Рішення № 78747105, 11.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Справа №914/1484/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут”, м. Львів

про: стягнення коштів

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-11 від 24.05.18 року.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 007.1Др-9-0518 від 24.05.18 року.

Суд встановив: 07.08.2018 року за вх. № 1567 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут” про стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 27.08.2018 року. Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.09.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2018 року, підготовче засідання відкладено на 04.10.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 11.10.2018 року, згідно клопотання сторін та для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 22.10.2018 року, згідно клопотання відповідача та для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 31.10.2018 року, згідно клопотання відповідача та для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 06.11.2018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2018 року, розгляд справи по суті відкладено на 19.11.2018 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2018 року, розгляд справи по суті відкладено на 11.12.2018 року, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.08.2018 року, від 05.09.2018 року, від 04.10.2018 року, від 11.10.2018 року, від 22.10.2018 року, від 31.10.2018 року, від 06.11.2018 року, від 13.11.2018 року, від 19.11.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.08.2018 р. за вх. № 31861/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.09.2018 р. за вх. № 32557/18 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.10.2018 р. за вх. № 36432/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

11.10.2018 р. за вх. № 38258/18 представник позивача подав заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені.

16.10.2018 р. за вх. № 38714/18 представник позивача подав заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені.

22.10.2018 р. за вх. № 39835/18 представник позивача подав пояснення.

30.10.2018 р. за вх. № 41318/18 представник позивача подав пояснення по справі.

31.10.2018 р. за вх. № 41512/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

06.11.2018 р. за вх. № 42327/18 представник позивача подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.08.2018 року, від 05.09.2018 року, від 04.10.2018 року, від 11.10.2018 року, від 22.10.2018 року, від 31.10.2018 року, від 06.11.2018 року, від 13.11.2018 року, від 19.11.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.08.2018 р. за вх. № 31635/18 представник відповідача подав відзив на позов.

05.09.2018 р. за вх. № 2302/18 представник відповідача подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

04.10.2018 р. за вх. № 36978/18 представник відповідача подав заяву про відстрочку виконання рішення, розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені, а саме:

1. Зменшити розмір пені на 90%.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1484/18 строком на 6 (шість) місяців з моменту набрання законної сили рішення.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1484/18 на 12 (дванадцять) місяців після спливу 6 (шести) місяців відстрочення рішення з моменту набрання законної сили рішенням.

11.10.2018 р. за вх. № 38226/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.10.2018 р. за вх. № 39839/18 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

31.10.2018 р. за вх. № 41518/18 представник відповідача подав заяву про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи.

06.11.2018 р. за вх. № 42353/18 представник відповідача подав додаткові пояснення на пояснення позивача.

19.11.2018 р. за вх. № 44259/18 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.12.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 01.07.2015 р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (в подальшому змінено найменування на АТ «Укртрансгаз», далі - позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (далі - відповідач) уклали між собою договір на транспортування природного газу магістральними Трубопроводами № 1506000173/Н029 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору, передбачено, що договір діє в частині транспортування газу до 31 грудна 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору, жодною з Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач зазначає, що виходячи з такого, ані позивач, ані відповідач не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору чи в інший строк не заявляли у 2015 році одне одному про припинення його дії або перегляд його умов, у зв'язку з чим даний Договір на час звернення з позовом продовжує, свою дію до 31.12.2018 р.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору позивач, зокрема, надав у 2016-2017 р.р. відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу. Так, позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2016-2017 році - на загальну суму 40 167 870,17 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг: у червні 2016 року на загальну суму 145 620,62 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2016 р. № 06-16-150600(Н73/Н029, у липні 2016 року - на загальну суму 147 116,57 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2016 р. № 07-16-1506000173/Н029, у серпні 2016 року - на загальну суму 140 040,23 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2016 р. № 08-16-1506000173/Н029, у вересні 2016 року - на загальну суму 169 933.99 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2016 р. № 10-16-1506000173/Н029, у жовтні 2016 року - на загальну суму 3 504 967,08 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.30.2017 р. № 11-17-1506000173/Н029, у листопаді 2016 року - на загальну суму 5 676 533,89 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2016 р. № 11-17-1506000173/Н029, у грудні 2016 року - на загальну суму 7 465 041,79 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2016 р. № 12-16-1506000173/Н029, у грудні 2017 року - на загальну суму 3409234,60 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 р. № 11-17-1506000173/11029, у листопаді 2017 року - на загальну суму 2 628 777,23 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 р. № 11-17-1506000173/Н029, у жовтні 2017 року - на загальну суму 1 496 102,35 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2017 р. № 10-17-1506000173/Н029, у вересні 2017 року - на загальну суму 600 818,90 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2017 р. № 09-17-1506000173/Н029, у серпні 2017 року - на загальну суму 398 717,54 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2017 р. № 08-17-1506000173/11029, у липні 2017 року - на загальну суму 537 568,06 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2017 р. № 07-17-1506000І73/Н029, у червні 2017 року - на загальну суму 553 374,24 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2017 р. № 06-17-1506000173/Н029, у травні 2017 року - на загальну суму 918 196,51 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2017 р. № 05-17-1506000173/Н029, у листопаді 2016 року - на загальну суму 1 619 472,31 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2017 р. № 04-17-1506000173/Н029, у березні 2017 року - на загальну суму 2476218, 58 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 р. № 03-17-1506000173/Н029, у лютому 2017 року - на загальну суму 3 474 223.80 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2017 р. № 02-17-1506000173/11029, у січні 2017 року - на загальну суму 4 805 911,88 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2017 р. № 01-17-1506000173/11029.

Пункт 5.5 Договору передбачає, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів па рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Позивач наголошує, що відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно ч 1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не викопав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, на думку позивача, відповідач, в порушення зазначених умов Договору та наведених положень законодавства оплатив послуги, надані у 2016-2017 роках відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов'язань дати надходження платежів на здійснення відповідних оплат та детальні розрахунки за кожним зобов'язанням днів прострочення наведені у Розрахунку заборгованості, Розрахунку 3-% річних і Розрахунку пені. Наведене є свідченням порушення відповідачем прав позивача як кредитора у спірних правовідносинах.

За твердженням позивача, позивач та відповідач, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором, несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п. 7.1 Договору).

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору).

На підставі наведеного, позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань за Договором, у зв'язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 981 759,02 грн.

Отже, за твердженням позивача, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 128 505,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 374 228,63 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що перед оплатою відповідачем власними коштами, між позивачем та відповідачем було укладено та оплачено ряд Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання в період з червня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 24 724 026,93 грн., зокрема:

- 20.10.2016 року № 2588у на суму 162 000,00 грн., оплата по якому проведена 28.10 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 24.10.2018 року (копії додаються);

- 18.11.2016 року № 2927/у на суму 1516 888.41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 21.11.2016 року (копії додаються);

- 19.12.2016 року № 3332/у на суму 1 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 21.12.2016 року (копії додаються);

- 20.01.2017 року № 475/у на суму 3 000 438,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 23.01.2017 року (копії додаються);

- 20.01.2017 року № 489/у на суму 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 23.01.2017 року (копії додаються);

- 06.02.2017 року № 728/у на суму 1 904 016,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 07.02.2017 року (копії додаються);

- 06.02.2017 року № 729/у на суму 1 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 34 від 07 02.2017 року (копії додаються);

- 23.02.2017 року № 1423/у на суму 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 27.02.2017 року (копії додаються);

- 20.02.2017 року № 1281/у на суму 2 000 184,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 59 від 23.03.2017 року (копії додаються):

- 20.03.2017 року № 1845/у на суму 2 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 88 від 21.08.2017 року (копії додаються);

З підписаних спільних протокольних рішень здійснено оплати на загальну суму 20 083 526,84 грн., що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями.

Крім цього, на думку відповідача, згідно оборотно-сальдової відомості за період з червня 2016 року по лютий 2018 року у ТОВ «Львівгаз збут» немає прострочення розрахунків по Договору № 1506000173/Н029 від 01.07.2015 року. Вищезазначене підтверджує неухильне виконання ТОВ «Львівгаз збут» Договору транспортування природного газу №1506000173/Н029 від 01.07.2015 року, зокрема, в частині проведення в повному обсязі розрахунків за спірний період (червень 2016 року - грудень 2017 року) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 року № 20.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що грошові зобов'язання між сторонами регулюються нормами спеціального законодавства, а саме постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (далі - Порядок) та відповідно, розрахунки за Договором, що здійснюються на підставі спільних протокольних рішень, не відповідають дійсності та спростовуються положеннями чинного законодавства та умовами Договору, що полягають в наступному.

Пунктом 1 вказаного Порядку, встановлено, що його положення визначають механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, й на оплату природного газу.

