Рішення № 78747378, 12.12.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2018 р. Справа № 924/548/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ - АГРО" Житомирська область, Черняхівський район, с. Велика Горбаша

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ

про стягнення 1145816грн. попередньої оплати, 455595,28грн. пені, 213513,81грн. втрат від інфляції, 48124грн. 3% річних

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1В директор товариства

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 15.01.18р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

25.06.2018р. ТОВ "МГМ - АГРО" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" 1145816грн. попередньої оплати, 455595,28грн. пені, 213513,81грн. втрат від інфляції, 48124грн. 3% річних. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

Ухвалою від 04.07.18р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 21.08.2018р. у справі №924/548/18 призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 09.10.18р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та поновлено провадження у справі №924/548/18. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 22 жовтня 2018року.

В підготовчому засіданні 22.10.2018р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 05.11.2018р.

В підготовчому засіданні 05.11.2018р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на "21" листопада 2018р.

В підготовчому засіданні 21.11.2018р. судом закрито підготовче провадження у справі №924/548/18, призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2018 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 1145816грн. попередньої оплати, 455595,28грн. пені, 213513,81грн. втрат від інфляції, 48124грн. 3% річних за невиконання умов договору поставки від 16.01.2017р. № В31-01/17ЖТ.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 16.01.2017 р. між ТОВ "МГМ-АГРО" та ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" було укладено договір поставки № ВЗ1-01/17ЖТ, відповідно до п.п. 1.1. якого в строки, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Відповідно до п.п. 2.2. вказаного договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях - додатках, які є додатками до цього договору.

Наголошує на тому, що відповідно до договору та додатку №1 від 18.01.2017 р. до нього відповідач взяв на себе зобов'язання поставити ТОВ "МГМ-АГРО" насіння на суму 1 145 816,00 грн. На виконання вказаного Договору позивачем було перераховано на банківський рахунок ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" кошти в розмірі 1 145 816,00 грн. платіжним дорученням № 292 від 18.01.2017 р., термін поставки повинен був становити до 20.04.2017 р. Однак, товару на вказану суму відповідачем поставлено так і не було.

Позивач також звертає увагу суду на те, що неодноразово звертався до ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (листи Вих. № 03.2017.03 від 11.07.2017 p., № 03.2017.04 від 01.08.2017 p., від 12.02.2018 р.) про повернення коштів, однак вказані вимоги відповідачем були залишені без відповіді.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судових засіданнях просить суд у позові відмовити в зв’язку із його необґрунтованістю.

У відзиві від 16.07.2018р. зазначає, що відповідно до додатків до договору поставки від 16.01.2017 року шляхом їх підписання, сторони погодили назву товару, кількість, ціну загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів поставки, а саме: 18.01.2017 року сторони підписали додаток №1 до договору №ВЗ 1-01/17 ЖТ від 16 січня 2017 року щодо поставки 27 тон насіння сої "Богеміанс" та 22 тон насіння сої "КОФУ"; 28.03.2017р. підписано додаток №2 до договору № В31-01/17ЖТ від 16 січня 2017 року щодо поставки 88,2 літрів Тевірону; 28.03.2017р. підписано додаток №3 до договору №ВЗ 1-01/17 ЖТ від 16 січня 2017 року щодо поставки 49,0 літрів Матадору; 28.03.2017р. підписано додаток №4 до договору № В31-01/17ЖТ від 16 січня 2017 року щодо поставки 9,80 кг. регулятору росту рослин "Гуміфілд".

