Рішення № 78746464, 20.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2018 року № 826/9547/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаДержаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Головне управління ДФС у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 №151-1305/Р,

позивач: не прибула,

представник відповідача: не прибув,

представник третьої особи: не прибув,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 №151-1305/Р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що належний їй автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель GL 350, об'єм двигуна 2987 кв.м., 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 не може бути ні базою, ні об'єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що відповідачем не було належним чином встановлено середньоринкову вартість, яка є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив який обґрунтовує тим, що позивач є власником легкового автомобіля марки та моделі MERCEDES-BENZ GL 350 4 МАТІС, з об'ємом циліндрів двигуна 2987 см3, тип пильного дизель, 2013 року випуску, зареєстрованого 12.06.2013, номерний знак НОМЕР_2, який згідно положень підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель GL 350, об'єм двигуна 2987 кв.м., 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

10.06.2016 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №151-1305/Р, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок» за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням звернулась з відповідним позовом до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок» та Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України та пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016 ), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком

Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 а саме, встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 викласти в такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Зазначені норми Податкового кодексу України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.

Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 було внесено до додатку 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23.06.2011 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28.01.2015, яким було встановлено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки «Транспортний податок» введено в дію Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Києві рішенням №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», у той час, як Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для застосування у 2016 році положень вказаних нормативно правових актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Пунктом 1 зазначеної Методики встановлено, що ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з пунктом 12 вказаної Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 встановлено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів має бути враховано певні ознаки, параметри та характеристики транспортного засобу, зокрема, тип, марка, модель, рок випуску та пробіг автомобіля, та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

З огляду на зазначене межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 №К/9901/37682/18 (справа №826/17092/16).

В розрахунку по транспортному податку з фізичних осіб на 2016 рік, який є додатком до податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016 № 151-1305/Р зазначено про те, що ціна авто згідно Мінекономіки - 1 357 850,70 грн. та середньорічний пробіг згідно Мінекономіки - 81000 км, водночас при цьому відсутні дані щодо того, на підставі яких документів відповідачем було встановлено відповідні показники та яким чином отримано відповідну інформацію від Мінекономрозвитку.

В наданому суду відзиві відповідачем не зазначено на підставі яких документів ним було встановлено 10.06.2016, тобто на дату прийняття податкового повідомлення - рішення № 151-1305/Р, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, як і не зазначено про те, що ним було отримано від Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості належного позивачу автомобіля та визначено позивачу грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на її підставі, як і доказів на підтвердження відповідних фактів.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для висновку про те, що зазначена в розрахунку по транспортному податку з фізичних осіб на 2016 рік інформація щодо вартості автомобіля позивача була отримана від Мінекономрозвитку, як і підстави для висновку про те, що відповідачем було отримано від Мінекономрозвитку дані щодо належного позивачу автомобіля.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, а не податковим органом, який має визначати грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб та приймати податкове повідомлення - рішення виключно на підставі даних щодо середньоринкової вартості автомобіля отриманих від Мінекономрозвитку, суд дійшов висновку про те, що відповідачем податкове повідомлення - рішення від 10.06.2016 № 151-1305/Р було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що він не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду. Оскаржуване рішення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж прийняте оскаржуване рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 №К/9901/1450/17 (справа №826/15139/16).

Крім того, позивачем надано суду роздруківку з веб - сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.02.2017 відповідно до якої розрахунок вартості транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель GLS - Class 3,0, внутрішнього згорання, дизель, 2013 року випуску, який є аналогічним до автомобіля належного позивачу згідно листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.03.2017 № 3805-04/8248-09, складає 877 966,98 грн.

Доказів на спростування вартості транспортного засобу визначеної в зазначеному звіті та на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.06.2016 №151-1305/Р.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання податкового повідомлення - рішення від 10.06.2016 №151-1305/Р протиправним та його скасування.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761), третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 №151-1305/Р - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.06.2016 №151-1305/Р .

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) на користь ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов