Рішення № 78745330, 28.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/295/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кіщук О.І.

позивач: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ФОП ОСОБА_1 (позивач) просить суд : визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 від 22 лютого 2018 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій в сумі 32320,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акта про результати фактичної перевірки від 13.02.2018 року відповідачем 22.02.2018 року винесено рішення №0000981407 про застосування до позивача фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в суму 32320,00 грн. Вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки фактична перевірка на підставі якої винесено оскаржуване рішення № НОМЕР_1 від 22.02.2018 року проведена з порушенням вимог ст. ст. 80, 81 Податкового кодексу України, при цьому він алкогольні напої не продавав, що підтверджується обставинами справи.

29.05.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління ДФС у Івано-Франківській області, відповідно до якого зазначив, що вважає фактичну перевірку на підставі якої складено акта про результати фактичної перевірки від 13.02.2018 року та винесено рішення № НОМЕР_1 про застосування до позивача фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліценції в суму 32320,00 грн., легітимною, проведену відповідно до норм діючого законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає. (а. с. 57-59)

18.06.2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що Яремчанський міський суд розглянувши протокол № 135 про адміністративне правопорушення, постановою від 12.06.2018 року закрив провадження відносно нього через відсутність складу адмінправопорушення, в порядку ст. 247 КУпАП. (а. с. 85-86).

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з’ясування обставин справи було зобов’язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог частини 4 статті 9 КАС України зобов’язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач неодноразово надавав пояснення щодо обставин проведення перевірки при цьому зазначивши, що 06 лютого 2018 року ним особисто ніяких дій не вчинилось щодо реалізації спиртних напоїв, він особисто спиртні напої не реалізовував. Крім того зазначив, що посадовими особами відповідача не надано взагалі доказів про те, що до належності вмісту у пляшці спиртного напою – коньяку, про яку перевіряючими зазначено у акті перевірки. Перевірка розпочалась 06 лютого 2018 року з порушенням вимог Законів, оскільки на час перевірки його у приміщенні не було, перевірка проводилась без його участі, без ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку, що не відповідає вимогам Закону. З наказом № 201 від 05.02.2018 року, направленнями № 203, № 204 від 05.02.2018 року на проведення фактичної перевірки ознайомився в приміщенні ГУ ДФС Івано-Франківської області за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, о 17:00 год., 07 лютого 2018 року. Акт про результати фактичної перевірки, який складено 13 лютого 2018 року о 18 год. йому надано на ознайомлення о 18:32 год., по місцю знаходження відпочинкового комплексу, відомості, які зазначені у вказаному акті не відповідають об’єктивним обставинам справи, оскільки перевірка 06.02.2018 року провадилась без його участі, без ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку, як того вимагає ОСОБА_4. Також зазначив, що громадянин ОСОБА_5 знаходився на відпочинку разом з батьками, в трудових відносинах із ним ФОП ОСОБА_1 не перебуває, є працівником іншої установи. Оскільки перевірка проведена з порушенням вимог Законів, а тому вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував його пояснення, обставини справи, прийняв на його думку незаконне, протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначених обставин щодо невідповідності проведення перевірки до вимог Законів, позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, поясненнях наданих суду, просили суд позовні вимоги задовольнити, скасувати спірне рішення про застосування штрафних санкцій.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, з урахуванням наданих пояснень, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований, як фізична особа-підприємець 07.11.2015 року.

02.02.2018 року начальником управління аудиту на адресу начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області підготовлено службову записку про те, що проведено інвентаризацію суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у місцях масового відпочинку громадян та виявлено порушення вимог чинного законодавства, зокрема відпочинковий комплекс «Лавина», готель та ресторан за адресою вул. Росіч, 253, с. Поляниця, Яремчанської міськради та інших. З урахуванням вимог ст. 80 Податкового кодексу України просив дозволу на проведення фактичних перевірок господарських одиниць платників податків працівниками управління аудиту ГУ ДФС в області, спільно з працівниками управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів. (т.а.с. 225).

Наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 05.02.2018 року № 201 «Про проведення фактичної перевірки» з урахуванням вимог п. п. 80.2.2., п. п. 80.2.5, п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказано головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в області ОСОБА_6, головному державному ревізору-інспектору відділу ліцензування роздрібної торгівлі, контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7 провести фактичну перевірку відпочинкового комплексу «Лавина», готель та ресторан, за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці, Яремчанської міськради з 05.02.2018 року. Встановити термін проведення передвіки відповідно до ст. 82 Податкового кодексу України. (т. 1 а. с. 18, 42, 69, 176, 226).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано направлення на перевірку від 05.02.2018 року № 203 відпочинкового комплексу «Лавина». Доручено провести перевірку головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_6 Вказане направлення позивачем отримано 07.02.2018 року о 17:00 год. в місті Івано-Франківськ, що підтверджується його підписом. (а. с. 68, 177, 227).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано направлення на перевірку від 05.02.2018 року № 204 відпочинкового комплексу «Лавина». Доручено провести перевірку головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_7 Вказане направлення позивачем отримано 07.02.2018 року о 17:00 год. в місті Івано-Франківськ, що підтверджується його підписом. (а. с. 17, 68, 178, 228).

06.02.2018 року головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 по місцю проведення господарської діяльності позивача за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці, Яремчанської міськради після придбання двох чашок кави, однієї пляшки коньяку було надано на ознайомлення громадянину ОСОБА_5 направлення та наказ про проведення перевірки після чого складено акт про те, що після ознайомлення із змістом направлень № 203, 204 від 05.02.2018 року та наказу на проведення перевірки № 201 від 05.02.2018 року громадянин ОСОБА_5 відмовився від підпису у направленнях на перевірку та отримання копії наказу на проведення фактичної перевірки. (т. 1 а. с. 236).

06.02.2018 року громадянин ОСОБА_5 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він відпочиваючи у готельно-відпочинковому комплексі «Лавина» продав пляшку коньяку Таврія ХО 0,5 л по ціні 450 грн. та дві кави по ціні 25 грн. на загальну суму 500 грн. (т. 1 а. с. 184, 233).

07.02.2018 року о 17:00 годині за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20 позивач – ОСОБА_1 ознайомився з направленнями на перевірку від 05.02.2018 року №203, № 204, а також із наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 05.02.2018 року № 201 «Про проведення фактичної перевірки» відпочинкового комплексу «Лавина» та ресторан, за адресою вул. Росіч, 253, с. Поляниця, Яремчанської міськради.

13.02.2018 року за результатами фактичної перевірки позивача складено Акт №090030 із змісту якого видно, що 06.02.2018 року проведено перевірку господарської одиниці відпочинковий комплекс «Лавина», що розташований за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці, суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_1В, перевірку здійснили ОСОБА_6 на підставі направлення від 05.02.2018 року № 203 та ОСОБА_7 на підставі направлення від 05.02.2018 року № 204, перевірка проведена в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 При цьому, зазначили, що під час перевірки встановлено порушення п.1 п.2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” за № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінам та доповненнями; ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.02.1995 року із змінами та доповненнями; ст. ст. 21-24 Кодексу Законів про Працю України.

Крім того, із змісту вказаного акту видно, що перевірка почата 06.02.2018 року о 15 год. 30 хв. Перевірку здійснили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Перевірка закінчена 13.02.2018 року о 18 год. 00 хв. (т. 1 а. с. 12-15, 38-39, 61-62, 179-182).

Також із вказаного акту видно, що ФОП ОСОБА_1, підписав вказаний акт із зауваженнями, а саме зазначив, що акт складено не у його присутності, лише ознайомлено із заповненим актом. Акт містить неправдиві відомості, як про об’єкт перевірки, так і про види діяльності. До акту надані детальні заперечення в поясненні. (т. 1 а. с. 232).

13.02.2018 року ОСОБА_1 надав пояснення до Акту перевірки № 090030 в якому зазначив, що вказаний акт, який йому надали на підпис складено без його участі, у вказаному акті відображено неправдиві відомості про нього та осіб. Також зазначив, що наказ, направлення на перевірку не містить усіх необхідних пунктів вимог відповідно Податкового Кодексу України. (а. с. 16, 44, 63, 185)

13.02.2018 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт про те, що після ознайомлення із змістом Акта перевірки № 090030 від 13.02.2018 року громадянин ОСОБА_5 відмовився від підпису. (т.1 а. с. 237).