Наголошує на тому, що на виконання умов договору ТОВ "МГМ-АГРО" отримало від постачальника: по видатковій накладній №1070 від 07 квітня 2017 року товар (насіння сої "Кофу") на загальну суму 608 300,00 грн. та доставлено клієнту згідно товаро-транспортної накладної № 192 від 07.04.2017р., одержувач директор ТОВ "МГМ -АГРО" ОСОБА_3; по видатковій накладній № 17 від 10 квітня 2017 року товар (насіння сої "Богеміанс") на загальну суму 537 516,00 грн. та доставлено клієнту згідно ТТН №199 від 10.04.2017р., одержувач директор ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; по видатковій накладній № 1171 від 10 квітня 2017 року товар ("Матадор") на загальну суму 16 936,92 грн.; по видатковій накладній № 1172 від 10 квітня 2017 року товар ("Регулятор росту рослин Гуміфілд") на загальну суму 2 927,45 грн.; по видатковій накладній № 1173 від 10 квітня 2017 року товар ("Тевірон”) на загальну суму 27 377,22 грн.; по видатковій накладній №780 від 11 квітня 2017 року товар ("Матадор") на загальну суму 20 786,22 грн.; по видатковій накладній №781 від 11 квітня 2017 року товар ("Регулятор росту рослин Гуміфілд") на загальну суму 3 592,78 грн., по видатковій накладній №782 від 11 квітня 2017 року товар ("Тевірон") на загальну суму 33 599,32 грн. на загальну суму 1 251 035,91 грн.

Крім того звертає увагу на те, що відповідач у 2017 році звернувся до Волочиського відділення Красилівської ОДПІ та отримав підтвердження про прийняття податкових накладних ТОВ "МГМ-Агро" та формування податкового кредиту ним у звіт (квитанція №1 до податкових накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 ).

У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що в листі вих. № 24.05. від 24 травня 2017 р. відповідач просить позивача підписати видаткові накладні через їх втрату, а видаткова накладна №1070 у вказаному листі фігурує під іншим номером - "ВА000001070". На даний лист позивачем було дано відповідь від 16 червня 2017 р., в якому позивач підтвердив, що жодної поставки не здійснювалося, документи з боку позивача не підписувались, роздруківки накладних було повернуто відповідачу без будь-яких підписів та відміток.

Наголошує на тому, що за внутрішніми правилами ТОВ "МГМ-АГРО" одержує продукцію відповідальна особа, яка відповідає за товарно-матеріальні цінності на складі, тому директором такі документи не підписуються. Звертає увагу суду на те, що директора ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у квітні 2017р., новому директору товариства ОСОБА_1 попередній директор жодних документів не передав.

Також наголошує на тому, що формування податкового кредиту ним у звіті квитанція № 1 не підтверджує факту отримання позивачем товару, оскільки діє принцип першої події - оплата або відвантаження товару.

Стверджує, що у листі № 16/06-01 від 16 червня 2017 р. повідомлялось про неотримання товару від відповідача, оскільки насіння сої на складі знаходилося без документів певний час, що не давало можливості встановити фактичного постачальника. Щодо акту і якості поставленого насіння стверджує, що в акті ніде не йде мова про постачальника сої.

У письмових запереченнях від 06.08.2018р. відповідач зазначає, що на виконання умов договору ТОВ "МГМ-АГРО" отримало від постачальника товар за видатковими накладними, які містять обов'язкові реквізити первинних документів, визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., звертає увагу на те, що серед обов'язкових реквізитів відбитка печатки немає. Також наголошує на тому, що податкові накладні ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" були зареєстровані, та суми включені до податкового кредиту. Зазначає, що з показів ОСОБА_3, отриманих в порядку ст. 88 ГПК України від 02.08.2018р. (який був директором ТОВ "МГМ-АГРО") вбачається, що позивач не мав інших постачальників насіння сої, у діловодстві товаристві на момент поставки товару велась складська книга.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.01.2017 р. між ТОВ "МГМ-АГРО" (покупець) та ТОВ "АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ "ВІТАГРО" (постачальник) було укладено договір поставки № ВЗ1-01/17ЖТ, відповідно до п.п. 1.1. якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 2.2. вказаного договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначені платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору (п. 2.6.).

