Ухвала суду № 78747052, 13.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2018 р. Справа № 914/1357/18

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кіри О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. №3040/13 (від 07.11.2018р. вх..№2947/18)

про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг», м.Львів;

до Відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 176206,41грн.

Представники:

Позивача (Стягувача) не з'явився;

Відповідача (Боржника) ОСОБА_1 – представник (довіреність від 30.11.2018р. №3968/13).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається заява Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. №3040/13 (від 07.11.2018р. вх..№2947/18) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості; ціна позову: 176206,41грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2018р. заяву передано для розгляду судді Запотічняк О.Д.

На підставі Розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Львівської області від 07.11.2018р. №531 «Щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/1357/18» здійснено повторний автоматизований розподіл заяви Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. №3040/13 (від 07.11.2018р. вх..№2947/18).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018р. заяву передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2018р. суд постановив заяву Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. вих. №3040/13 (вх. №2947/18) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 залишити без руху; надати Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої Заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2018р. у даній справі суд постановив прийняти заяву до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначити на 13.12.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Заявника (Боржника) в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась судом обов’язковою, вимог ухвали суду від 03.12.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання з’явилась, подала заяву, у якій просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті заяви, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до заяви про відстрочку виконання рішення суду для огляду судом. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. З причин подачі клопотання в судовому засіданні, яке розпочате 13.12.2018р. після завершення робочого дня канцелярією Господарського суду Львівської області, таке зареєстроване у канцелярії суду 14.12.2018р. за вх.№48023/18.

Позиція Заявника (Відповідача, Боржника):

Подана Заявником заява від 28.10.2018р. вих. №3040/13 (вх. №2947/18) обґрунтована тим, що Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування знаходиться у складному фінансовому становищі у зв’язку з недофінансуванням з боку держави. Заявник також зазначає, що вживає заходів для виходу із кризового становища. З підстав наведеного Заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі на один рік.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Заявника (Відповідача, Боржника), оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 позовні вимоги комунального підприємства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості; задоволено частково; ухвалено стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування 166206,41грн. боргу; закрити провадження у справі в частині стягнення 10000,00грн.

07.11.2018 на адресу суду надійшла заява Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. вих. №3040/13 (від 07.11.2018р. вх..№2947/18) про відстрочку виконання судового рішення від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 у якій боржник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 на один рік.

Подану заяву Заявник обґрунтовує тим, що в 2018 році на підприємстві склалось важке фінансове становище у зв’язку з недофінансуванням з боку держави; у підприємства наявна заборгованість перед іншими особами, а саме: заборгованість по заробітній платі – 6216000грн.; заборгованість зі страхування по заробітній платі – 3889000грн.; заборгованість перед постачальниками – 29509000грн.; заборгованість за комунальні послуги 1440000грн., що підтверджується Інформацією Заявника про кредиторську заборгованість від 08.10.2018р. б/н.

Також Заявник зазначає, що працівники підприємства, котрі звільнилися, масово звертаються до суду із позовами про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Окрім того, Заявник вказує на те, що ним вживаються заходи задля виходу із кризового становища, а саме: підприємство Заявника тимчасово працює у скороченому (чотирьох денному) режимі; видано наказ про реорганізацію та оптимізацію підприємства; Заявник неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики з проханням надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу або погодити пакет документів на отримання кредиту від банку, що підтверджується доданими до матеріалів Заяви належним чином завіреними копіями звернень до Міністерства Соціальної політики України, а саме: звернення від 12.07.2018р. №1284/13; звернення від 30.07.2018р. №1502/13; звернення від 07.08.2018р. №1503/13; звернення від 05.09.2018р. №2069/13; звернення від 27.09.2018р. №2426/13, однак дане питання вирішено не було.

В доповнення до викладеного Заявник вказує на те, що не залежно від відсутності фінансування збоку держави, Заявник при першій можливості здійснить виплату заборгованості у першу чергу по заробітній платі і при наявності постачальникам і кредиторам, і ні якому разі не відмовляється від виконання своїх зобов’язань.

В судовому засіданні представник Заявника зазначила, що підприємство Заявника не відмовляється від виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі, визнає факт існування присудженої до стягнення заборгованості і зобов'язується при першій нагоді виконати його в добровільному порядку, проте, у зв'язку із наявною значною заборгованістю, настанням опалювального сезону, необхідністю закупівлі палива, теплоносіїв та модернізації котельні одномоментне виконання рішення суду призведе до зупинки діяльності Підприємства, що, в подальшому, може спричинити його банкрутство.

