Рішення № 78735497, 07.12.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1876/18

Провадження №2/442/1640/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Крамар О.В.

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 42158,04 грн. за кредитним договором № б/н від 06.07.2011 року та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 06.07.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 25010,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 18.02.2018 року становить 42158,04 грн., яка складається з: 1929,42 грн. – тіло кредиту, 26171,38 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 11573,52 грн. – пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1983,72 грн. - штраф (процентна складова).

Процесуальні дії вчинені судом.

29.03.2018 року направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, відповідь на який судом отримано 18.04.2018 року.

18.04.2018 року провадження в зазначеній справі відкрито та призначено судове засідання.

29.05.2018 року по даній справі винесено заочне рішення.

19.06.2018 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення від 29.05.2018 року.

05.07.2018 року ухвалою суду заочне рішення скасовано та призначено справу до судового розгляду на 25.09.2018 року.

25.09.2018 року представником відповідача заявлено клопотання щодо витребування у позивача оригіналів та (або) належно завірених копій письмових доказів, у зв’язку з чим судове засідання відкладено на 07.11.2018 року.

07.11.2018 року судове засідання відкладено за заявою представника відповідача на 07.12.2018 року, оскільки позивачем не представлено витребуваних документів.

13.11.2018 року на адресу суду надійшло ряд витребовуваних судом доказів.

Доводи учасників справи.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 став клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк» 06.07.2011 року, а саме 06.07.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 25010,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 було отримано кредитну картку «Універсальна», яку згодом було переоформлено на престижну кредитну картку "Універсальна Gold". При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Представник похивача в судове засідання не з»явився, в матеріалах справи є заява в якій просять розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з»явився, від його представника поступило клопотання про розгляд справи у їх відсутності. В задоволенні позову просить відмовити так як позивачем не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу у підтвердження тої обставини, що відповідач перебував у кредитних відносинах з позивачем.

Оскільки сторони в судове засідання не з’явились, а від так відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Стислий виклад обставин встановлених судом.

Судом встановлено, що 06.07.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до Анкети заяви, з пам’яткою клієнта про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Правил користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», на підставі якого відповідач отримав кредитну карту «Універсальна». Відповідно до Тарифів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позиція суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами ґрунтуються на вимогах норм ЦК України щодо зобовязань та їх виконання.

Відповідно до ст.ст.1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом», стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Згідно заяви анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.07.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 25010,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 було отримано саме кредитну карту «Універсальна», заборгованості за якою як встановлено судом немає.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача у своїй довідці №30.1.0/2-20180323/66 від 03.08.2018 року на те, що 10.06.2013 року ОСОБА_3 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну карту "Універсальна Gold" оскільки, позивачем не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження протилежного, хоча такі витребовувались ухвалою суду від 25.09.2018 року.

Крім того, судом не може братись до уваги надана позивачем довідка про те, що саме відповідачу ОСОБА_3 було надано кредитну карту №5168742359107210, термін дії 05/2020, оскільки з даної довідки неможливо встановити яку саме кредитну карту було надано відповідачу («Універсальна» чи «Універсальна Gold»), більше того, позивачем не надано доказів про те, що саме ОСОБА_3 отримав таку карту.

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно правил надання банківських послуг відповідач повинен був би розписатись за отримання картки підвищеного класу, однак такі докази в банку відсутні (суду не надані).

Разом з тим, суд доходить висновку, що виконаний банком розрахунок заборгованості не є належним доказом, який би доводив обґрунтованість вимог позивача. Представлена позивачем виписка по особовому рахунку ОСОБА_3, за відсутності самого факту доведення укладення кредитного договору, не свідчить про заборгованість саме ОСОБА_3 перед позивачем.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

З урахуванням того, що на вимогу суду банк не надав оригіналу кредитного договору, заперечень представника відповідача щодо укладення такого договору відповідачем та не здійснення позичальником платежів за договором, суд доходить висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору між ним та відповідачем та наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" вимога позивача щодо стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ „Приватбанк” сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. задоволенню не підлягає, оскільки у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 509, 525-526, 534, 554, 599, 625, 1046-1054 ЦК України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: О.В. Крамар