Постачальник зобов'язаний поставити товар відповідної якості, згідно до умов даного договору, передавати товар покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних в додатках, та в місцях, визначених в графі "Базис поставки" цих же додатків (п.п. 3.1.1. та 3.1.3. п. 3.1., п. 3.2.). Покупець зобов'язаний прийняти товар в строки, вказані в специфікаціях та оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняються належним виконанням умов даного договору сторонами (р. 5 договору). Зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (п. 9.3.). Договір підписаний зі сторони ТОВ "МГМ-АГРО" (покупець) ОСОБА_3 та ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" - ОСОБА_4

Відповідно до додатку до договору № 1 від 18.01.2017р. сторони погодили поставку товару на суму 1145816 грн. до 20.04.2017р. Також відповідачем надано додаток до договору № 2 від 28.03.2017р. на суму 60976,54 грн., додаток до договору № 3 від 28.03.2017р. на суму 37723,14 грн., додаток № 4 від 28.03.2017р. до договору на суму 6520,21 грн. до 20.04.2017р.

Відповідно до платіжного доручення від 18.01.2017р. № 292 позивачем перераховано відповідачу 1145816 грн. із призначенням платежу „згідно договору №В31-01/17Ж від 16.01.2017р.”

Відповідачем у матеріали справи надано видаткові накладні : №17 від 10 квітня 2017 року на поставку товару - насіння сої "Богеміанс" на загальну суму 537516,00 грн. (ТТН №199 від 10.04.2017р.) із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; №1070 від 07 квітня 2017 року на поставку товару - насіння сої "Кофу" на загальну суму 608 300,00 гри. (ТТН № 192 від 07.04.2017р.) із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3 та копії видаткових накладних № 1171 від 10 квітня 2017 року на товар: "Матадор" на загальну суму 16 936,92 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; № 1172 від 10 квітня 2017 року на товар: "Регулятор росту рослин Гуміфілд" на загальну суму 2 927,45 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; № 1173 від 10 квітня 2017 року на товар: "Тевірон” на загальну суму 27 377,22 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; №780 від 11 квітня 2017 року на товар: "Матадор" на загальну суму 20786,22 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; №781 від 11 квітня 2017 року на товар: "Регулятор росту рослиy Гуміфілд" на загальну суму 3 592,78 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; №782 від 11 квітня 2017 року на товар "Тевірон" на загальну суму 33 599,32 грн. із зазначенням одержувача товару - директора ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3 Також, у видаткових накладних зазначено, що поставка продукції здійснена на підставі договору №В 31-01/17 ЖТ від 16.01.2017р.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної від 27.01.2017р., 31.03.2017р. ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" подано документи про реєстрацію податкової накладної №9005600038 на суму 1145816 грн. з ПДВ, податкової накладної № НОМЕР_3 на суму 6520,21 грн. з ПДВ, податкової накладної №9053301704 на суму 37723,14 грн. з ПДВ, податкової накладної №9053302402 на суму 60976,54 грн. з ПДВ.

Позивач звертався до відповідача із листом №03.2017.03 від 11.07.2017р. (фіскальний чек та опис вкладення від 12.07.2017р.), № 03.2017.04 від 01.08.2017р. (фіскальний чек та опис вкладення від 04.08.2017р.), № М1.03.2018.010 від 12.02.2018р. (фіскальний чек про направлення рекомендованої кореспонденції від 14.02.2018р.) про повернення коштів за непоставлений товар в сумі 1 145 816 грн., а також з листом від 16.06.2017р. про проведення обміну насіння (на суму 1 149960 грн.).

Товариство "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулась до позивача листом від 24.05.2017р., у якому повідомило про те, що ним виявлено, що станом на 23.05.2017 року оригінали підписаних сторонами належним чином видаткових накладних втрачені, відповідач також просив повторно підписати видаткові накладні та направити їх на адресу відповідача. Листом від 16.06.2017р. позивач повернув відповідачу вказані накладні із відмовою проставити відмітку про отримання у зв’язку із відсутністю договірних правовідносин.

