Рішення № 78742522, 18.12.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5394/18

Провадження № 2/740/1997/18

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

секретаря – Кононяко С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Ніжинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з неї заборгованості в сумі 18 462,01 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був винесений виконавчий напис, яким з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто 18462,01 грн. заборгованості за кредитним договором №СNN2RP14460192 від 20 лютого 2012 року за період з 20 лютого 2012 по 10 травня 2016 року.

11.10.2016 року старшим державним виконавцем Ніжинського МВ ДМВС була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що вказаний виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки винесений без підтвердження безспірності вимог банку до боржника.

Зазначає, що вона не отримувала ніякої вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Крім того, нотаріус провів стягнення за період, який перевищує 3 роки, тобто поза строком позовної давності, без підтвердження безспірності, за наявності спору про право.

При вчиненні виконавчого напису вона фактично була позбавлена можливості заявити вимоги про застосування строків позовної давності, що свідчить про спірність суми за договором, на яку було вчинено виконавчий напис, тому приватний нотаріус не мав жодних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором, попередньо не переконавшись та не отримавши від банку документів, які б підтвердили, що вказана заборгованість є безспірною, та зі спливом строків позовної давності.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Відповідачу було запропоновано протягом п’ятнадцяти днів з дня опублікування оголошення на сайті суду про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву відповідно до ст. 278 ч.1 ЦПК України.

Згідно ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд з урахуванням того, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує п»ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає за необхідне розглянути справу в судовому засіданні без повідомлення сторін відповідно до ст. ст. 274, 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін відсутні.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, не подав відзив, суд відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та представник Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не з'явилися.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.02.2012 між сторонами укладено кредитний договір №СNN2RP14460192.

15.08.2016 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3233, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 20.02.2012 та розрахунку заборгованості за договором станом на 10.05.2016 грошових коштів у сумі 18462,01 грн. з урахуванням: 4 503 грн. 64 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 2,77 грн. - заборгованості за відсотками; 1230,00 грн. - заборгованості з комісії та 11370,27 - пені; 500,00 грн. - заборгованості по штрафам (фіксована частина) та 855,33 грн. - заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості).(.а.с.10).

11.10.2016 старшим державним виконавцем Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 3233 від 15.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у розмірі 18462,01 грн. (а.с. 11).

За правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат»(далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису, тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем ПАТ КБ «ПриватБанк» до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріусу було додано: розрахунок заборгованості за договором б/н від 14 січня 2009 року замість засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, яка, на відміну від розрахунку заборгованості, є належним документом, що посвідчує безспірність визначеної до стягнення суми боргу; копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.01.2009 р. замість оригіналу кредитного договору, який складається в сукупності з анкетою-заявою разом із пам*яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами; докази направлення письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, але підтвердження отримання вимоги нотаріусу додані не були, що свідчить про те, що приватний нотаріус не впевнився у відсутності заперечень боржника щодо заборгованості (а.с.40-51).

Представник позивача зазначила, що сума заборгованості розрахована поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Щодо тверджень позивача про пропуск загального трирічного строку позовної давності, то суд враховує проведення 14.04.2014 р. та 19.05.2014 р. платежів, що свідчить про переривання строків загальної позовної давності, а відтак в цій частині нотаріус порушень не вчинив.

Щодо вимоги позивача про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на її користь 1846,20 грн. виконавчого збору за відкриття виконавчого провадження, то суду не надано доказів на підтвердження сплати позивачем даної суми, а тому в цій частині позивачу слід відмовити в задоволенні.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога відповідача не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18, 253, 256, 258, 267 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованості по договору №СNN2RP14460192 від 20 лютого 2012 року в сумі 18462 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 01 коп.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 704 (сімсот чотири) грн. судового збору на користь ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.