, вказаним рішенням у справі № 816/1058/15-а встановлено аналогічні обставини, що на підставі наказу виробничого об'єднання «Лтава» від 29.08.1979р. № 758 «а» філіалу Полтавського електромеханічного заводу надана назва - Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання «Лтава».

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному наказу, приходить до висновку, що ним підтверджено наявність у Полтавського заводу «Комплект» статусу філіалу Полтавського електромеханічного заводу, зазначеним наказом змінилася лише назва філіалу Полтавського електромеханічного заводу, а не його підпорядкування та статус.

Пунктом 1.4. Статуту Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" визначено, що до складу об'єднання за рішенням трудових колективів входять: Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство; Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи); Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області; СКБ при Полтавському електромеханічному заводі; Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області; Техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава. Вказані підприємства наділені правами юридичної особи.

Отже, вказаним Статутом визначено склад юридичних осіб, які входили до складу Полтавського виробничого об'єднання «Лтава», в тому числі і Полтавський електромеханічний завод визначено як головне самостійне підприємство, а завод "Комплект" - без права юридичної особи, тобто у складі головного підприємства, яким за Статутом є Полтавський електромеханічний завод.

Також, судами встановлено, що наказом виробничого об'єднання "Лтава" від 29 серпня 1979 року №758"а" "О преобразовании филиала ПЭМЗ в завод "Комплект", з 01 серпня 1979 року філію Полтавського електромеханічного заводу перейменовано на Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Таким чином, зазначеним наказом підтверджено, що Завод "Комплект" знаходився у статусі філіалу Полтавського електромеханічного заводу, а вищенаведеним наказом від 29.08.1979р. № 758 змінено лише назву Полтавського заводу "Комплект", а не підпорядкування.

Судами встановлено, що відповідно до п. 1.2 вищенаведеного Статуту об'єднання є виробничим комплексом підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі централізації делегованих йому учасниками об'єднання функцій науково-технічного і виробничого розвитку.

За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", яка діяла на час затвердження статуту, підприємство визначено, як самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Таким чином, з аналізу наведеної норми та Статуту Полтавського ВО "Лтава" випливає, що Полтавське ВО "Лтава" було створено з метою об'єднанння діяльності підприємств, які мали статус юридичної особи. Завод "Комплект" не мав права юридичної особи.

Отже, Завод "Комплект" у статусі філіалу Полтавського електромеханічного заводу входив до складу об'єднання, що підтверджується наказом виробничого об'єднання «Лтава» від 29.08.1979р. № 758, яким змінено назву Полтавського заводу "Комплект", як філіалу Полтавського електромеханічного заводу.

При цьому, будь-які документи про проведення поділу або реорганізації Полтавського електромеханічного заводу та виділення з його складу філіалу Полтавського заводу «Комплект» з приєднанням до складу ВО «Лтава» у статусі виробничої одиниці судовими рішеннями не встановлено та в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно ст.31 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР

Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Між тим, вищенаведеними рішеннями судів не було встановлено та в матеріалах вказаної справи відсутні докази, що в Полтавському елекетромеханічному заводі на момент включення його до складу об'єднання відбулася реорганізація шляхом виділення філіалу без права юридичної особи заводу «Комплект» та приєднання його до складу об'єднання.

Сторонами не оспорюється, що відповідач є правонаступником ДП «Полтавський електромеханічний завод».

Таким чином, філіал Полтавського електромеханічного заводу, який був його підрозділом, при перетворенні цієї юридичної особи також залишився філіалом, але вже правонаступника Полтавського електромеханічного заводу - відкритого акціонерного товариства «Лтава».

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Лтава", що підтверджується статутом, копія якого наявна у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначені перетворення головного підприємства не змінили статусу його філіалу - заводу "Комплект" .

З матеріалів справи встановлено, що до пільгового трудового стажу, який дає право для призначення пенсії за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зараховані періоди роботи на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава"

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним особам, які працювали на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 06.12.1991 року працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 № 400/97-ВР.

Згідно абзац. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100 % від об'єкта оподаткування.