Відповідач листом №85 від 26.02.2018р. повідомив позивача про неможливість повернення коштів, оскільки товар був поставлений товариству "МГМ-АГРО" товариством "Агрохімічна компанія "Вітагро".

Оскільки, відповідачем не виконано свої зобов'язання по повернення коштів попередньої оплати за договором № В31-01/17 ЖТ від 16.01.2017р.., позивач звернувся з даним позовом до суду.

У наданих відповідачем у матеріали справи поясненнях ОСОБА_3 від 02.08.2018р. зазначено, що ОСОБА_3 (перебуваючи на посаді директора ТОВ "МГМ-АГРО", код ЄДРПОУ 39908789) було укладено договір поставки №В31-01/17 ЖТ від 16 січня 2017 року, отримано від ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (код ЄДРПУО 37993500) та підписано документи щодо поставки Товару, який було передано на зберігання до складу ТОВ "МГМ-АГРО", що знаходиться за адресою Житомирська обл., Черняхівський р-н, с. Велика Горбаша згідно складської книги, а саме: по видатковій накладній №1070 від 07 квітня 201 7 року товар (насіння сої "Кофу") на загальну суму 608 300,00 грн. та доставлено клієнту згідно товаро-транспортної накладної № 192 від 07.04.2017р., одержувач директор ТОВ "МГМ -АГРО" ОСОБА_3; по видатковій накладній № 17 від 10 квітня 2017 року товар (насіння сої "Богеміанс") на загальну суму 537 516,00 грн. та доставлено клієнту згідно ТТН №199 від 10.04.2017р., одержувач директор ТОВ "МГМ-АГРО" ОСОБА_3; по видатковій накладній № 1171 від 10 квітня 2017 року товар ("Матадор") на загальну суму 16 936,92 грн.; по видатковій накладній № 1172 від 10 квітня 2017 року товар ("Регулятор росту рослин Гуміфілд") на загальну суму 2 927,45 грн.; по видатковій накладній № 1173 від 10 квітня 2017 року товар ("Тевірон") на загальну суму 27 377,22 грн.; по видатковій накладній №780 від 11 квітня 2017 року товар ("Матадор") на загальну суму 20 786,22 грн.; по видатковій накладній №781 від 11 квітня 2017 року товар ("Регулятор росту рослин Гуміфілд") на загальну суму 3 592,78 грн., по видатковій накладній №782 від 11 квітня 2017 року товар ("Тевірон") на загальну суму 33 599,32 грн. на загальну суму 1 251 035,91 грн. Відповідальна особа за ведення складської книги та прийому товарно - матеріальних цінностей був ОСОБА_5, агроном. На період перебування на посаді Директора ТОВ "МГМ - АГРО" товариство не співпрацювало з жодними іншими постачальниками насіння сої.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, побутовим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевказане, договір поставки є складним зобов'язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому продавець (постачальник) повинен передати майно, а покупець наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити переданий товар, а продавець (постачальник) має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Предметом позову у даній справі є стягнення 1145816грн. попередньої оплати, 455595,28грн. пені, 213513,81грн. втрат від інфляції, 48124грн. 3% річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням умов договору від 16.01.2017р. № В31-01/17 ЖТ щодо своєчасної поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2017 р. між ТОВ "МГМ-АГРО" (покупець) та ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (постачальник) було укладено договір поставки № ВЗ1-01/17ЖТ, відповідно до п.п. 1.1. якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 2.2. вказаного договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та оплати кожної партії товару відображаються у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору. Постачальник зобов'язаний поставити товар відповідної якості, згідно до умов даного договору, передавати товар покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних в додатках, та в місцях, визначених в графі "Базис поставки" цих же додатків (п.п. 3.1.1. та 3.1.3. п. 3.1., п. 3.2.). Відповідно до додатку до договору № 1 від 18.01.2017р. сторони погодили поставку товару на суму 1 145 816 грн. до 20.04.2017р.

