Рішення № 78735096, 04.12.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/3797/18

Провадження № 2/336/2581/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 08 від 13.02.2017 року у сумі 8 000,00 грн., штрафу у розмірі 10% від суми неповернутої суми позики у сумі 800, 00 грн., три відсотка річних з простроченої суми у сумі 224, 00 грн., інфляційні втрати у сумі 791, 95 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 762, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що між відповідачем (позичальник) та Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (позикодавець) було укладено договір позики № 08 від 13.02.2017 року, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику безпроцентну поворотну споживчу позику на ремонт і впорядкування житла в розмірі 8 000, 00 грн. зі строком повернення 01.07.2017 року.

За твердженнями позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, останнім не була повернута позика, у зв'язку з чим станом на 07.06.2017 року відповідач має заборгованість на загальну суму 9 815,95 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавав, а тому на підставі статей 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2017 року між Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики № 08 (далі по тексту – Договір)

Згідно з пунктами 1.1., 2.1. Договору Позикодавець надає позичальнику безпроцентну поворотну споживчу позику на ремонт і впорядкування житла в розмірі 8 000, 00 грн., а позичальник зобов'язаний повернути позику позикодавцю в повному обсязі.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що видача позики здійснюється в касі позикодавця й оформляється видатковим касовим ордером.

Відповідно до пункту 4.1. Договору він набирає чинності з моменту укладення й діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Датою повернення позики є 01.07.2017 року.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором внаслідок чого у відповідача, станом на 07.06.2017 року, виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 9 815,95 грн., у тому числі: заборгованість у розмірі 8 000,00 грн., штраф у розмірі 10% від суми неповернутої суми позики у сумі 800, 00 грн., три відсотка річних з простроченої суми у сумі 224, 00 грн., інфляційні втрати у сумі 791, 95 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачу позики виконав належним чином, що підтверджується видатковим касовим ордером від 13.02.2017 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 10) та є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77-78 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином, допустив порушення своїх зобов'язань, розрахунки, надані позивачем не оспорив, не подав доказів на їх спростування повне або часткове.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, а тому, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості за договором позики № 08 від 13.02.2017 року у розмірі 8 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно з частиною статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.1. Договору сторони прогодили, що при простроченні повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п. 4.1. даного Договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від неповерненої суми позики.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору від 13.02.2017 року, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та вказаного договору, відтак, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов’язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»щодо стягнення з ОСОБА_13% річних за період з 02.07.2017 року по 07.06.2018 року на загальну суму 224,00 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частни 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА»щодо стягнення з ОСОБА_1інфляційних втрат за період з 02.07.2017 року по 07.06.2018 року на загальну суму 791,95 грн. є обґрунтованими.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 08 від 13.02.2017 року є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (ЄДРПОУ 00382094, адреса: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7) заборгованість за договором позики № 08 від 13.02.2017 року у сумі 9 815, 95 грн., яка складається: з основного боргу за договором позики № 08 від 13.02.2017 року у сумі 8 000, 00 грн., штрафу у розмірі 10% від суми неповернутої суми позики у сумі 800, 00 грн., три відсотка річних з простроченої суми у сумі 224, 00 грн., інфляційні втрати у сумі 791, 95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» (ЄДРПОУ 00382094, адреса: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7) судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 14.12.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко