Рішення № 78747084, 10.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа №914/1774/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛВУД», смт. Вигода Долинського району Івано – Франківської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП», с.Жорниська Яворівського району Львівської області,

про: стягнення грошових коштів в сумі 469 585, 47 грн.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників процесу:

позивача: не з’явився.

відповідача: ОСОБА_1 – представник згідно довіреності.

Представникам сторін, що з’явились в судове засідання, роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1774/18 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛВУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» про стягнення грошових котів в сумі 469 585, 47 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1774/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.18 р. Ухвалою суду від 22.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 12.11.2018 р. Ухвалою суду від 12.11.2018 р. підготовче засідання закрито. Розгляд справи по суті призначено на 03.12.2018 р. В судовому засіданні 03.12.2018 р. розгляд справи по суті відкладено на 10.12.2018 р.

Представник позивача в судове засідання 10.12.2018 р. не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2018 р. з’явився, щодо позову заперечив з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов укладеного Договору, неоплачено позивачу кошти за поставлений позивачем та прийняти відповідачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 460 241,04 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 162,38 грн, пеню в розмірі 8 182,05 грн.

Позиція відповідача:

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв’язку з тим, що між сторонами у справі мали місце без договірні поставки товару, без визначеної дати поставки та проведення розрахунків.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

05 червня 2018 року між ТОВ «ПКБ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «Мілвуд» (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу товару №11/06-К (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує конструкційні клеєні балки з цільної деревини та пиломатеріали, що надалі іменується - ОСОБА_2, в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціни за товар вказуються у Специфікації до Договору та видаткових накладних у національній валюті України – гривні. Вартість Договору складає 5 000 000,00 грн.

Відповідно до 4.3. Договору, Покупець надсилає електронною поштою на адресу Постачальника замовлення в довільній формі. Постачальник після отримання замовлення складає Специфікацію та в той же день направляє її Покупцю для підписання. Покупець надає згоду щодо поставки товару за умовами вказаними в Специфікації шляхом підписання її зі свого боку та направлення підписаної Покупцем специфікації Постачальнику. Підписана обома сторонами специфікація є згодою сторін щодо поставки ОСОБА_2 за цим Договором.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Покупець і Постачальник проводять прийом-передачу ОСОБА_2 на складі Покупця. Факт прийому-передачі ОСОБА_2 оформляється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими на це представниками сторін.

Згідно п.6.3.Договору, у разі, якщо при прийомі-передачі ОСОБА_2 було виявлено дефекти, невідповідність товару, Сторони одразу на місці складають та підписують Акт розбіжностей, про що у видатковій накладній робиться відмітка.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, 13 липня 2018 року ТОВ «Мілвуд» поставило ТОВ «ПКБ ГРУП» товар на загальну суму 242 269,64 грн, що підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною №393 від 13 липня 2018 року.

07 серпня 2018 року ТОВ «Мілвуд» поставило ТОВ «ПКБ ГРУП» ОСОБА_2 на загальну суму 317 971,40 грн., що підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною №431 від 07 серпня 2018 року.

Загальна вартість поставленого відповідачу ОСОБА_2 становить 560 241,04 грн.

Жодних зауважень при прийомі-передачі ОСОБА_2 щодо його невідповідності, та/або наявності будь-яких дефектів у відповідача не було, про що свідчить відсутність будь-яких відміток з його боку на зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до п, 4.8 Договору, право власності на товар та ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару Покупцю згідно п. 4.1. цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється на протязі 14 календарних днів після поставки ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3.4. Договору, підставою для оплати за товар є даний Договір.

З урахуванням обумовлених в договорі строків остаточний розрахунок за отриманий відповідачем за видатковою накладною №393 від 13 липня 2018 року ОСОБА_2 мало бути проведений ним не пізніше 27 липня 2017р., а за ОСОБА_2 отриманий за видатковою накладною №431 від 07 серпня 2018 року - до 21.08.2018р.

В порушення умов п.3.2. Договору поставлений відповідачу ОСОБА_2 оплачений ним тільки частково, в сумі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №796, які було зараховано на рахунок Постачальника 24.07.2018р.. та в сумі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №805, які було зараховано на рахунок Постачальника 25.07.2018р.

Загальна сума здійсненої відповідачем оплати - 100 000,00грн.

У відповідності до умов укладеного між Сторонами Договору, Покупцем та Постачальником підписано Специфікацію №1 від 05.06.2018 року та Специфікацію №2 від 19.06.2018 року, згідно яких Сторони погодили поставку товару на загальну суму 467 030,29 грн.

Таким чином у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем - ТОВ Мілвуд» за поставлений ОСОБА_2 в сумі 460 241,04 грн.

Позивач - ТОВ «Мілвуд» звернулось до відповідача - ТОВ «ПКБ ГРУП» з вимогою від 29 серпня 2018 року про сплату боргу, однак відповіді позивач на даний час не отримав.

У зв’язку із вище викладеним, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання:

- за видатковою накладною №393 від 13 липня 2018 року з 27.07.2018 року до 12.09.2018 року на 48 днів на суму 142 269,64 грн,

- за видатковою накладною №431 від 07 серпня 2018 року з 27.07.2018 року до 12.09.2018 року на 23 дні на суму 317 971,40 грн.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періодів часу, судом встановлено, що його здійснено з врахуванням вихідних днів, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 1 162,38 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі прострочення покупцем оплати за товар згідно п. 3.1. і п. 3.2. Договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів часу. Судом встановлено, що його здійснено з врахуванням вихідних днів, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 8 182,05 грн.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, 05 червня 2018 року між ТОВ «ПКБ ГРУП» (Покупець) та ТОВ «Мілвуд» (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу товару №11/06-К.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, 13 липня 2018 року ТОВ «Мілвуд» поставило ТОВ «ПКБ ГРУП» товар на загальну суму 242 269,64 грн, що підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною №393 від 13 липня 2018 року.

07 серпня 2018 року ТОВ «Мілвуд» поставило ТОВ «ПКБ ГРУП» ОСОБА_2 на загальну суму 317 971,40 грн., що підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною №431 від 07 серпня 2018 року.

Загальна вартість поставленого відповідачу ОСОБА_2 становить 560 241,04 грн.

Жодних зауважень при прийомі-передачі ОСОБА_2 щодо його невідповідності, та/або наявності будь-яких дефектів у відповідача не було, про що свідчить відсутність будь-яких відміток з його боку на зазначених вище видаткових накладних.

Як вбачається із видаткової накладної №393 від 13.07.2018 року та видаткової накладної №431 від 07.08.2018 року, ТОВ «ПКБ ГРУП» обумовлений сторонами товар було прийнято, про що свідчать підписи та печатка на даних видаткових накладних керівника Відповідача, а тому у Відповідача з моменту прийняття товару виник обов’язок щодо його оплати.

Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договорами щодо вчасного погашення заборгованості, в зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість за Договором, що в свою чергу й зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення основної заборгованості в розмір 460 241,04 грн.

За приписами статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки Постачальник (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передані у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вищий Господарський Суд України в інформаційному листі від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 зокрема звертає увагу на те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 460 241,04 основної заборгованості, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 8 182,05 грн пені та 1 162,38 грн 3% річних.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періодів часу, судом встановлено, що його здійснено з врахуванням вихідних днів, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 1 162,38 грн.

Згідно п. 7.2 Договору у розі прострочення Покупцем оплати за товар Постачальник має право, а Покупець зобов’язаний сплатити пеню, в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого ОСОБА_2 за кожен день прострочення платежу.

В той же час, статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 2 Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого ОСОБА_2 за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів часу. Судом встановлено, що його здійснено з врахуванням вихідних днів, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 8 182,05 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та обєктивного зясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 202, 233, 237, 240, ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» (81082, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 38464872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛВУД» (77552, Івано-Франківська область, смт. Вигода, Заводська, 4, ідентифікаційний код 37322161) 460 241,04 грн основна заборгованість, 1 162,38 грн – 3% річних, 8 182,05 грн – пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ ГРУП» (81082, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний номер 38464872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛВУД» (77552, Івано-Франківська область, смт. Вигода, Заводська, 4, ідентифікаційний код 37322161) 7 043,78 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2018.

Суддя Синчук М.М.