Частиною 3 п. 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма; Пунктом 5.3 спільних протокольних рішень, на які посилався відповідач, встановлено, що вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Позивач наголошує, що дійсно, за спільними протокольними рішеннями №2588/у від 20.10.2016 р., № 2927/у від 18.11.2016 р., № 3332/у від 19.12.2016 р., № 475/у від 20.01.2017 р., № 489/у від 20.01.2017 р., № 728/у від 06.02.2017 р., № 729/у від 06.02.2017 р., № 1423/у від 23.02.2017 р., № 1281/у від 20.02.2017 р., № 1845/у від 20.03.2017 р., копії яких наявні в матеріалах справи разом із підтвердженням здійснення оплати, було проведено відповідне фінансування в розмірі 20 083 526,84 грн., внаслідок якого грошові кошти, згідно зазначених вище спільних протокольних рішень, були зараховані в погашення суми основного боргу відповідача.

При цьому, позивач наголошує, що як вбачається з розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, загальна вартість послуг з транспортування природного газу протягом 2016-2017 років становила 40 167 870,17 грн. У вказаному відзиві, зазначено, що спільними протокольними рішеннями було здійснено оплату по Договору транспортування від 01.07.2015 р. № 1506000173/Н029 на загальну суму 20 083 526,84 грн., при цьому, відповідач у відзиві вказує, що зокрема, була здійснена оплата спільним протокольним рішенням від 20.10.2016 року № 2588у на суму 162 000,00 грн., оплата по якому проведена 28.10.2016 р., разом з тим, зазначена сума була сплачена в погашення попереднього боргу відповідача перед АТ «Укртрансгаз», яка існувала станом на 10.04.2017 р., що підтверджується розрахунком суми основного боргу ТОВ «Львівгаз Збут» по Договору № 1506000173/Н029 від 01.07.2015 р. станом на 10.04.2017 р..

Позивач наголошує, що відповідно до наданого АТ «Укртрансгаз» розрахунку відповідачем власними коштами та на виконання умов Договору було самостійно сплачено 20 246 343,33 грн. (40 167 870,17 грн. (загальна вартість наданих послуг) - 19 921 526,84 грн. (заборгованість погашена спільними протокольними рішеннями) = 20 246 343,33 грн.).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач вважає за необхідне зазначити, що нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 254 811,93 грн. (757 333,64 грн. - пені. 127 461,44 грн. - 3% річних, 370 016,85 грн. - інфляційних втрат) було здійснено на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами, тобто поза межами порядку та строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Нарахування штрафних санкцій здійснювалось на суму основного боргу, який на 30.07.2018 р. становив 20 344 291,65 грн. Вищезазначені обставини в повній мірі спростовують твердження відповідача відносно того, що грошові зобов'язання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства, зокрема, Порядку, враховуючи, тим більше, той факт, що зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу регулюються, в першу чергу, умовами Договору, а також положеннями законодавства України. До того ж, в даному випадку, необхідно враховувати той факт, що Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 р. укладався у типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. № 1579. Відповідно, враховуючи положення ст. 179 Господарського кодексу України, сторони договору транспортування природного газу не мають право змінювати його умови, в тому числі, в частині строків та порядку проведення розрахунків. Сторони можуть лише деталізувати його умови.

Позивач зазначає, що у відзиві відповідач вказує про те, що «вищезазначене підтверджує неухильне виконання ТОВ «Львівгаз Збут» договору транспортування природного газу, зокрема, в частині проведення в повному обсязі розрахунків за спірний період отже в діях ПАТ «Львівгаз Збут», відсутня вина в не проведенні розрахунків». Проте, спільні протокольні рішення не є свідченням вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо виконання зобов'язань з проведення розрахунків за Договором, оскільки відповідач мав та має можливість самостійно виконати зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу відповідно до умов Договору, які не містять імперативного положення щодо виконання такого зобов'язання виключно за рахунок коштів з державного бюджету, отриманих згідно положень Порядку, що виключає можливість стверджувати про відсутність вини відповідача щодо невиконання зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу, так як відповідач за вказані послуги мав та повинен був здійснити остаточні розрахунки до 20-го числа місяця, наступного за звітним, чого відповідачем в повному обсязі та своєчасно здійснено не було. Крім того, відповідач, в основному, здійснював розрахунки з позивачем відповідно до умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів за відповідним алгоритмом розподілу коштів, що свідчить про безпідставність твердження відповідача щодо неможливості самостійного здійснення розрахунків за умовами Договору.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 року № 20, між головним управління Державної казначейської служби України у Львівській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ТОВ «Львівгаз Збут» (Сторона 3 ), ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (Сторона 4) та НАК «Нафтогаз України» (Сторона остання) було укладено та оплачено ряд Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання в період з червня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 24 724 026,93 грн.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20, визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету та встановлено перелік органів, які уповноважені встановлювати факт наявності підстав для такого порядку розрахунків.