13.02.2018 року головним державним ревізором - інспектром ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6 складено протокол № 135 про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1, який порушив порядок проведення розрахунків в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документа встановленого зразка, чим порушено п.1 п.2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” за № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінам та доповненнями, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 155-1 КУпАП. (т. 1 а. с. 43, 67).

22.02.2018 року на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Івано - Франківській області прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_1 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32320,00 грн., а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії. (т. 1 а. с. 11, 41).

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 року у справі № 354/186/18 (провадження № 3/354/114/18) провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КпАП України - закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказаним рішенням встановлено, що згідно листа директора департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, до департаменту не надходило повідомлень про неналежне працевлаштування до ФОП ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_5.

Об’єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП є порушення встановленого Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, а тому числі не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документу встановленого зразка. В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_5 продав каву і алкоголь без застосування РРО та не видав розрахунковий документ встановленого зразка.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1КУпАП складено на ФОП ОСОБА_1, при цьому не надано ніяких доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, не встановлений зв'язок між діями ОСОБА_5 та повноваженнями ФОП ОСОБА_1 як особи, яка здійснює підприємницьку діяльність у відпочинковому комплексі «Лавина».

Суб’єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. На думку суду вина ОСОБА_1 не доведена, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП. (а. с. 86).

Статтею 78 КАС України передбачено, що обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що на набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановленні ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наданих позивачем, відповідачем суду пояснень, заперечень у ході судового розгляду справи, судом допитано як свідків зокрема : громадянина ОСОБА_5, посадових осіб відповідача, які проводили фактичну перевірку за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення, зокрема: ОСОБА_6 - головного державного ревізора-інспектора ГУ ДФС в Івано-Франківській області, ОСОБА_7 - заступника начальника відділу ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Будучи допитаним у судовому засіданні, як свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює охоронцем у військовій частині А 1028. У вільний від роботи час разом з родиною - батьками відпочивав у відпочинковому комплексі «Лавина», який належить друзям його батьків. О другій половині дня 06 лютого 2018 року він знаходився на кухні, під час приготування собі їжі до нього підійшло двоє невідомих чоловіків не представляючись, як йому стало відомо пізніше, що це були працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, які попросили його - ОСОБА_5, приготувати їм дві чашки кави та дати спиртне. Він, ОСОБА_5, за власною ініціативою, на прохання ОСОБА_6, ОСОБА_7 приготував та надав їм дві чашки кави, а також надав їм по п’ятдесят грам власної горілки. На їх же пропозицію, також надав одну пляшку схожу на коньяк, яка знаходилась на кухні, які заплатили за каву, пляшку нібито коняка 600 грн., при цьому він ОСОБА_5, надав їм 100 грн. здачі.

Після того, як ці працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 випили каву, пред’явили посвідчення та інші документи. Оскільки, він ОСОБА_5 разом із батьками відпочивав у відпочинковому комплексі «Лавина», який належить друзям його батьків, ніякого відношення до цього комплексу не мав, відповідно ніякі документи не підписував, участі в складанні будь якого акту, не приймав.

Також, громадянин ОСОБА_5, зазначив, що йому невідомо, що саме було у тій пляшці, та чи був вміст коньяку у пляшці йому невідомо, оскільки він не перевіряв, а також не перевіряли вищевказані працівники ДФС. Працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 також не перевіряли, чи то був саме вміст коньяку у пляшці, як вони вказували, що їм було продано коньяк та зазначено у Акті перевірки від 13.02.2018 року. Крім того, громадянин ОСОБА_5, зазначив, що на вимогу працівників ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ним було повернуто 500 грн. за придбані ними кафу та нібито спиртні напої.

Щодо надання пояснення від 06.02.2018 року, громадянин ОСОБА_5, зазначив, що на вимогу працівників ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 за їх вказівкою та під диктовку ним було зазначено про обставини щодо продажу пляшки коньяку та кави. Будь яких документів про придбання двох чашок кави, двох порцій по 50 грам тобто 100 грам горілки, пляшки коньяку, не складалось.

Водночас, свідок ОСОБА_5 зазначив, що йому невідомо чи то був коньяк у пляшці, оскільки працівники ДФС вказали йому написати так в поясненні, а також в подальшому зазначили у акті перевірки. Працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, у його присутності не перевіряли, чи то був саме вміст коньяку у пляшці, як вони вказували, що їм було продано та зазначено у Акті перевірки від 13.02.2018 року. На запитання суду, що за вміст знаходився у пляшці, чи був то коньяк у пляшці, яку було продано громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та про яку зазначено в Акті перевірки від 13.02.2018 року, громадянин ОСОБА_5, зазначив, що йому невідомо, що за вміст знаходився у пляшці. Також, громадянин ОСОБА_5, зазначив, що працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 у його присутності будь яких Актів про вилучення спірної пляшки коньяку для перевірки не складали, будь якої перевірки на предмет наявності алкоголю у пляшці у вигляді коньяку та встановлення чи саме вміст коньяку у пляшці, не проводили. (а. с. 19, 134).

Будучи допитаний в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює головним державним ревізором-інспектором відділу ліцензування роздрібної торгівлі, контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС в Івано-Франківській області. У своїй діяльності керується присягою державного службовця, посадовими обов’язками, Законами України, нормативно правими актами, які рулюють їх діяльність.

06 лютого 2018 року він ОСОБА_7, разом з головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в області ОСОБА_6 відповідно до наказу ГУ ДФС у Івано-Франківській області від 05 лютого 2018 року, направлень на перевірку від 05 лютого 2018 року № 203, №204 на власному автомобілі прибули до відпочинкового комплексу «Лавина», готель та ресторан, за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці, Яремчанської міськради для проведення фактичної перевірки.

О другій половині дня 06 лютого 2018 року зайшовши в приміщення відпочинкового комплексу запропонували громадянину, як стало відомо пізніше ОСОБА_5, приготувати їм дві чашки кави та дати спиртне. Громадянин , ОСОБА_5, на їх прохання надав їм ОСОБА_7, ОСОБА_6, дві чашки кави, два стакана по п’ятдесят грам кожний власної горілки. На їх же пропозицію, також надав одну пляшку коньяку. За придбану каву, 100 грам горілки, пляшку коньяку розрахувався його колега ОСОБА_6

Після того, як випили каву, пред’явили посвідчення та інші документи, однак громадянин ОСОБА_5, відмовився підписатися в направленнях та наказі на проведення фактичної перевірки, про що склали відповідний Акт про відмову від підпису.

Також не заперечував, що ФОП ОСОБА_1 ознайомився з наказом №201 від 05.02.2018 року, направленнями № 203, № 204 від 05.02.2018 року про проведення фактичної перевірки в приміщенні ГУ ДФС Івано-Франківської області за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, о 17:00 год. 07 лютого 2018 року. Акт про результати фактичної перевірки складено 13 лютого 2018 року о 18 год., та надано ФОП ОСОБА_1 на ознайомлення по місцю знаходження відпочинкового комплексу.

Також, ОСОБА_7, зазначив та не заперечував, що перевірка, яка проведена 06 лютого 2018 року проведена у відсутності ФОП ОСОБА_1, а також про те що, що саме у придбаній пляшці був вміст коньяку. Також зазначив, що 06 лютого 2018 року за зазначені вище придбані товари, спиртні напої розрахувався його колега ОСОБА_6, власними коштами в сумі 600 грн., які були передані громадянину ОСОБА_5, з яких останній повернув ОСОБА_6 здачу в сумі 100 грн. Після того, як пред’явили посвідчення та інші документи громадянину ОСОБА_5, останній на їх вимогу передав ОСОБА_6 гроші в сумі 500 грн.

Будь яких документів, актів про придбання товарів двох чашок кави, 100 грам горілки, однієї пляшки коньяку для перевірки вмісту спиртного та на відповідність, не складали.

На запитання суду до свідка ОСОБА_7 чи є він спеціаліст, який володіє спеціальними навиками щодо визначення вмісту спиртного – коньяку, як зазначено в вищевказаному Акті перевірки, а також де знаходиться пляшка коньяку, яка зазначена в також у акті перевірки, свідок ОСОБА_7 зазначив, що він не є спеціаліст у галузі визначення вмісту спиртних напоїв з приводу придбаного товару, відповідного дозволу на це не має. Що за вміст знаходився у пляшці, чи був то коньяк у пляшці, яку їм було продано громадянином ОСОБА_5 про яку зазначено в Акті перевірки від 13.02.2018 року, зазначив, що йому невідомо, що за вміст знаходився у пляшці та чи знаходився це коньяк, перевірку не проводив, на експертне дослідження не надавав, а також не відомо де знаходиться пляшка коньяку, про яку зазначено в вищевказаному акті перевірки. (т. 1 а. с. 19, 134).

