Рішення № 78737651, 19.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13228/18

Провадження № 2/520/6112/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря –Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 – грошові кошти в розорі 307 000 гривень.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 10 грудня 2011 року, на підставі рішення № 1369, виданого Виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 31 жовтня 2011 року, зазначеною селищною радою було надано на ім'я ОСОБА_1 Свідоцтво (серія CAE № 347198) на право власності на нерухоме майно - квартиру під № 42 (сорок два), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича (нині село Лиманка), масив «Радужний», будинок № 6 (шість). Одинадцятого лютого 2013 року ОСОБА_1 на підставі усного договору доручення надала своєму онуку, ОСОБА_2, довіреність, якою уповноважила його користуватися та розпоряджатися зазначеною квартирою. Після цього ОСОБА_2 деякий час мешкав у зазначеній квартирі. В усній бесіді він запропонував позивачці продати зазначену квартиру, а на її ім'я придбати іншу, меншої площі та вартості. Вона надала згоду, але після цього вона втратила постійний зв'язок з онуком.

В червні 2016 року їй стало відомо, що в даній квартирі мешкає жінка на ім'я ОСОБА_3. В усній бесіді ОСОБА_3 пояснила, що вказану квартиру їй продав у 2013 році у ОСОБА_2, діючий на підставі вищевказаної довіреності, який отримав від неї гроші у сумі 307000 (триста сім тисяч) гривень. Договір купівлі-продажу ОСОБА_3 відмовилась надати, але пояснила, що ОСОБА_2 отримав гроші від неї у повному обсязі та придбав собі іншу квартиру.

В подальшому і до теперішнього часу ОСОБА_2 ухиляється від спілкування з бабусею та пояснення своєї поведінки. Вона неодноразово телефонувала онуку та намагалася зустрітися з ним та отримати належні їй гроші, але ОСОБА_2 постійно відповідав, що він дуже зайнятий та скоро поверне гроші.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду зданим позовом.

Ухвалою судді від 04.10.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання.

Одночасно з подачею позову представник позивача звернувся до суду з заявою, якій просив витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу квартири № 42, що знаходиться за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський район, село Мізікевича, (нині село Лиманка), масив Радужний, будинок 6 від 16 квітня 2014 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (код ЄДРПОУ 35999605, знаходиться за адресою: 65125, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Ульянівка», масив «Радужний», буд. 7-а/1) документи, на підставі яких було оформлено лицеві рахунки на постачання опалення, водовідведення та інших комунальних послуг до квартири № 189 будинку № 11 в масиві «Радужний» за адресою: 65125, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Ульянівка».

Ухвалою суду від 04.10.2018 року клопотання представника позивача було задоволено.

02 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт (заборону відчуження) на майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось; накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають сплаті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року клопотання представника позивача було задоволено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена, її представник ОСОБА_5 звернувся з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував та позовну заяву підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення № 1369 від 31 жовтня 2011 року Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на ім'я ОСОБА_1 10 грудня 2011 року було видано Свідоцтво серії CAE № 347198 на право власності на нерухоме майно - квартиру під № 42 (сорок два), що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича (нині село Лиманка), масив «Радужний», будинок № 6 (шість).

11 лютого 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено довіреність за умовами якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися (продавати, обміняти, здавати в оренду (найм), передавати у заставу / іпотеку, тощо) належною їй на праві приватної власності квартирою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив «Радужний», будинок № 6 (шість)АДРЕСА_2.

Згодом, 16 квітня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності, уклав з гр. ОСОБА_3, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 570.

Відповідно до умов даного договору, ОСОБА_1 передає у власність, а ОСОБА_3 приймає у власність і сплачує 307 000 гривень за квартиру № 42, що знаходиться за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський район, село Мізікевича, «Радужний» масив житлового масиву «Ульянівка», будинок під № 6 (колишня назва: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, «Радужний» масив, будинок під № 6, квартира під № 42), яка складається в цілому з двох житлових кімнат, житловою площею – 34,7 кв.м., загальною площею – 60,2 кв.м.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що грошові кошти за продану квартиру відповідач до теперішнього часу їй не повернув.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Основним правом представника є повноваження діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє. Повноваження не лише надає представникові можливість діяти від імені особи, яку він представляє, а й визначає зміст і межі таких дій, виступаючи як вид і міра можливої поведінки. У свою чергу особа, яку представляють, має право вимагати, щоб представник діяв відповідно до повноваження і в його межах. Представник зобов'язаний діяти в межах наданого йому повноваження і в інтересах того, кого представляє, а після виконання обов'язків - передати права і все отримане за укладеним ним правочином особі, яку він представляє. Особливістю правовідносин представництва є те, що вони виникають і реалізуються не в інтересах того, хто безпосередньо укладає правочин (представника), а з метою здійснення та захисту прав та інтересів того, кого представляють.

При цьому у відносинах добровільного представництва, що ґрунтується на волевиявленні того, кого представляють, представлюваною стороною може бути лише дієздатна фізична особа, яка в змозі вільно сформулювати свою волю і адекватно виразити її ззовні.

У відповідності до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Виходячи зі змісту даної норми вбачається, що представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він діяв у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено в суді, він повинен повернути кошти за отриману квартиру.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно норм ч. З ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначено у ч.І ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, між іншим, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, доводів позивача не спростував, а від так враховуючи диспозитивність процесу справа розглядається за наявними в ній документами.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку про те, що в справі міститься достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову і стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 307 000 гривень, що були отримані відповідачем за продаж квартири, яка належала позивачу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 237, 244, 321, 386 ЦК України , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 – грошові кошти в розорі 307 000 гривень

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у сумі 3070 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.