Отже, відповідач зазначає, що підписання спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області (органу відповідальному за операції по рахунку); Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (органу, який є розпорядником державних коштів) є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для такого порядку розрахунків.

Відповідно до розділу 4 спільних протокольних рішень, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відповідно до законодавства України.

Таким чином, відповідач стверджує, що він на виконання умов спільних протокольних рішень повністю розрахувався за природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, по сумам, сплаченим за спільними протокольними рішеннями, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 9925626,03 грн. пені, 2716294,03 грн інфляційних втрат та 750595,50 грн. 3% річних - задоволенню не підлягають.

Пунктом 5.3 спільних протокольних рішень, на які посилався відповідач, встановлено, що вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Так, дійсно, за спільними протокольними рішеннями № 2588/у від 20.10.2016 р., № 2927/у від 18.11.2016 р., № 3332/у від 19.12.2016 р., № 475/у від 20.01.2017 р., № 489/у від 20.01.2017 р., № 728/у від 06.02.2017 р., № 729/у від 06.02.2017 р., № 1423/у від 23.02.2017 р., № 1281/у від 20.02.2017 р., № 1845/у від 20.03.2017 р., копії яких наявні в матеріалах справи разом із підтвердженням здійснення оплати, було проведено відповідне фінансування в розмірі 20 083 526,84 грн., внаслідок якого грошові кошти, згідно зазначених вище спільних протокольних рішень, були зараховані в погашення суми основного боргу відповідача за 2016-2017 роки. При цьому, як вбачається з актів наданих послуг, наявних в матеріалах справи, загальна вартість послуг з транспортування природного газу протягом 2016-2017 років становила 40 167 870,17 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до наданого АТ «Укртрансгаз» розрахунку, відповідачем власними коштами та на виконання умов Договору було самостійно сплачено 20 246 343,33 грн. (40 167 870,17 грн. (загальна вартість наданих послуг) -19 921 526,84 грн. (заборгованість погашена спільними протокольними рішеннями) = 20 246 343,33 грн.). У відзиві на позовну заяву зазначено, що спільними протокольними рішеннями було здійснено оплату по договору транспортування від 01.07.2015 р. № 1506000173/Н029 на загальну суму 20 083 526,84 грн., при цьому, Відповідач у відзиві вказує, що зокрема, була здійснена оплата спільним протокольним рішенням від 20.10.2016 року №2588у на суму 162 000,00 грн., оплата по якому проведена 28.10.2016, разом з тим, зазначена сума була зарахована в погашення попереднього боргу відповідача перед АТ «Укртрансгаз», який існував станом на 10.04.2017 р. (підтверджується розрахунком суми основного боргу ТОВ «Львівгаз Збута по договору № 1506000173/Н029 від 01.07.2015 р. станом на 10.04.2017 р.).

До відповіді на відзив АТ «Укртрансгаз», долучено уточнені розрахунки, зроблені позивачем на підтвердження позовних вимог. Так, відповідно до розрахунку суми основного боргу ТОВ «Львівгаз Збут» по Договору № 1506000173/Н029, позивачем зазначено суму нарахування на підставі акту наданих послуг за відповідний період, підписаного представниками обох сторін, а також суму оплати власними коштами (розподіл коштів) в графі «Оплата», оплату, проведену відповідно до умов СПР в графі «Пільги». З Розрахунку суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів та Розрахунку 3% та пені від заборгованості вбачається, що штрафні санкції було нараховано на суми, не врегульовані СПР, а також вказано кожну оплату, здійснену відповідно до розподілу коштів, та період нарахування 3% річних та пені.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій, який починається березнем 2017 року. Хоча власні кошти від ТОВ «Львівгаз Збут» по розподілу коштів на оплату послуг відповідно до Договору № 1506000173/Н029 надходять постійно, відповідачем безпідставно виключено місяці із червня 2016 р. по лютий 2017 р. із розрахунку, що вказані оплати власними коштами перенесено на пізніші періоди. Крім того, з розрахунку неможливо встановити походження суми, на яку нараховано інфляційні втрати.

Відтак позивач, вважає розрахунок, поданий відповідачем необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач стверджує, що нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 254 811,93 грн. (757 333,64 грн. - пені, 127 461,44 грн. - 3% річних, 370 016.85 грн. - інфляційних втрат) було здійснено на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами, тобто поза межами порядку та строків, визначених спільними протоколами рішеннями.

Позивач зазначає, що розрахунки за надані послуги транспортування встановлюються Договором. Зокрема, п. 5.6. передбачено, що у випадку якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходить на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енері етики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством:

у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованої в попередніх місяцях:

у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступним за звітним.

Таким чином, кошти які надходили від відповідача були зараховані в оплату послуг з транспортування газу відповідно до положень Договору.

Крім того, за твердженням позивача, наданий ТОВ «Львівгаз Збут» контррозрахунок є необгрунтованим та безпідставним, оскільки в даному розрахунку відповідач самостійно визначив, яким чином відбувалось зарахування коштів, що надходили за надані позивачем послуги транспортування відповідно до Договору. При цьому такий розрахунок повністю суперечить положенням п.п. 5.6.. 5.7. Договору.

Позивач наголошує, що АТ «Укртрансгаз» здійснило розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату ТОВ «Львівгаз Збут» послуг транспортування природного газу по договору відповідно до п. 5.5.. а саме: Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості, що виникла перша за часом у попередніх періодах. Податкові накладні були виписані з огляду на вищевказане. ТОВ «Львівгаз Збут» їх приймало, тим самим погоджувалось з алгоритмом зарахування коштів позивачем. ТОВ «Львівгаз Збут» зараховувало оплату не по черзі їх надходження, а тому розрахунок, наданий відповідачем суперечить положенням Договору та є невірним.

Позиція відповідача щодо можливості надання розстрочки рішення судом підтверджується також судовою практикою, а саме постановою Верховного Суду від 13 червня 2018р., якою залишено без змін :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2018 року по справі № 922/1008/16 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Харківгаз» про стягнення заборгованості, де Господарський суд Харківської області розстрочив виконання рішення суду на 4 роки:

У запереченнях позивач зазначає, що відповідачем не враховано те, що нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Сторони не вносили жодних змін до умов Договору в частині виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати послуг. Угоди щодо зменшення чи скасування передбачених Договором санкцій, пені та 3% річних між сторонами не укладалися. Викладені обставини свідчать про те, що умови договору в частині порядку проведення відповідачем розрахунків з позивачем за надані послуги залишались та залишаються чинними.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 11.2 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Позивач зазначає, що позивачем та відповідачем до Договору не вносились зміни ні відносно строків виконання відповідачем грошових зобов'язань за цим Договором, ні щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем його зобов'язань щодо оплати наданих йому по Договору послуг позивач нарахував відповідачу 1 484 292,80 грн., з яких, 981 759,02 грн. пені, 128 505.15 3% річних, 374 228,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідач надані позивачем послуги оплатив несвоєчасно, внаслідок чого позивачем було нараховано штрафні санкції.

Згідно з п. 13.5 Договору, в разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі такого позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов'язань у розмірі 981 759,02 грн.

Вказані умови Договору враховують приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України, згідно яких розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим відповідач у своїй заяві про розстрочку виконання рішення суду підставами для такого розстрочення вказус наявність дебіторської заборгованості, можливу неплатоспроможність та можливість виникнення соціальної напруги.

Однак, відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2018 року, який розміщений на офіційному сайті Відповідача в графі «чистий фінансовий результат» зазначено, що прибуток становить 30 445, а «збитки» відсутні (копія звіту додається).

Таким чином, ТОВ «Львівгаз Збут» є прибутковим підприємством, у зв'язку з чим твердження вВідповідача щодо скрутного фінансового становища як підстави для відстрочення виконання рішення та розстрочки виконання рішення є безпідставним та необґрунтованим, та не підтверджене жодними доказами.

Крім того, зазначені відповідачем підстави для надання відстрочення виконання судового рішення, не носять особливий і надзвичайний характер, та не є такими виключними обставинами, які б давали підстави для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду, а тому не є підставою вважати його фінансову діяльність винятковим випадком, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Згідно п, 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом закріпленим у ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника про неможливість виконання зобов'язання через відсутність коштів (ст.607 ЦК України), або відсутність вини (ст.ст.614,617 ЦК України, ст.2І8 ГК України).