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що працює головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в області. У своїй діяльності керується присягою державного службовця, посадовими обов’язками, Законами України, нормативно правими актами, які рулюють діяльність.

06 лютого 2018 року він ОСОБА_6, разом головним державним ревізором-інспектором відділу ліцензування роздрібної торгівлі, контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7 відповідно до наказу ГУ ДФС у Івано-Франківській області від 05 лютого 2018 року, направлень на перевірку від 05 лютого 2018 року № 203, №204 на автобусі прибули до відпочинкового комплексу «Лавина», готель та ресторан, за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці, Яремчанської міськради для проведення фактичної перевірки.

О другій половині дня 06 лютого 2018 року зайшовши в приміщення відпочинкового комплексу запропонували громадянину, як стало відомо пізніше ОСОБА_5, приготувати їм дві чашки кави та дати спиртне. Громадянин , ОСОБА_5, на їх прохання надав їм ОСОБА_6, ОСОБА_7 дві чашки кави, два стакана по п’ятдесят грам кожний власної горілки. На їх же пропозицію, також надав одну пляшку коньяку. За придбану каву, 100 грам горілки, пляшку коньяку розрахувався він особисто ОСОБА_6 власними коштами

Після того, як випили каву, пред’явили посвідчення та інші документи, однак громадянин ОСОБА_5, відмовився підписатися в направленнях та наказі на проведення фактичної перевірки, про що склали відповідний Акт про відмову від підпису.

Також не заперечував, що ФОП ОСОБА_1 ознайомився з наказом №201 від 05.02.2018 року, направленнями у № 203, № 204 від 05.02.2018 року про проведення фактичної перевірки в приміщенні ГУ ДФС Івано-Франківської області за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, о 17:00 год. 07 лютого 2018 року. Акт про результати фактичної перевірки, складено 13 лютого 2018 року о 18 год., та надано ФОП ОСОБА_1 на ознайомлення по місцю знаходження відпочинкового комплексу.

Також, ОСОБА_6 зазначив та не заперечував, що перевірка, яка проведена 06 лютого 2018 року проведена у відсутності ФОП ОСОБА_1, а також про те що, що саме у придбаній пляшці був вміст коньяку. Крім того, зазначив, що 06 лютого 2018 року за зазначені вище придбані товари, спиртні напої розрахувався сам особисто ОСОБА_6, власними коштами в сумі 600 грн., які були передані громадянину ОСОБА_5, з яких останній повернув йому ОСОБА_6 здачу в сумі 100 грн. Після того, як пред’явили посвідчення та інші документи громадянину ОСОБА_5, останній на їх вимогу передав йому ОСОБА_6 гроші – кошти в сумі 500 грн.

Будь яких документів, актів про придбання товарів двох чашок кави, 100 грам горілки, однієї пляшки коньяку для перевірки вмісту спиртного на відповідність, не складали.

На запитання суду до свідка ОСОБА_6 чи є він спеціаліст, який володіє спеціальними навиками, знаннями щодо визначення вмісту спиртного – коньяку, як зазначено в вищевказаному Акті перевірки, а також де знаходиться пляшка коньяку, яка зазначена у акті перевірки, свідок ОСОБА_6 зазначив, що він не є спеціаліст у галузі визначення вмісту спиртних напоїв з приводу придбаного товару, відповідного дозволу на це не має. Що за вміст знаходився у пляшці, чи був то коньяк у пляшці, яку їм було продано громадянином ОСОБА_5 про яку зазначено в Акті перевірки від 13.02.2018 року, зазначив, що йому невідомо, що за вміст знаходився у пляшці та чи знаходився це коньяк, перевірку не проводив, на експертне дослідження не надавав, а також не відомо де знаходиться пляшка коньяку, про яку зазначено в акті перевірки.

Із змісту довідки військової частини А 1028 від 15.02.2018 року № 604 видно, що у військовій частині А 1028 громадянин ОСОБА_5 працює сторожем із 05.12.2017 року по час надання довідки, та по час розгляду справи в суді, що не заперечувалась сторонами. (а.с.19).

З урахуванням встановлених обставин, пояснень позивача, допиту свідків, зокрема громадянина ОСОБА_5, посадових осіб відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_8, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_5 працює сторожем у військовій частині А 1028. У вільний від роботи час разом з батьками відпочивав у відпочинковому комплексі «Лавина», який знаходиться за адресою: вул. Росіч, 253, с. Поляниці.

О другій половині дня 06 лютого 2018 року знаходячись на кухні відпочинкового комплексу на вимогу ОСОБА_6, ОСОБА_7 з власної ініціативи приготував їм дві чашки кави, надав два стакана по п’ятдесят грам кожний власної горілки, на їх же пропозицію, також надав одну пляшку за словами ОСОБА_6, ОСОБА_7 коньяку. За придбаний товар розрахувався особисто ОСОБА_6 власними коштами. Перевірка проведена 06 лютого 2018 року у відсутності суб’єктів господарювання, ФОП ОСОБА_1 Суб’єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 будь які спиртні напої ОСОБА_6, ОСОБА_7 не продавав, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Посадові особи відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, будь яких документів, актів про придбання товарів двох чашок кави, 100 грам горілки, однієї пляшки коньяку, як вони визначили для перевірки вмісту спиртного та на відповідність коньяку до належності до спиртних напоїв, не складали.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 не є спеціалістами у галузі визначення вмісту спиртних напоїв з приводу придбаного товару, відповідного дозволу на це не мають. Чи знаходився у пляшці вміст коньяку, який би мав відповідати відповідному стандарту ДСТУ, про який зазначено в Акті перевірки від 13.02.2018 року, їм невідомо, оскільки перевірку вмісту пляшки, яку їм на їх вимогу продав громадянин ОСОБА_5 не проводили, на експертне дослідження не надавали, при цьому зазначили, що їм невідомо де знаходиться пляшка коньяку про яку зазначено в вищевказаному акті перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI (далі - ПК України).

В своїй діяльності Головне управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, його посадові особи керуються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755 -VI (далі - ПК України), Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - ОСОБА_4 №889-VIII ), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі – ОСОБА_4 №877-V) і та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_5 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 1. Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

Відповідно до п. п 1.1.-1.2. Положення про відділ фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту головного управління ДФС в Івано-Франківській області, затвердженого заступником начальника головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_9 26.04.2017 року відділ фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями є структурним підрозділом управління аудиту Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та безпосередньо підпорядковується начальнику управління аудиту.

У своїй діяльності Відділ керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної ОСОБА_5 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, наказами мінфіну, що належать до компетенції ДФС, іншими актами законодавства України, розпорядженнями документами державної фіскальної служби України, ГУ ДФС і цим Положенням та здійснює свою діяльність на основі квартальних планів роботи (т. 1 а. с. 241-245).

Пунктами 1.3. – 1.4. посадової інструкції головного державного ревізора-інспектора відділу ліцензування роздрібної торгівлі, контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7, затвердженої заступником начальника головного управління ДФС в Івано-Франківській області 24.04.2017 року, передбачено, що основними завданнями головного державного ревізора-інспектора відділу є здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, пального, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері, ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків з метою проведення експертизи щодо автентичності та здійснення контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час транспортування, зберігання і реалізації.

Головний державний ревізор-інспектор у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, актами Президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами ДФС України, іншими актами законодавства України, розпорядчими документами ДФС України, ГУ ДФС, Положеннями про Відділ та Управління (т. 1 а. с. 196-204).

Пунктом 1.5. посадової інструкції головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, затвердженої заступником начальника головного управління ДФС в Івано-Франківській області 30.09.2016 року, передбачено, що при виконанні своїх функціональних обов’язків керується Конституцією України, законами України, Податковим кодексом України, постановами Верховної ради України, декретами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету міністрів України, наказами та розпорядженнями державної фіскальної служби України, рішеннями місцевих органів влади, іншими нормативними, інструктивними та методичними документами, що стосуються питань діяльності відділу, Положенням про відділ, а також даною посадовою інструкцією (т. 1 а. с. 122-125).

