Ухвала суду № 78737937, 20.12.2018, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2342/18

Провадження № 1-кс/504/770/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

20.12.2018 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Слідчого судді Барвенко В.К.,

секретаря – Мельниковій В.М.,

за участі прокурора – Кащук Т.О.,

за участі слідчого – Стохла К.П.,

за участі потерпілого - ОСОБА_1, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2, погоджене прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160330000844 від 06.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2, подала до Комінтернівського районного суду Одеської області клопотання, яке в порядку ст. 199 ч. 1 КПК України погоджено прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160330000844 від 06.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що 05.06.2018 до Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи належним йому дачним будинком, який розташований за адресою: вул. Курортна 2-ж/185а, с. Нова Дофінівка, Лиманський район, Одеська область, спричинивши йому матеріальні збитки в сумі 1 548 000 грн.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що до 24.11.2017 року був власником дачного будинку загальною площею 63,6 кв. м. розташованого за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Нова Дофінівка, вул. Курортна будинок 2-ж/185а.

Вищевказаний дачний будинок шахрайським способом вибув з його законного володіння завдяки діям осіб, яких потерпілий підозрює у вчиненні кримінального злочину при наступних обставинах.

Приблизно з 1987 року потерпілий товаришував та підтримував тісні дружні стосунки з громадянином ОСОБА_4 (паспорт серії ЕО № 716063, виданий Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 02 червня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_1), зареєстроване місце проживання: Україна, АДРЕСА_1.

В 2015 році потерпілий придбав корпоративні права (став засновником) ТОВ “Вояж стандарт плюс” (код ЄДРПОУ 37623726) місце реєстрації юридичної особи 09100, АДРЕСА_2.

15.12.2015 року, як засновник вищевказаного Товариства, потерпілий прийняв на роботу ОСОБА_4 у якості директора.

Після того як підприємство почало занепадати, потерпілого було госпіталізовано на стаціонарне лікування до неврологічного відділення Комунальної установи Одеського обласного клінічного медичного центру з діагнозом прогресуюча дисциркуляторна енцефалопатія П-й ст, змішаного генезу з вираженою вегативною дисфункією, стійка цефальгія, параноїчний синдром.

Користуючись безпорадним станом потерпілого, який на той час знаходився під дією сильно діючих лікарських препаратів, ОСОБА_4, щодо порядності якого у потерпілого не було сумніву, відвідав його в лікарні та запропонував підписати чистий лист паперу, пояснюючи це виробничою необхідністю на підприємстві. На що ОСОБА_1 погодився.

Як потепілому стало відомо пізніше, своєю рукою ОСОБА_4 написав на ім’я Голови правління ради причалу № 243, членом якого був потерпілий, заяву, згідно якої ОСОБА_1 начебто просив переоформити належний йому курінь в зв’язку з його продажем громадянці ОСОБА_5, яка є дружиною ОСОБА_4.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1421588951227), 24.11.2017 року о 15:31:00 номер запису про право власності 23627050, раніше належний потерпілому об’єкт нерухомого майна рахується зареєстрованим за громадянкою ОСОБА_5.

Вказаний об’єкт нерухомого майна свого часу було придбано потерпілим за 60 000 доларів США (гривневий еквівалент на час звернення 1 548 000 грн. (один мільйон п’ятсот сорок вісім тисяч гривень.

Наразі потерпілому стало відомо про те, що син ОСОБА_6Б та ОСОБА_7 ОСОБА_8 розмістив на сайті (https://www.olx.ua/obyavlenie/prodam-kuren-prichal-dacha IDwWV5O.html#e156af4c19) оголошення про продаж дачного будинку, який незаконно та безпідставно вибув з його володіння.

Отже, існує реальна загроза переоформлення та перепродажу даного дачного будинку третім особам.

Крім того, допитаний в якості свідка голова громадської організації «Добровільне товариство рибалок-любителів «Нова Дофинівка»» ОСОБА_9 також підтвердив показання потерпілого.

11.05.2017 року до ОСОБА_9 в адміністрацію разом із дружиною прийшов ОСОБА_4 та сказав, що він купив у ОСОБА_1 курінь № 185-а та предоставив йому заяву, написану нібито від імені ОСОБА_1 про те, що останній просить переоформити свій курінь на ОСОБА_5 у зв’язку із продажем. В голови це не викликало ніякої підозри, тому що раніше ОСОБА_1 повідомляв йому, що він хоче продати свій курінь №185-а.

В цей же день 11.05.2017 року ОСОБА_5 написала заяву про те, що вона бажає вступити в товариство рибалок-любителів «Нова Дофинівка». Після чого бухгалтер виписала на ОСОБА_5 членську книжку, ОСОБА_5 оплатила членський внесок в розмірі 2000 доларів США, після чого вона подала заявку до Новодофінівської сільської ради про зміну юридичної адреси, про що виноситься відповідне рішення сесії сільської ради. На підставі цього рішення ОСОБА_5 змогла звернутися до відповідних органів для набуття права власності на курінь.

Приблизно в кінці березня 2018 року ОСОБА_1 приїхав в «Нову Дофинівку» та повідомив голову, що він не продавав курінь №185-а ОСОБА_5 та особисто не писав заяву про переоформлення куреня. Однак підпис в заяві належить йому.

Слідчий вказує, що існують підстави вважати, що дачний будинок загальною площею 63,6 кв.м. розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нова Дофінівка, вул. Курортна будинок 2-ж/185а, - доказом злочину, що обґрунтовує застосування заходу забезпечення кримінального провадження – арешту майна з метою, передбаченою п.п.1,4 ч. 2ст. 70 КПК України, забезпечення збереження речового доказу та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання, просив накласти арешт на спірне майно.

Зважаючи на те, що виклик теперішнього власника майна може привести до відчуження спірного майна, слідчий суддя, зважаючи на думку прокурора, слідчого та потерпілого вважав можливим не викликати теперішнього власника майна в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного:

Положенням ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з’ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого у кримінальному провадженні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і при вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Перевіряючи правову підставу для арешту майна, слідчий суддя звертає увагу, що органом досудового розслідування обґрунтовано внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР (витяг від 06.06.2018 року), власність підтверджена відповідним витягом з державного реєстру речових прав на дачний будинок, щодо якого ставиться питання арешту з метою забезпечення.

Отже, слідчий суддя дійшов переконливого висновку, що дачний будинок загальною площею 63,6 кв. м. розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нова Дофінівка, вул. Курортна будинок 2-ж/185а, - є доказом злочину, що обґрунтовує застосування заходу забезпечення кримінального провадження – арешту майна з метою, передбаченою п.п.1,4 ч. 2 ст. 70 КПК України, забезпечення збереження речового доказу та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий суддя дійшов до переконання, що правові підстави арешту повністю співвідносяться з встановленими обставинами даного кримінального правопорушення.

Обираючи відповідне забезпечення кримінального провадження, та вирішуючи питання про спосіб його виконання, слідчий суддя враховує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає, що арешт та заборона розпорядження вказаними речами є розумним та співмірним обмеженням права власності безпосередньому завданню кримінального провадження, і є необхідним у демократичному суспільстві, є доцільним саме на цій стадії досудового розслідування, а наслідки застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, на переконання суду, не виглядають надмірним тягарем для власника арештованого майна.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 93, 98, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна, - задовольнити.

Накласти арешт на дачний будинок загальною площею 63,6 кв. м. розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нова Дофінівка, вул. Курортна, будинок 2-ж/185а, заборонивши будь-яким особам та власнику розпоряджатися та користуватися зазначеним майном.

Роз’яснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмова у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом 5 (п’яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.К. Барвенко