Отже, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених їх працівникам на пільгових умовах за списком № 2, за ставкою 100 % розміру виплаченої пенсії.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (надалі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як визначено пунктом 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Враховуючи приписи вказаних норм, та той факт, що Завод "Комплект" ВО "Лтава" був лише філіалом Полтавського електромеханічного заводу (без права юридичної особи), правонаступником якого у свою чергу стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава", яке у подальшому перейменовано на ПАТ "Завод "Лтава", колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ "Завод "Лтава" повинен відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної гр. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_5, оскільки пенсія вказаній особі призначена у відповідності до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що гр. ОСОБА_5 пенсію на пільгових умовах призначено відповідно до довідки ПАТ "Завод "Лтава" від 14.05.2014 вих. №1712, за змістом якої підтверджено, що дана громадянка дійсно працювала на Полтавському електромеханічному заводі у період з 21.09.1983 по 18.01.1991 (т.1 а.с. 169).

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Так, відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два випадки призначення пенсії на пільгових умовах, а саме особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, та особам, які не мають такого стажу. При цьому, у разі відсутності повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку встановленого ст. 12 Закону в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону.

У відповідності до п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції станом на час призначення пенсії у 2014 році) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацем другим п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Статтею 12 вказаного закону передбачено, що право на пенсію за віком мають, зокрема жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Як встановлено з матеріалів справи, загальний пільговий стаж ОСОБА_5 за списком №2 становить 6 років 5 місяців 18 днів. До даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_5 у період з 01.08.1984 по 18.01.1991 на ПАТ "Лтава" (т.1 а.с. 166).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року встановлено, що ОСОБА_5 21.05.2014 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з досягненням 50 річного віку.

Отже, оскільки позивач не мала повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а у неї була наявна лише половина необхідного стажу, то вона мала право, відповідно до абзацу другого п. б) ч. 1 ст. 13 та п. б) ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку пропорційно наявному стажу, тобто в порядку, передбаченому статтями 13 та100 цього Закону.

Так, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.09.2014 року у справі № 552/5007/14-а, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року, зобов'язано орган Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави призначити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 урахуванням пільгового стажу в період з 01.08.1984 року по 18.01.1991 року роботи на ВАТ «Завод «Лтава» з 21.05.2014 року.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено право ОСОБА_5 на призначення пенсії відповідно до "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 21.05.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач приймав участь у розгляді справи № 552/5007/14-а, у якості третьої особи, обставини, встановлені зазначеним рішенням не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_5 має право на пенсію тільки на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не є об'єктом відшкодування фактичних витрат, не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, відповідачем не заперечується, що ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу.

Враховуючи безпідставність доводів відповідача, що громадянка ОСОБА_5 має право на пенсію тільки на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не є об'єктом відшкодування фактичних витрат, при цьому їй призначено та виплачується пенсія відповідно до п. "б" частини 1 статті 13, статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів дійшла висновку щодо обов'язку ПАТ «Завод «Лтава» відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної громадянці ОСОБА_5

З матеріалів справи встановлено, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 гр. ОСОБА_5, ПАТ «Завод «Лтава» відшкодовано позивачу не були.

При цьому, заборгованість відповідача згідно розрахунку суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2, що підлягають сплаті в лютому-травні 2018 року ПАТ «Завод «Лтава» складає: гр. ОСОБА_1 в розмірі 4860, 22 грн. , гр. ОСОБА_2 в розмірі 5203 грн, гр. ОСОБА_3 в розмірі 7827, 40 грн, гр. ОСОБА_5 в розмірі 4097, 88 грн., в загальному розмірі 21988, 50 грн.

Переглянувши в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Лтава" заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в загальному розмірі 21988, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2018р. по справі № 816/2008/18 в частині відмови в задоволенні позову Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "Завод Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 21988, 50 грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою цю частину позову Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (вул. Раїси Кириченко, 72, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 14308479) на користь Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за №2 за період лютий - травень 2018 року в розмірі 21988 (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.12.2018.