Рішення № 78745378, 20.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/3551/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Чернігівського ОВК щодо відмови листом від 22.10.2018 №3284 у виплаті позивачу нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 32 269,62 грн;

- визнати неправомірними дії Чернігівського ОВК щодо відмови листом від 26.10.2018 №3329 у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- стягнути з відповідача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення – 9 654,15 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Одночасно позивачем вказано, що всупереч нормам чинного законодавства, незважаючи на те, що він в установленому порядку звернувся на адресу відповідача з рапортом у якому просив виплатити матеріалу допомогу для вирішення соціально-побутових питань, втім остання йому виплачена не була, що є порушенням його прав.

Ухвалою судді від 01.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась, втім, оскільки відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на її виплату, а Чернігівський ОВК не є розпорядником коштів, остання йому не виплачена. Одночасно вказує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою та залежить від наявності відповідних видатків на її виплату.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

За час проходження військової служби у Чернігівському обласному військовому комісаріаті (Чернігівський ОВК) позивач отримував грошове забезпечення. У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 Чернігівський ОВК проводив нарахування індексації грошового забезпечення, проте виплату такої не здійснював.

З метою досудового порядку врегулювання спору позивач звернувся на адресу Чернігівського ОВК з рапортом (вх. від 11.10.2018 №5230) у якому просив повести виплату нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення, проте Чернігівський ОВК, листом від 22.10.2018 №3284 повідомив, що провести виплату індексації грошового забезпечення немає можливості у зв’язку з тим, що незважаючи на нарахування індексації грошового забезпечення та подання відповідних заявок на виділення коштів, забезпечуючий фінансовий орган кошти не виділяє, заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 становить 32 269,62 грн.

Також, 17.09.2018 позивач звертався на ім’я військового комісара Чернігівського ОВК з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зв’язку зі смертю батька його дружини. До рапорту були додані свідоцтво про одруження та свідоцтво про смерть, які підтверджували родинні відносини та смерть батька моєї дружини та містяться в матеріалах справи.

Оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу виплачена не була, 24.10.2018 в порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся на адресу відповідача з запитом у якому просив повідомити його про причини невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, втім, 26.10.2018 за вих. № 3329 Чернігівський ОВК повідомив про те, що починаючи з серпня 2018 року до фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ щомісячно надаються заявки на виплату матеріальної допомоги, але фінансування на зазначені цілі не здійснюється, що унеможливлює розгляд рапорту позивача комісією. Одночасно повідомлено, що розмір місячного грошового забезпечення позивача становить 9 654,15 грн.

Вважаючи, що такі дії щодо не проведення виплати індексації та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань порушують права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з позовом.

Також, позивачем 15.12.2018 (вх.від 19.12.2018 №22515/18) на адресу суду було надіслано заяву, в якій останній повідомив, що його рапорт щодо виплати матеріальної допомоги було розглянуто в листопаді 2018 року та відмовлено йому у здійсненні такої виплати, у зв'язку з тим, що він не є військовослужбовцем. Одночасно позивач просив витребувати належним чином завірені копії документів та проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що згідно ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Тобто, клопотання позивача надіслано до суду після початку перебігу строку для розгляду справи по суті та поза межами строку, встановленого для подання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Крім цього, суд не може прийняти до уваги повідомлені у заяві обставини, оскільки вони тягнуть за собою зміну підстав та предмету позову. Так, в силу ст.47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки заява подана позивачем після сплину всіх передбачених для її подання строків в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про її безпідставність, а отже така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне повідомити позивача, що оскарження дій комісії при розгляді його рапорту про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про що останній зазначає в своїй заяві, можуть бути предметом розгляду в іншому позовному провадженні, оскільки такі обставини виникли після подання ним даного позову до суду та мають наслідком зміну підстав та предмету позову.

Так, даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.ст.4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Так, судом встановлено, що Чернігівський ОВК за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача, що не заперечує і сам відповідач.

Невиплачений розмір індексації грошового забезпечення позивача за вказаний вище період становить 32 269,62 грн. При цьому, індексація грошового забезпечення позивача йому не виплачена Чернігівським ОВК у зв’язку з тим, що Чернігівський ОВК не являється розпорядником бюджетних коштів. Чернігівським ОВК на адресу забезпечуючого фінансового органу направлялись відповідні заявки на фінансування, однак, кошти, які можна було б спрямувати на виплату індексації грошового забезпечення позивача на рахунки Чернігівського ОВК не надходили.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п.50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Тобто, посилання відповідача на ту обставину, що він не є прибутковою установою, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення судом до уваги не приймаються, відповідно позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Щодо вимог про визнання неправомірними дій Чернігівського ОВК щодо відмови листом від 26.10.2018 №3329 у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та стягнення з відповідача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення – 9 654,15 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Підпунктом 3 п.5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.п.33.1-33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 (далі - Інструкція №260), який діяв на час звернення позивача за виплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. ч. 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) (зареєстрований в Міністерстві юстиції 26.06.2018 за №745/32197), чинний на даний час, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

Відповідно до п.7 наказу Міністерства оборони України від 15.02.2018 №65 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" (додаток №6) витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснюються за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо здійснення виплат: у першу чергу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у другу — щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; у третю - грошова допомога для оздоровлення; у четверту інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Відповідно до п.9 Інструкції №260 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення).

Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на відповідний місяць з урахуванням порядку передбаченого п.7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців.

У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров’я військовослужбовця або членів його сім’ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання та розмір потреби.

Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою, тобто не має імперативного характеру та ставиться в залежність від наявності коштів на такі виплати, суд знаходить обгрнутованими посилання відповідача на відсутність відповідних обсягів видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та відсутністю коштів на виплату матеріальної допомоги, а отже і безпідставністю вимог позивача в цій частині.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо відмови листом від 22.10.2018 №3284 у виплаті ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 32 269,62 грн (тридцять дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 62 коп.).

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач – ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, код НОМЕР_1);

Відповідач - Чернігівський обласний військовий комісаріат (вул. Гетьмана Полуботка, 68, м.Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958).

Повний текст рішення суду складено 20.12.2018.

Суддя Л.О. Житняк