Згідно із ст.74 ГПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити виняткові обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення.

Зокрема, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для господарської діяльності позивача при затримці виконання рішення, а питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Розстрочення виконання рішення на один рік є досить тривалим строком, оскільки інфляційні процеси у державі тривають.

При цьому, необхідно враховувати те, що АТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом.

АТ «Укртрансгаз» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р № 83 є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, яке здійснює забезпечення населення та промислових підприємств України природним газом, а також здійснює транзит природного газу до країн Європейського Союзу відповідно до міжнародних зобов'язань Держави в умовах вжиття Кабінетом Міністрів України надзвичайних заходів щодо недопущення зменшення обсягів транспортування природного газу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі, з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (положення ч. 2 ст. 267 ГК України).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи, судом встановлено, що 01.07.2015 р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (в подальшому змінено найменування на АТ «Укртрансгаз», далі - позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (далі - відповідач) уклали між собою договір на транспортування природного газу магістральними Трубопроводами № 1506000173/Н029 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору, передбачено, що договір діє в частині транспортування газу до 31 грудна 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору, жодною з Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Виходячи з такого, ані позивач, ані відповідач не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору чи в інший строк не заявляли у 2015 році одне одному про припинення його дії або перегляд його умов, у зв'язку з чим даний Договір на час звернення з позовом продовжує свою дію до 31.12.2018 р..

Отже, сторони даного спору перебували у договірних відносинах за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 р. № 1506000173/Н029.

Пунктами 5.1, 5.4, 5.5 Договору, сторони встановили порядок розрахунків за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами, відповідно до яких такі розрахунки здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, розміщуються на її офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газопостачального підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу, при цьому, замовник самостійно визначає розмір платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць, зазначаючи у платіжному дорученні підставу (договір, звітний місяць, рік, за який здійснюється оплата, у разі не зазначення яких платіж зараховується в порядку черговості прострочених платежів). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

На виконання умов Договору позивач, зокрема, надав у 2016-2017 році відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу. Так, позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2016-2017 році - на загальну суму 40 167 870,17 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг: у червні 2016 року на загальну суму 145 620,62 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2016 р. № 06-16-150600(Н73/Н029, у липні 2016 року - на загальну суму 147 116,57 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2016 р. № 07-16-1506000173/Н029, у серпні 2016 року - на загальну суму 140 040,23 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2016 р. № 08-16-1506000173/Н029, у вересні 2016 року - на загальну суму 169 933.99 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2016 р. № 10-16-1506000173/Н029, у жовтні 2016 року - на загальну суму 3 504 967,08 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.30.2017 р. № 11-17-1506000173/Н029, у листопаді 2016 року - на загальну суму 5 676 533,89 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2016 р. № 11-17-1506000173/Н029, у грудні 2016 року - на загальну суму 7 465 041,79 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2016 р. № 12-16-1506000173/Н029, у грудні 2017 року - на загальну суму 3409234,60 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 р. № 11-17-1506000173/11029, у листопаді 2017 року - на загальну суму 2 628 777,23 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 р. № 11-17-1506000173/Н029, у жовтні 2017 року - на загальну суму 1 496 102,35 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2017 р. № 10-17-1506000173/Н029, у вересні 2017 року - на загальну суму 600 818,90 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2017 р. № 09-17-1506000173/Н029, у серпні 2017 року - на загальну суму 398 717,54 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2017 р. № 08-17-1506000173/11029, у липні 2017 року - на загальну суму 537 568,06 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2017 р. № 07-17-1506000І73/Н029, у червні 2017 року - на загальну суму 553 374,24 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2017 р. № 06-17-1506000173/Н029, у травні 2017 року - на загальну суму 918 196,51 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2017 р. № 05-17-1506000173/Н029, у листопаді 2016 року - на загальну суму 1 619 472,31 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2017 р. № 04-17-1506000173/Н029, у березні 2017 року - на загальну суму 2476218, 58 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 р. № 03-17-1506000173/Н029, у лютому 2017 року - на загальну суму 3 474 223.80 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2017 р. № 02-17-1506000173/11029, у січні 2017 року - на загальну суму 4 805 911,88 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2017 р. № 01-17-1506000173/11029.

АТ «Укртрансгаз» у червні - грудні 2016 року надало ТОВ «Львівгаз Збут» послуги з транспортування природного газу на загальну суму 17 249 254,17 грн, з них отримало за рахунок оплати спільними протокольними рішеннями 13 043 823,20 грн. а саме:

Спр№2927/у- 1 516 888,41 грн.

Спр №3332/у - 1 500 000,00 грн.

Спр №475/у - 3 000 438,04 грн.

Сир №489/у - 3 000 000,00 грн.

Спр№728/у-1 904 016,02 грн.

Спр №729/у - 1 500 000,00 грн.

Спр №1423/у - 622 480,73 грн.

У 2017 році АТ «Укртрансгаз» надало ТОВ «Львівгаз Збут» послуги транспортування природного газу на загальну суму 22 918 616,00 грн, з них отримано за рахунок оплати спільними протокольними рішеннями - 6 877 823,20 грн, а саме:

Спр№1423/у-2 377 519,27грн.

Спр №128 І/у - 2 000 184,37 грн.

Спр №729/у - 2 500 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пункт 5.5 Договору передбачає, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення відтворені в абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч 1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, відповідач в порушення зазначених умов Договору та наведених положень законодавства оплатив послуги, надані у 2016-2017 роках відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов'язань: наведене є свідченням порушення відповідачем прав позивача як кредитора у спірних правовідносинах. Позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п. 7.1 Договору).

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору).

На підставі наведеного позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань за Договором у зв'язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 981 759,02 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо Інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. 3 ст. 198 ГК України.

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 128 505,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 374 228,63 грн.

Поряд з цим між сторонами укладено спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцІй з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (розділ 1 протокольних рішень).

Позивач погоджується з позицією відповідача, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим встановили суми коштів та порядок їх перерахування за послуги по транспортуванню природного газу відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами саме із дати підписання таких рішень. Тобто, до дати їх підписання, сторони керувалися умовами договору, а з дати підписання рішень мали враховувати такі при здійсненні розрахунків та нарахуванні в тому числі пені. Крім того, сторони підписавши спільні протокольні рішення, тим самим взяли на себе зобов'язання виконати їх у спосіб, встановлений такими рішеннями, а не у порядку, передбаченому Договором.

При цьому, зарахування коштів здійснюється відповідно до п. 5.5. Договору яким передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством:

- у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях;

- у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступним за звітним.

Таким чином, кошти які надходили від відповідача були зараховані в оплату послуг з транспортування газу відповідно до положень Договору.

Під час розгляду справи суд встановив, що спільними протокольними рішеннями було здійснено оплату по Договору транспортування від 01.07.2015 р. № 1506000173/Н029 на загальну суму 20 083 526,84 грн. при цьому, відповідач у відзиві вказує, що зокрема, була здійснена оплата спільним протокольним рішенням від 20.10.2016 року № 2588у на суму 162 000,00 грн., оплата по якому проведена 28.10.2016 р., разом з тим, зазначена сума була сплачена в погашення попереднього боргу відповідача перед АТ «Укртрансгаз», яка існувала станом на 10.04.2017 р., що підтверджується розрахунком суми основного боргу ТОВ «Львівгаз Збут» по Договору № 1506000173/Н029 від 01.07.2015 р. станом на 10.04.2017 р.

Отже, стягненню з відповідача підлягає та сума пені, яка була нарахована на суму боргу, сплата якого не врегульовувалася спільними протокольними рішеннями та який відповідач сплачував самостійно.

Така позиція викладена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 19.07.2018 р. у справі № 921/618/17-г/7 та підтверджується практикою Вищого господарського суду України та Верховного Суду.

Оплату власними коштами відповідач здійснював з порушенням строків, встановлених п. 5.5. Договору (остаточний розрахунок до 20-го числа місяця, наступного за звітним).

Відповідно до наданого АТ «Укртрансгаз» розрахунку відповідачем власними коштами та на виконання умов Договору було самостійно сплачено 20 246 343,33 грн. (40 167 870,17 грн. (загальна вартість наданих послуг) - 19 921 526,84 грн. (заборгованість погашена спільними протокольними рішеннями) = 20 246 343,33 грн.).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак в ході розгляду справи було виявлено, що нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 254 811,93 грн. (757 333,64 грн. - пені. 127 461,44 грн. - 3% річних, 370 016,85 грн. - інфляційних втрат) було здійснено на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами, тобто поза межами порядку та строків, визначених спільними протоколами рішеннями. Нарахування штрафних санкцій здійснювалось на суму основного боргу, який на 30.07.2018 р. становив 20 344 291,65 грн.