Відповідно до платіжного доручення від 18.01.2017р. № 292 позивачем перераховано відповідачу 1145816 грн. із призначенням платежу „згідно договору № В 31-01/17Ж від 16.01.2017р.”. Водночас, згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією (п. 1.8.). При цьому, дослідивши вказане платіжне доручення, суд дійшов висновку про відповідність останнього вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Жодною стороною в межах розгляду справи не заявлено про невідповідність спірного платіжного доручення за формою та порядком оформлення нормам чинного законодавства.

Щодо наданих відповідачем у матеріали справи видаткових накладних (№ 17 від 10 квітня 2017 року на поставку товару - насіння сої "Богеміанс" на загальну суму 537 516,00 грн. (ТТН №199 від 10.04.2017р.); №1070 від 07 квітня 2017 року на поставку товару - Насіння сої "Кофу" на загальну суму 608 300,00 гри. (ТТН № 192 від 07.04.2017р.) , № 1171 від 10 квітня 2017 року на товар: "Матадор" на загальну суму 16 936,92 грн.; № 1172 від 10 квітня 2017 року на товар: "Регулятор росту рослин Гуміфілд" на загальну суму 2 927,45 грн.; № 1173 від 10 квітня 2017 року на товар: "Тевірон" на загальну суму 27 377,22 грн.; №780 від 11 квітня 2017 року на товар: "Матадор" на загальну суму 20 786,22 грн.; №781 від 11 квітня 2017 року на товар: "Регулятор росту рослин Гуміфілд" на загальну суму 3 592,78 грн.; №782 від 11 квітня 2017 року на товар "Тевірон" на загальну суму 33 599,32 грн.) останні не є належними доказами, що підтверджують поставку відповідачем позивачу товару, адже такі накладні оформлені з порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік і фінансову звітність" - не містять повної інформації щодо отримувача товару, яка б надала можливість ідентифікувати юридичну особу – покупця. Тобто підпис покупця на спірних накладних з боку отримувача не був засвідчений печаткою позивача, що не може свідчити про учать цього підприємства у господарській операції.

Так, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України). Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами, містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично - значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Задовольняючи чи відмовляючи в задоволенні позову, суд не може виходити з припущень, адже обов'язком суду є всебічність та повнота розгляду справу. Саме дотримання цих правил дозволяє суду ухвалити обґрунтоване рішення.

При цьому, у випадку сумніву (приналежності підпису покупця на спірних накладних з боку отримувача особі) суд не може самостійно ідентифікувати підпис на документах шляхом візуального дослідження цього підпису з підписом на інших документах, адже належність підпису тій чи іншій особі можна встановити лише шляхом проведення відповідної експертизи. Суд не вправі перебирати на себе функції експерта.

Ухвалою від 21.08.2018р. у справі №924/548/18 призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

25.09.18р. до суду надійшло клопотання експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про надання необхідних матеріалів та погодження умов для проведення судово - технічної експертизи документів №19444/18-34/19445/18-33, зокрема, для встановлення часу виконання записів та підписів у документах: порівняльних зразків документів - оригінали достовірно датованих документів, дозвіл суду (судді) на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, відповідно до ст. 103 ГПК України.

Ухвалою від 09.10.18р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та поновлено провадження у справі №924/548/18. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 22 жовтня 2018року.

18.10.2018р. відповідач повідомив, що знищення оригіналів документів для проведення призначеної судом експертизи є для товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" неприйнятним, оскільки видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення 1145816 грн. суми попередньої оплати є обґрунтованими та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судом також критично оцінюються надані у матеріали справи поясненнях ОСОБА_3 від 02.08.2018р. (посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6Л.), оскільки остання базується на припущеннях та є суперечливою, що не узгоджується із ст.87 ГПК України. Так, ОСОБА_3 у заяві від 02.0.8.2018 року зазначає, що ТОВ "МГМ-АГРО" отримано від ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" товар за спірними видатковими накладними. Натомість представник позивача у судових засіданнях та позовній заяві наголошує на тому, що жодних товарів, зазначених у вказаних видаткових накладних позивач не отримав, про що свідчить відсутність первинних документів, складених належним чином, які б підтверджували наявність господарських операцій між сторонами.