Пунктом 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 3 ПК України передбачено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_5 України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно п. 4.1. ст. 4 ПК України видно, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Статтею 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно п. 82.3. ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є: заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки); змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Згідно п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно ст. 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно ст. 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 6 Закону №877-V передбачено, що перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.

Частинами 1-2 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Частиною 2 ст. 8 Закону №877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.

Відповідно ст. 9 Закону №877-V шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.

Посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв'язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність, встановлену законом, за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 12 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Суб'єкт господарювання, посадові особи суб'єкта господарювання - юридичної особи не несуть відповідальності за відмову надавати пояснення щодо діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно ст. 13 Закону №877-V відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу) згідно із законом.

У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи.

Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 14 Закону №877-V відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженої ним особи (фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним особи) і засвідчується актом відбору зразків продукції.

До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції.

Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.

Контрольні зразки повинні зберігатися в умовах, що забезпечують збереження їх якості та цілісності.

Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані).

Умови зберігання і транспортування відібраних зразків продукції не повинні змінювати параметри, за якими буде проводитися експертиза (випробування) цих зразків.

Посадова особа, яка відбирає зразки продукції для експертизи (випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки до місця здійснення експертизи (випробування).

Відповідно ст. 15 Закону №877-V за наслідками відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків.

Акт відбору зразків продукції складається у трьох примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта відбору зразків додається до опломбованих (опечатаних) зразків продукції та передається разом із зразками до уповноваженої та/або акредитованої організації, що призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в рішенні про відбір зразків продукції, другий - залишається у суб'єкта господарювання, третій - в особи, яка здійснила відбір зразків продукції.

В акті відбору зразків продукції зазначаються: місце і дата складення акта; номер і дата рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу), на підставі якого здійснюється відбір зразків продукції, посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснюють їх відбір; найменування та місцезнаходження юридичної особи та/або її відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, в яких здійснюється відбір зразків продукції; посада та прізвище, ім'я і по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання; перелік та кількість відібраних зразків продукції із зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії, загальної вартості зразків.

Форма акта відбору зразків затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова від 31 жовтня 2007 року із змінами та доповненнями).

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем фактично вчинені дії, які направлені на виявлення порушень зі сторони суб’єкта господарювання, які зафіксовані в акті перевірки. Разом з тим, як вказує позивач, він не погодився з вимогами відповідача, щодо такої перевірки, оскільки на думку останнього така перевірка здійснюється з порушенням норм податкового законодавства, що також відображено останнім в акті перевірки.

З аналізу наведених вище норм випливає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні/проведенні перевірки.

Судом встановлено, що 05.02.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано наказ та направлення на перевірку відпочинкового комплексу «Лавина за № 203 та № 204. Вказані направлення позивач отримав 07.02.2018 року, що підтверджується його підписом (а. с. 17, 68, 177, 178, 227, 228).

Крім того відповідач не надав доказів того, що суб'єкта господарювання до початку фактичної перевірки ознайомлено з наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області «Про проведення фактичної перевірки» № 201 від 05.02.2018 року та направленнями № 203, №204 від 05.02.2018 року.

Посилання відповідач на те, що з вищевказаними направленням на перевірку ознайомлений ОСОБА_5 установленому порядку, суд не бере до увага, оскільки, як судом встановлено громадянин ОСОБА_5 не перебуває в трудових відносинах з суб'єктом господарювання, ФОП ОСОБА_1, що підтверджується довідкою в/ч А-1028 № 604 від 15.02.2018 року. Згідно якої, громадянин ОСОБА_5 працює у військовій частині А-1028 з 05.12.2017 року (Наказ №230 від 04.12.2017) по теперішній час на посаді охоронця-сторожа.

Таким чином суд приходить до висновку, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, як передбачено статтею 80 Податкового кодексу України. Однак вказана перевірка проведена 06 лютого 2018 року всупереч вимогам Законів, нормативно-правових актів у відсутності суб’єктів господарювання, у відсутності позивача - ФОП ОСОБА_1, якого під час перевірки не було на місці її проведення, що не заперечувалось сторонами. З вищевказаним наказом, направленнями на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, ознайомився лише 07 лютого 2018 року у приміщенні ГУ ДФС Івано-Франківської області, що вказує на недодержання відповідачем вимог Закону.

Щодо здійснення посадовими особами контролюючого органу контрольних закупок (контрольних розрахункових операцій) з придбання алкогольних напоїв на загальну суму 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачем не заперечувалось, що посадовими особами контролюючого органу, які здійснювали фактичну перевірку в даній справі було здійснено контрольну розрахункову операцію в одному закладі позивача на суму 500 грн. згідно рахунку без номера та дати.

Крім того, відповідачем у справі, як суб’єктом владних повноважень, надано посадові обов’язки ОСОБА_6, ОСОБА_7 Із змісту посадових обов'язків видно, що посадові особи відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 не уповноважені за власні кошти спершу придбати товари вжитку, визначити товари на вміст належності ємності товару-алкоголю до вимог ДСТУ. Крім того, жодним Законом, нормативно правовим актом - не передбачено, що посадові особи відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 за власні кошти спершу можуть придбати товари вжитку, вжити їх, визначити товари на вміст належності ємності товару-алкоголю до вимог ДСТУ та є відповідно спеціалістами, експертами з цього питання.

Із змісту пояснень, показів посадових осіб судом встановлено, що джерело, з якого було профінансовано здійснення вказаних контрольних закупок є власні гроші ревізорів, що не передбачено Законами, нормативно правовими актами. Відповідач посилався, що діюче законодавство не містить вимог та порядку отримання матеріальних цінностей, коштів для проведення контрольної розрахункової операції та звітування про їх використання.

Суд з такими доводами відповідача погодитися не може та вказує, що згідно положень ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДФС.

Як встановлено судом, у ході судового розгляду справи посадові особи відповідача, з чим погодився відповідач, про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснили придбання товарів вжитку за кошти, які були їх особистими коштами, тобто коштами - власністю посадових осіб, які проводили фактичну перевірку.

Таким чином фактично вказані посадові особи ДФС, зокрема: ОСОБА_6, ОСОБА_7 використали власні готівкові кошти під час перевірки - контрольної закупки, що не допускається та не передбачено Податковим кодексом України та Законами України, що вказує на те, що вони ОСОБА_6, ОСОБА_7 діяли всупереч вимогам Конституції України, Законам України, нормативно правовим актам, вимогам присяги, посадових обов’язків.

З цього приводу суд зазначає, з урахуванням встановлених обставин видно, що посадові особи відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 фактично звертались до працівників, громадян, які відпочивали у відпочинковому комплексі «Лавина», в якому проводилася фактична перевірка, як споживачі, а не посадові особи ДФС. При цьому такі дії вказують на можливість задоволення ними власних потреб під час здійснення перевірки, що є необґрунтованим, не відповідає вимогам Законів України, оскільки може викликати сумніви в неупередженості перевірячих і може бути розцінено, як провокація суб’єкта господарювання або використання службового становища в особистих цілях.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, його посадові особи за весь хід розгляду справи не надали суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як передбачено ст. ст. 72-77 КАС України, які б вказували на те, що суб’єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 здійснив продаж алкогольних напоїв.

Відповідач, при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував вказані порушення, які не узгоджуються з вимогами Законів України та інших нормативно правових актів зазначених судом.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, не надав належних доказів, які б вказували на протиправність дій позивача - невідповідність наданих бухгалтерських документів та правомірність прийнятого рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як передбачено ст. ст. 72-77 КАС України, які б вказували на невідповідність дій суб’єкт господарювання, позивача.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, невідповідність дій відповідача до вимог Законів України, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Статтею 9 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю). (ОСОБА_4 від 5 квітня 2007 року № 877-V).

Частиною 1 статті 9 Закону № 877-V передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.

Частиною 2 статті 9 Закону № 877-V визначено, що посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.998671084.1 від 27.03.2018 року. (а. с. 3).

Оскільки, позов задоволено в повному обсязі, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1762,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0000981407 від 22 лютого 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Кутузова, 4/15, м. Чернівці, 58029) судовий збір у сумі 1762,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено на протязі десяти робочих днів із врахуванням перебування судді в відпустці та вихідних днів 17.12.2018 року.

Суддя П.Д. Дембіцький