Вищезазначені обставини спростовують твердження відповідача відносно того, що грошові зобов'язання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства. Зокрема, Порядку, враховуючи, тим більше, той факт, що зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу регулюються, в першу чергу, умовами Договору, а також положеннями законодавства України.

До того ж, в даному випадку необхідно враховувати той факт, що договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 р. укладався у типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. №1579. Відповідно, враховуючи положення ст. 179 Господарського кодексу України, сторони договору транспортування природного газу не мають право змінювати його умови, в тому числі, в частині строків та порядку проведення розрахунків. Сторони можуть лише деталізувати його умови.

Разом з тим, згідно ч. ч 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 ст. 169 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

У своїй заяві про відстрочку виконання рішення відповідач зазначає, що станом на 20.09.2018 року дебіторська заборгованість по всіх категоріях споживачів становить 1 549 589,92 тис. грн.., зокрема: населення - 1 280 340,72 тис. грн., пільги і субсидії - 251 702,69 тис. грн., бюджетні організації - 3 481,91 тис. грн., релігійні організації - 22,3 тис. грн., промисловість - 14 042,30 тис.грн.

Наявність цієї заборгованості прямо впливає на можливість Товариства здійснювати розрахунки з контрагентами, як наслідок до утворення кредиторської заборгованості.

Негайне виконання рішення суду спричинить накладення арешту на рахунки та майно боржника, що в свою чергу призведе до:

- повного припинення надання послуг з постачання природного газу, в тому числі населенню Львівської області;

- спричинить виникнення соціальної напруги в області, оскільки Товариство є суб'єктом підприємницької діяльності, що має суспільну цінність, адже є підприємством із спеціальними обов'язками по наданню послуг з постачання природного газу для населення та релігійних організацій;

- спровокує неспроможність виконання Товариством поточних фінансових зобов'язань перед постачальниками природного газу, зокрема, перед АТ «Укртрансгаз», що спричинить до нарахування штрафних санкцій і, як наслідок - відключення від газопостачання області і залишення без тепла та гарячого водопостачання, припинення виробничого процесу промислових підприємств - споживачів природного газу, виникнення аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, і як наслідок, нещасних випадків.

Як зазначає відповідач, причиною неможливості виконання рішення суду у даній справі відповідач зазначає важке фінансове становище підприємства, викликане несвоєчасним проведенням розрахунків контрагентами боржника за поставлений природний газ. Заявник зазначає, що предметом діяльності відповідача є створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів і пристроїв, локалізація та ліквідація аварійних ситуацій; тощо, та здійснюючи цю діяльність відповідач зобов'язаний забезпечувати безперебійне та безаварійне надання послуг, утримувати газові мережі, споруди на них: систему газопостачання та газифікації в належному стані, а отже стягнення з відповідача всієї суми заборгованості одночасно в повному обсязі може призвести до скрутного майнового стану відповідача у господарській діяльності, несвоєчасним розрахункам з позивачем за поставлений природний газ та практично робить неможливим вчасне проведення поточних ремонтів газопроводів та споруд на них, що загрожує безпеці газопостачання та створить умови для виникнення непоправних наслідків Також, відповідач зазначив, що розстрочення виконання рішення дозволить запобігти стабілізувати тяжке становище відповідача та дозволить одночасно поступово сплачувати заборгованість та виконувати функції оператора ГРМ.

В п. 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено про те. що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, соціально значимий статус, а також недоведеність наявності збитків у позивача, а також термін прострочення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 378666,82 грн.

До того ж, як зазначено в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, за загальним правилом, закріпленим в ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Відповідно до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р., № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Оскільки невиконання судових рішень є порушенням діючого законодавства України, а також норм міжнародного права, при розстрочені виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що при вирішенні заяв сторони про відстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обгрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно ч.ч. 1 – 6 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Отже питання щодо порядку виконання судового рішення буде розглянуто після набрання рішенням законної сили.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Акціонерне товариство “Укртрансгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут” про стягнення коштів є частково обґрунтованим та підлягає до задоволення частково з урахуванням зменшення пені на 50 %, а саме 378666,8 грн. – пені, 127461,44 грн. – 3 % річних, 370016,85 грн. – інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 9244 від 31.07.2018 року на суму 22267,39 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 378666 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 82 коп. – пені, 127461 (сто двадцять сім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 44 коп. – 3 % річних, 370016 (триста сімдесят тисяч шістнадцять) грн. 85 коп. – інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму судового збору в розмірі 18822 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 18 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.12.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.