Також представник Заявника зазначила, про значну соціальну роль підприємства, оскільки Відповідач (Боржник) один з небагатьох в державі надає соціальні послуги населенню по виготовленню ортопедичних та протезних виробів, в тому числі за державні кошти, і, у випадку зупинення його діяльності населення західного регіону України буде позбавлене можливості отримати такі послуги і вироби.

В обґрунтування факту отримання грошових коштів в майбутньому Заявник вказує на те, що Заявником ведеться робота по залученню державних коштів, як передоплати за послуги і вироби, ведуться перемовини з приводу залучення кредитних коштів, а також претензійно-позовна робота з метою погашення дебіторської заборгованості контрагентами Заявника за договорами.

Окрім того, представник Заявника звертає увагу суду на те, що згідно Платіжного долучення від 07.11.2018р. №1268 ним здійснено часткове погашення присудженого до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі боргу, в добровільному порядку сплачено на користь Позивача (Стягувача) 20000грн.

В обґрунтування викладених у Заяві доводів, на які Заявник посилається, як на підставу відстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі, Заявником також долучено копію Довідки про кредиторську заборгованість на 29.11.2018р., з якої вбачається, що заборгованість по заробітній платі становить 3209739,20грн.; податках – 992033,96грн.; перед постачальниками матеріалів і товарів – 313044585,57грн.; перед постачальниками послуг – 1002536,74грн.; перед іноземними постачальниками – 5184670,14грн., що в сумі складає 41693565,61грн.

Також, Заявником долучено до матеріалів справи копії звернень Заявника до Міністерства соціальної політики України від 07.08.2018р. №1503/13, від 05.09.2018р. №2069/13 та від 27.09.2018р. №2426/13 із проханням про надання коштів на поліпшення матеріального та майнового стану, погашення існуючої заборгованості та закупівлю комплектуючих з метою забезпечення безперервного забезпечення неповносправних осіб засобами протезування.

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія Платіжного доручення від 07.11.2018р. №1268 про сплату на користь Стягувача 20000грн., а також копії адресованих Державною регуляторною службою України Міністерству соціальної політики України Листів щодо оптимізації та недопущення порушень в сфері розрахунків за надані товари і послуги.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або відстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що відстрочка виконання рішення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проте суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Крім цього п.1 ч.3 ст.2 ГПК України одною з основних засад господарського судочинства є засада верховенства права, складовими якого є принцип справедливості, а саме верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. (аналогічна позиція викладена у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 у справі №1-33/2004).

Тому суд вважає, що відмова у задоволенні такої заяви лише з підстав недоведеності Заявником вчинення дій для виходу із важкого фінансового становища та недоведеності можливості виконати рішення Господарську суду у Львівській області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 після спливу відстрочки на один рік, і не врахування судом скрутного матеріального становища Відповідача, соціальної ролі підприємства, значного розміру боргу перед іншими кредиторами, здійснення заходів, спрямованих на погашення існуючої заборгованості та залучення обігових коштів, часткове погашення присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі заборгованості в добровільному порядку вказувало б на значний негативний формалізм суду під час здійснення правосуддя і могло б в майбутньому спричинити значні негативні наслідки, непропорційні наслідкам котрі можуть настати у зв’язку з відстрочкою виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявність доказів фінансового становища Боржника, в тому числі заборгованості перед бюджетом, з виплати заробітної плати, перед кредиторами, беручи до уваги доведення Боржником здійснення заходів, спрямованих на подолання скрутного матеріального становища Боржника, доведення можливості надходження грошових коштів на рахунки Боржника, в тому числі докази здійснення претензійно-позовної роботи, беручи до уваги здійснену судом оцінку поданих доказів, надані представником Заявника в судовому засіданні усні пояснення по суті поданої заяви, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини Боржника та наявність інфляційних процесів в державі, часткове погашення присудженої до стягнення суми боргу в добровільному порядку а також те, що з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у даній справі минув незначний період часу, суд дійшов висновків про наявність підстав до часткового задоволення заяви і відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі №914/1357/18 про стягнення з Боржника на користь Стягувача 166206,41грн. боргу та 2643,11грн. судового збору до 02.04.2019р.

Враховуючи все вищенаведене та керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, - суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 28.10.2018р. №3040/13 (вх..№2947/18) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. у справі № 914/1357/18 задоволити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р у справі №914/1357/18 про стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м.Львів, вул. Рудненська,10, ідентифікаційний код 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» (79035, м.Львів, вул. Зелена,115ж/42, ідентифікаційний код 40220890) 166206,41грн. боргу та 2643,11грн. судового збору до 02.04.2019р.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 18.12.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.