Як передбачено ст. 77 ГПК України, допустимим може вважатися лише той доказ, який відповідно до законодавства повинен підтверджувати певні обставини. Обставини фактичної поставки товару можуть підтверджувати лише відповідні документи, зокрема в силу вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік і фінансову звітність" . Пояснення особи в частині наявності/відсутності між сторонами поставки товару за первинними бухгалтерськими документами не можуть носити характер достовірних доказів, що також відображено у ч. 2 ст. 87 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що такі істотні недоліки в первинних документах (що містять відомості про господарську операцію), зокрема відсутність засвідчення здійснення господарської операції печаткою підприємства, за наявності на документі підпису матеріально-відповідальної особи "ОСОБА_3О." (з приводу приналежності якого саме ОСОБА_3 є суперечливі докази у матеріалах справи, а відповідачем не погоджено умови для проведення судово - технічної експертизи документів №19444/18-34/19445/18-33, зокрема, не надано дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, відповідно до ст. 103 ГПК України), не дає змогу ідентифікувати особу, яка приймала товар, а тому є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась. При цьому, достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами не підтверджена іншими належними доказами у справі, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств - товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ - АГРО" (Житомирська область, Черняхівський район, с. Велика Горбаша) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ).

Відповідно достатті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, унормовано, що об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Тобто, не об’єктом оподаткування, зокрема прибуток, не підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частин 201.1., 201.4., 201.6., 201.7., 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми матеріального права та вимоги податкового законодавства, судом враховується, що господарські операції зі спірних поставок товару у квітні 2017 року на підставі видаткових накладних за договором поставки від 16.01.2017р. № В31-01/17 ЖТ хоч і відображались в податковому обліку продавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" сторонами не надано належних та допустимих доказів: складання і надання продавцем покупцю та отримання покупцем податкових накладних при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у квітні 2017 року за договором поставки від 16.01.2017р. № В31-01/17 ЖТ на підставі наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних; відображення у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця таких податкових накладних; формування позивачем, як покупцем, податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних.

У зв'язку з наведеним, наявний в матеріалах справи лист Красилівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 17.08.2017р. № 1231/09, в якому міститься інформація про те, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" протягом 2017 року надавав до Красилівської об’єднаної державної податкової інспекції Автоматизованою системою податкові накладні, аж ніяк не свідчить про наявність у 2017р. взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "МГМ - АГРО".

Відповідно до частин 201.14. та 201.15. статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На момент здійснення спірних поставок товару (квітень 2017 року) уже діяв Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958 відповідно до якого реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді (п.3).

Пунктами 5, 6 Розділу 1 Порядку передбачено, що у Реєстрі окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою, ставкою 7 % чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування та тих, що не є об’єктом оподаткування, послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено за межами митної території України; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою, ставкою 7 % чи нульовою ставкою, звільнених від оподаткування та тих, що не є об’єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку. Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку, в якому встановлено порядок заповнення розділу ІІ Реєстру, визначено, що у розділі ІI Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), МД на ввезення товарів, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.

Придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, МД, а також: товарних чеків, або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за договором поставки № В31-01/17ЖТ від 16.01.2017р., оскільки надав належні допустимі та достатні докази оплати товару на суму 1145816грн., натомість відповідачем не доведено факту передання позивачу товару на зазначену суму відповідно до первинних документів, за якими сторони договору поставки № В31-01/17ЖТ від 16.01.2017р. обумовили перехід права власності. Твердження відповідача про передання товару позивачу є безпідставним, суперечливими та таким, що не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Відповідно до ст. ст. 73, 76-79, 86 ГПК України оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Інші доводи відповідача також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань щодо повернення попередньої оплати в сумі 1145816 грн. не виконав, позивачем заявлено до стягнення 213513,81грн. втрат від інфляції (за період з січня 2017р. по травень 2018р.), 48124грн. 3% річних (за період з 18.01.2017р. по 13.06.2018р.), а також 455595,28грн. пені (за період з 18.01.2017р. по 13.06.2018р.).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 31 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні „виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності".

Із висновків Європейського суду з прав людини, зроблених в рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014р., інші, слідує, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти/належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, інші "законні сподівання" особи.

Отже, законне сподівання та виправдане очікування Позивача на отримання коштів за договором теж є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом враховується, що позивач звертався до відповідача із листом №03.2017.03 від 11.07.2017р. (фіскальний чек та опис вкладення від 12.07.2017р.), № 03.2017.04 від 01.08.2017р. (фіскальний чек та опис вкладення від 04.08.2017р.), № М1.03.2018.010 від 12.02.2018р. (фіскальний чек про направлення рекомендованої кореспонденції від 14.02.2018р.) про повернення коштів за непоставлений товар в сумі 1 145 816 грн. Зокрема у листі № М1.03.2018.010 від 12.02.2018р. позивач повідомив про повернення коштів за непоставлений товар в сумі 1145 816 грн. до 25.02.2018р. Відповідач листом №85 від 26.02.2018р. повідомив позивача про неможливість повернення коштів, оскільки товар був поставлений товариству "МГМ-АГРО" товариством "АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ "ВІТАГРО".

З огляду на зазначене, лист ВСУ №62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", аналізуючи наданий позивачем розрахунок, та лист № М1.03.2018.010 від 12.02.2018р. (про повернення коштів за непоставлений товар в сумі 1145816 грн. до 25.02.2018р.) суд вважає, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 21871,34 грн. втрат від інфляції (за період з березня 2018р. по травень 2018р.) та 10171.08грн. 3 % річних (за період з 26.02.2018р. по 13.06.2018р.) враховуючи строк виконання зобов'язання щодо повернення коштів, визначений у вимозі - 25.02.2018р. В задоволенні нарахованих 196642,47 грн. інфляційних втрат та 37952,92 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Нормами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка. що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, постанова від 25 липня 2018 року, справа № 922/4400/17).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 455595,28 грн. за період з 18.01.2017р. по 13.06.2018р. за невиконання зобов’язання із передання товару.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом 7.1.1. договору сторони передбачили, що постачальник несе відповідальність за затримку з передачею покупцеві оплаченого ним товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожен день прострочення.

Тобто, умовами договору передбачено стягнення штрафних санкцій – пені, розмір якої визначається обліковою ставкою Національного банку України від суми невиконаної частини зобов'язання.

Однак, ст. 231 ГК України (п.п. 4,6) унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи правову природу зобов’язання із передання товару – як не грошового зобов’язання, розмір договірної штрафної санкції суперечить вимогам ст. 231 ГК України , а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 455 595,28грн. належить відмовити. При цьому судом враховується, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення в законі відповідальності за порушення зобов’язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов’язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. по справі №910/29752/15 ).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ - АГРО" Житомирська область, Черняхівський район, с. Велика Горбаша до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ про стягнення 1145816грн. попередньої оплати, 455595,28грн. пені, 213513,81грн. втрат від інфляції, 48124грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" (Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Косовського, 7, код 37993500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ - АГРО" (Житомирська область, Черняхівський район, с. Велика Горбаша, вул. Житомирська, 19, код 39908789) 1145816грн. попередньої оплати, 21871,34 грн. втрат від інфляції, 10171.08 грн. 3 % річних, 17667,88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення 196642,47грн. інфляційних втрат, 455595,28грн. пені та 37952,92грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повне судове рішення складено 19.12.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу з повідомленням про вручення (12343, Житомирська область, Черняхівський район, с. Велика Горбаша, вул. Житомирська, 19), 3 - відповідачу з повідомленням про вручення (31200 Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7).