Рішення № 78747135, 10.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/518/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”: ОСОБА_1 (на підставі довіреності);

від Одеської міської ради: ОСОБА_2 (на підставі довіреності);

від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради: ОСОБА_3 (на підставі довіреності);

від Комунального підприємства “Міські дороги”: ОСОБА_4 (на підставі довіреності)

від Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС": ОСОБА_5 (на підставі довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9);

до відповідачів: 1. Одеської міської ради (65004, Одеська обл., м. Одеса, площ. Думська, буд.1); 2. Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 22); 3. Комунального підприємства “Міські дороги” (65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 2-Б); 4. Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1

про стягнення 165496,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна” (надалі – ПАТ "СК "Універсальна") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №557/18 від 22.03.2018р.) до відповідачів - Одеської міської ради, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства “Міські дороги”, в якій просив суд стягнути з відповідачів суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 165 496,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", на підставі договору №3014/228/004236 від 24.11.2014 року, укладеного між ПАТ "СК "Універсальна" та ОСОБА_6, внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди (надалі – ДТП), виплачено страхове відшкодування страхувальнику за вказаним договором - власнику пошкодженого автомобіля VOLVO S 60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі – автомобіль VOLVO S 60), тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. При цьому, позивач наголосив, що спричинення шкоди у спірній сумі сталося через неналежне забезпечення відповідачами утримання доріг, внаслідок чого власник застрахованого автомобіля зазнав збитків.

Ухвалою суду від 17.04.2018 позовну заяву ПАТ “СК “Універсальна” (вх. ГСОО №557/18 від 22.03.2018) і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №916/518/18, апеляційну скаргу ПАТ “СК “Універсальна” задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2018 року скасовано, справу №916/518/18 передано для продовження розгляду Господарським судом Одеської області.

12.06.2018р. матеріали апеляційного провадження надійшли до господарського суду Одеської області та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі п. 4.3.1 засад використання автоматизованої системи від 12.06.2018р. їх було передано на розгляд судді Невінгловській Ю.М.

Листом від 19.06.2018 року за вих. №916/518/18/2850/2018 суд повідомив ПАТ “СК “Універсальна”, як позивача у справі, про необхідність надання оригіналів позовної заяви з додатками за вх. ГСОО № 557/18 від 22.03.2018р. та заяви про усунення недоліків позовної заяви від 10.04.2018 року № 582 Р (вх. ГСОО №8164/18) з доданими до неї документами, оскільки матеріали апеляційного провадження по справі №918/518/18 не містять оригіналів матеріалів позовного провадження.

26.07.2018 року разом із супровідним листом (вх. ГСОО 15134/18) від ПАТ “СК “Універсальна” надійшли оригінали позовної заяви з додатками за вх. ГСОО № 557/18 від 22.03.2018р. та заяви про усунення недоліків позовної заяви від 10.04.2018 року № 582 Р (вх. ГСОО №8164/18) з доданими до неї документами.

У відповідності до заяви вх. ГСОО №8164/18 від 17.04.2018 року про усунення недоліків, ПАТ “СК “Універсальна” зазначає про солідарну відповідальність відповідачів за заподіяні збитки, в зв’язку з чим просить суд стягнути солідарно з Одеської міської ради, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства „Міські дороги” суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 165 496,50 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/518/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.08.2018 року.

17.08.2018 року до канцелярії суду від Одеської міської ради надійшло клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи вх. ГСОО №2-4217/18. Обґрунтовуючи необхідність призначення у даній справі судової експертизи відповідач посилається на те, що з матеріалів справи, а саме пояснень водія ОСОБА_6, довідки про дорожньо-транспортну пригоду та аварійного сертифіката не можливо встановити з технічної точки зору чи мав можливість водій, пошкодженого автомобіля, з урахуванням типу та стану дорожнього покриття, ширини проїзної частини, числа смуг для руху, виду дорожньої розмітки, шляхом дотримання вимог правил дорожнього руху України, що передбачають його дії в даній дорожній ситуації, уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди.

22.08.2018 року від Комунального підприємства „Міські дороги” до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №17139/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не несе відповідальності за стан трамвайного полотна.

У судовому засіданні 22.08.2018 року представниками Одеської міської ради, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства “Міські дороги” були заявлені усні заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, згідно яких відповідачі просили суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з огляду на значення справи для сторін, категорію та складність справи.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року за клопотанням відповідачів, в порядку ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, призначено подальший розгляд справи в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання на 11.09.2018 року.

29.08.2018 року до суду від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради надійшов до суду відзив на позовну заяву вх. ГСОО №17492/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого проти позову заперечує та зазначає, що не є належним відповідачем у справі, оскільки вибоїна знаходилась між колій, тоді як організацією, яка відповідає за роботу міського електротранспорту, а також за стан колій та асфальтобетонного покриття між ними є Комунальне підприємство "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС".

11.09.2018 року до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у відповідності до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на відсутність складу цивільного правопорушення, а тому підстави, як зазначає Одеська міська рада, для стягнення шкоди у визначеному позивачем розмірі відсутні. При цьому, відповідач зазначає, що вина посадових осіб органів місцевого самоврядування в скоєні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль не встановлена. Більш того, Одеська міська рада наполягає на тому, що довідка про дорожньо-транспортну пригоду не містить посилань внаслідок порушення якого пункту Правил дорожнього руху сталася відповідна пригода, не зазначено недоліків утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП та не вказано про наявність чи відсутність попереджень учасників дорожнього руху про вибоїну. Разом з тим, відповідач зазначає, що правилами дорожнього руху покладений обов’язок на водія бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, тоді як, за думкою відповідача, із наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити з технічної точки зору, чи міг водій своєчасно вжити необхідних заходів, щоб уникнути даної ДТП.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року судом, за клопотанням представника позивача в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/518/18 на 30 днів. Крім того, вищевказаною ухвалою суду, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 08.10.2018 року.

02.10.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №20077/18 в якій ПАТ "СК "Універсальна" зазначає, що аргументи відповідачів - Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та КП “Міські дороги” з приводу того, що вказані особи не є відповідальними за завдану шкоду не доводять, що дані особи є неналежними відповідачами, оскільки за стан прилеглих до трамвайної колії проїзних частин вулиць відповідають підприємства з експлуатації автомобільних шляхів і споруд, тоді як за стан трамвайної колії – трамвайно-тролейбусні підприємства. Водночас, у відповіді на відзив позивач заперечував щодо клопотання Одеської міської ради про призначення у справі судової експертизи, як такого що направлене на затягування розгляду справи, тоді як вихідних даних для проведення відповідної експертизи не достатньо. Разом з тим, позивач вважає твердження Одеської міської ради щодо відсутності встановленої вини посадових осіб органів місцевого самоврядування в скоєні дорожньо-транспортної пригоди за відсутності притягнення відповідних осіб до адміністративної відповідальності необґрунтованими, оскільки в деліктних зобов’язаннях доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

05.10.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача у даній справі (вх. ГСОО № 2-5015/18), в порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просив суд залучити до участі у даній справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС". Обґрунтовуючи вищезазначене клопотання позивач посилається, що у відзивах Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства “Міські дороги” вказують на те, що утримання покриття між коліями віднесено статутом Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" до обов’язків цього підприємства. При цьому, згідно прохальної частини вищезазначеного клопотання позивач просив суд стягнути з Одеської міської ради, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства “Міські дороги” та Комунального підприємства "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 165496,50 грн.

У судовому засіданні від 08.10.2018 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання Одеської міської ради про призначення у справі судової експертизи, з підстав його необґрунтованості, оскільки обставини щодо можливості уникнути водієм даної дорожньо-транспортної пригоди та співвідношення швидкості з отриманими пошкодженнями не пов’язані із предметом розгляду справи, а встановлення вини водія не відноситься до юрисдикції господарського суду, тоді як розмір заявленої до стягнення шкоди не заперечувався відповідачами.

Крім того, ухвалою суду від 08.10.2018 року, враховуючи право позивача щодо залучення до участі у справі співвідповідача, а також те, що відповідну заяву подано позивачем у строки та порядку визначеному ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, судом було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС".

29.10.2018 року до суду від КП "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №22029/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки вулиці і дороги, у тому числі по пр-ту Добровольського, 1, де відбулась ДТП не відносяться до компетенції підприємства та згідно статуту не пов’язано із сферою його діяльності. Також у відзиві відповідач зазначає, що на балансі підприємства дорожнє покриття не обліковується, тоді як у відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про автомобільні дороги” органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів. За таких обставин КП "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" вважає, що для забезпечення дорожнього руху, належного технічного стану дорожнього покриття, згідно правил, норм та стандартів при утриманні вулиць та доріг, ремонт асфальтобетонного покриття на переїздах трамвайної колії з проїжджою частиною та ремонт асфальтобетонного покриття на суміщеному трамвайному полотні повинні виконувати відповідні, призначені рішенням Одеської міської ради дорожні організації та підрозділи.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2018 року.

У судовому засіданні від 19.11.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 10.12.2018 року.

У судовому засіданні 10.12.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні від 10.12.2018 року, проти позову заперечували та просили суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відповідних відзивах на позов.

В судовому засіданні 10.12.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.12.2018 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CAP №015262 на автомобіль VOLVO S 60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 власником автомобіля є ОСОБА_6

Як вбачається з довідки виданої ВЗВОД ДПС №3 Одеського МУ ГУМВС в Одеській області №59315809, 11.03.2015 року о 01 год. 10 хв. у м. Одеса, по пр-ту Добровольського, 1 з автомобілем VOLVO S 60, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував власник ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: наїзд на перешкоду, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень, нижня частина (дно, кузов). При цьому, з зазначеної довідки також вбачається, що наявні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП – наявність на покритті ямок та руйнувань. Також під час складання вищезазначеної довідки було відображено схему ДТП.

Із пояснень водія автомобіля VOLVO S 60 (а.с. 92) вбачається, що вибоїна була непомітна, про неї не було попереджено дорожнім знаком, автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 10 км/год, не помітивши вибоїну між рельсами, здійснив наїзд в яму, після чого спрацювала подушка безпеки. В подальшому задля звільнення проїзду трамваю, автомобіль відштовхнули з колії, викликав ДАІ та після оформлення продовжив рух власним ходом на станцію сервісного обслуговування в м. Херсон.

Відповідно до „Схеми місця ДТП”, яка сталася 11.03.2015 року у м. Одеса, по вул. Добровольського-Заболотного, складеної старшиною ОСОБА_7 за участю понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначено автомобіль НОМЕР_2 потрапив у яму без вказівки на розміри ями, перелік видимих пошкоджень автомобіля – „стрельнули подушки салону”.

Автомобіль VOLVO S 60 був застрахований на підставі договору добровільного страхування №3014/228/004236, який 24.11.2014 року, укладено між ПАТ "СК "Універсальна"- страховик та ОСОБА_6 – страхувальник, у відповідності до умов якого, страховик відповідно до Закону України „Про страхування”, Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 29.03.2007 р. зі змінами і доповненнями (надалі – правила), згідно заявою страхувальника, що є невід’ємною частиною договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання (надалі – ТЗ) та зобов’язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов’язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором та виконувати інші умови договору.

Положеннями розділу 1 „Умови страхування” договору встановлено, що страховим випадком зокрема є ДТП, франшиза 0,00 грн., строк дії договору до 24.11.2015 року.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000183 від 24.03.2015 року (а.с. 95), аварійного сертифікату (а.с.96) та розрахунку страхового відшкодування (а.с. 97) вартість шкоди склала 165496,50 грн.

На виконання умов договору №3014/228/004236 від 24.11.2014р., за заявою ОСОБА_6 про виплату страхового відшкодування від 11.03.2015 року, ПАТ "СК "Універсальна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 165496,50 грн., згідно страхового акту №13998/1, що підтверджується платіжним дорученням №77370 від 01.04.2015р. (а.с. 99).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПАТ "СК "Універсальна" права зворотної вимоги до відповідачів та направлені на стягнення збитків в порядку регресу у розмірі 165496,50 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ОСОБА_3 особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України „Про страхування" передбачено обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а згідно ст. 17 цього Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

За приписами пп. 1, 4 ч. 1 ст. 21 Закону "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) встановлено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" визначено до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху, серед іншого, віднесено:

- розробку програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

- компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про дорожній рух" автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами, а згідно з ч. 1 ст. 24 названого Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

В п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно та якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Так, п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97 визначено, що гранична глибина окремих осідань, вибоїн (ям) не повинна перевищувати 4 см для доріг ІІІ категорій і груп А,Б, вулиць і доріг населених пунктів; 6см – для решти категорій і груп.

У відповідності до розділу IV Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВД №77 від 26.02.2009 року (яка була чинна на момент скоєння ДТП), при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 139, 140 КУпАП, до нього необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 6) з відповідними замірами та схемою про: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо; порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Водночас суд зазначає, що у даному спорі, з урахуванням особливості ДТП, доказами, зокрема, які підтверджують наявність обставин на які посилається позивач є довідка про ДТП, схема ДТП, пояснення водія та акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

Між тим, суд зазначає, що зазначені докази містять нечіткий та суперечливий характер, в зв’язку з чим неможливо дійти однозначного висновку щодо обставин встановлених під час події. Так з пояснень водія вбачається, що попереджувальні знаки, огорожі щодо наявності ями були відсутні, однак довідка про ДТП №59315809 не містить посилань на зазначені обставини, при цьому, жодний із вищезазначених документів не містить також посилань на розміри ями, тоді як в схемі ДТП зазначено про наявність ями, а у відповідній довідці наявність на покритті ямок та руйнувань. Більш того, у матеріалах справи відсутній акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з якого можливо було б зробити висновок про невідповідність стану обстеженої ділянки вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану".

Згідно з п. 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.

За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, у даному випадку протиправною поведінкою відповідачів є неналежне експлуатаційне утримання ними відрізку вулиці, на якій трапилася ДТП, збитками являються витрати позивача, які він поніс у зв’язку з виплатою страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 165496,50 грн., причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою - наявність вибоїн (ям) та відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині вулиці, що стало причиною ДТП та завданню шкоди майну, а вина полягає в недотриманні відповідачами законодавчих вимог, які стосуються належного експлуатаційного утримання дороги.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів з яких можна зробити висновок про невідповідність стану дороги державним стандартам та нормам, а отже, є недоведеною неправомірність поведінки осіб на, яких державою покладений обов'язок за утримання доріг, вулиць в належному стані, крім того позивачем не визначено ким саме з відповідачів недотримано норми та стандарти та до якого з відповідачів слід пред’являти вимоги, оскільки достеменно не визначено на якому відрізку дороги знаходилась яма, що призвела до ДТП, та взагалі не встановлено яких розмірів вона була.

Крім того, недоведеною позивачем є сума збитків, які позивач поніс у зв’язку з виплатою страхового відшкодування та пошкоджень з невідповідним станом автомобільної дороги, оскільки акт огляду транспортного засобу та аварійний сертифікат були складені в м. Херсоні, а не за місцем ДТП.

Отже, позивачем не доведено наявність юридично значимого безпосереднього причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідачів, яка створила конкретну можливість завдання шкоди (збитків) позивачу та завданими позивачу збитками, які перетворили можливість завдання збитків у дійсність, тобто безпосередній причинний зв'язок, що виключає цивільно-правову відповідальність відповідачів у справі.

Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд зазначає про відсутність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідачів.

Отже, за відсутності наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення -протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відповідальності за спричинені збитки, внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська