Рішення № 78734263, 10.12.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5799/17

2/310/1706/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (представник ОСОБА_5), яка виступає в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, третя особа виконавчий комітет Бердянської міської ради (представник ОСОБА_7) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, а також інтересах малолітньої ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, вказуючи, що він є власником 1/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Іншим співвласником 1/2 вищевказаного житлового будинку є ОСОБА_8 У спірному будинку зареєстровано місце проживання: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3 Він та ОСОБА_4 були у шлюбних відносинах з 12.06.2009 року по 21.03.2017 року. Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 зібрала всі свої речі, побутову техніку та разом з дітьми переїхала до своїх батьків в с. Васильківку Васильківського району Дніпропетровської області. Його бабуся по лінії батька ОСОБА_10 у лютому 2016 року виїхала на постійне проживання до Російської Федерації і її місце проживання невідомо. Наявність реєстрації місця проживання відповідачів є перешкодою у здійсненні ним прав власника будинку, оскільки перешкоджає оформити субсидію зі сплати комунальних платежів. Просив визнати ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком №32 по вул. Тищенка в м. Бердянську Запорізької області на підставі ст.ст. 319,321,405 ЦК України.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою №2 по вул. Тищенка,32 в м. Бердянську (а.с.115-116).

27.03.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення (а.с.125-126).

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 24 квітня 2018 року заочне рішення Бердянського міськрайонного суду від 15 лютого 2017 року скасовано. Залучено до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області в якості органу опіки та піклування (а.с.163-165).

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Пояснив суду, що ОСОБА_1 бажав щоби одна із дочок проживала разом з ним, а друга разом з ОСОБА_4, але остання заперечувала проти цього і діти проживають разом з нею.

Відповідачі ОСОБА_4, яка виступає в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні ОСОБА_5, який представляв інтереси відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що виходячи з вимог ст. 47 Конституції України, ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, до яких відносяться також його діти, мають право на користування житловим приміщенням нарівні з власником житла. Виходячи з положень ст. 29 ЦК України та ст. 156 ЖК УРСР будинок вважається місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_6, і за нею як за членом сім’ї власника квартири зберігається право користування спірним житлом. Причини непроживання відповідача разом з дітьми в квартирі є поважними в зв’язку з неправомірними діями позивача, який ображав, принижував та не давав відповідачу можливості нормально проживати в спірному будинку. Зазначене викликало необхідність у переїзді до іншого житла. Відношення позивача та ОСОБА_4 після розлучення та на даний час погіршились. Позивач не давав можливості проживати у помешканні, а тому вона та діти з поважних причин позбавлені можливості проживати в будинку і не втратили право користування ним. До теперішнього часу в будинку знаходяться більша частина спільного майна, а також особисті речі ОСОБА_4 Позивач є власником лише 1/4 частини будинку, а відповідачі та їх донька зареєстровані в цілому будинку, тому для зняття їх з реєстрації необхідна згода або вимога інших співвласників спірного будинку. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не домовлялись про місце проживання дітей. Особистого житла на праві власності у відповідача немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник виконавчого комітету Бердянської міської ради посилалась на рівні права батьків по вихованню дітей та зазначила, що визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням призведе до порушення її прав, оскільки вона в такому віці, що позбавлена можливості самостійно обирати місце проживання. За таких обставин відсутні підстави вважати, що вона не проживає без поважних причин. Позивач звертався до органу опіки та піклування з приводу перешкод у спілкуванні з дітьми.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.

Із копії довідки - характеристики від 21.12.2016 року та технічного паспорту садибного будинку по вул. Тищенка, 32 в м. Бердянську видно, що його співвласниками є: ОСОБА_8 - 1/4 частка; ОСОБА_1 - 1/4 частка; ОСОБА_11 - 1/2 частка. Будинок складається з квартири №1 та квартири №2 (а.с. 58-60).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2008 року (а.с. 62), копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.02.2009 року (а.с. 63), копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2017 року (а.с.7) ОСОБА_1 є власником 1/4 частини будинку по вул. Тищенка, 32 в м. Бердянську. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2008 року власником 1/4 частини будинку по вул. Тищенка, 32 в м. Бердянську є також ОСОБА_8 (а.с. 65), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.02.2009 року (а.с. 66) та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.12.2016 року (а.с.67).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач набув право власності на 1/4 частину житлового будинку по вул. Тищенка,32 в м. Бердянську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 (т.2, а.с.29) та зареєстрував за собою це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.2, а.с.31).

Місце проживання позивача зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно повідомлення відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради (а.с. 27,28) ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Реєстрація за вказаною адресою ОСОБА_4 також підтверджується відміткою про це в паспорті (а.с.19).

Із будинкової книги домоволодіння по вул. Тищенко,32 в м. Бердянську вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована за вказаною адресою з 12.06.2012 року (а.с.10-14).

Таким чином, судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частини житлового будинку по вул. Тищенка,32 в м. Бердянську, що складає квартиру №2 і між сторонами виник спір з приводу користування цією квартирою.

Згідно ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користуванням цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3 більше року, що підтверджується довідкою вуличного комітету від 29.08.2017 року (а.с.9), поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та визнавалось в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_5

У судовому засіданні не знайшли своє підтвердження перешкоди зі сторони позивача у проживанні відповідача ОСОБА_4 у спірному житловому приміщенні, оскільки посилання на цю обставину представником відповідача ОСОБА_5 жодними доказами не підтверджено.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Доведено позивачем також існування перешкод у здійсненні ним прав власника спірного житлового приміщення зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки він позбавлений можливості оформити субсидію для відшкодування витрат на оплату зі сплати комунальних платежів, яка згідно «Положення про порядок призначення на надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого постановою КМУ №848 від 21.10.1995 року, розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

Суд вважає, що за таких обставин відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право користування 1/2 частиною житлового будинку, що фактично складає квартиру АДРЕСА_2 в якій і зареєстровано їх місце проживання.

При вирішенні спору щодо визнання малолітньої ОСОБА_6 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 22.10.2009 року ОСОБА_6 народилася 14 жовтня 2009 року і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.18).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвали шлюб 10.03.2017 року (а.с.16).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 21.02.2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.15). Зазначеними рішеннями встановлено, що сторони проживають окремо і малолітня ОСОБА_4 проживає та перебуває на утриманні ОСОБА_4

Проживання ОСОБА_6 разом з мамою ОСОБА_4 в селі Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області підтверджується і актом житлово-побутових умов від 10.01.2017 року (а.с.17).

Виконавчим комітетом Бердянської міської ради надано суду письмовий висновок щодо розв’язання спору в якому зазначено, що факт непроживання малолітньої дитини у спірному житлі обумовлений поважними причинами і не є підставою для визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В силу ст. 29 ч. 4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Із пояснень учасників судового процесу судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 існує спір з приводу місця проживання дітей та з приводу участі позивача у їх вихованні. Між батьками дитини не досягнуто добровільної згоди про місце проживання дитини, рішення компетентного органу з цього приводу також відсутнє.

При вирішенні спору суд також враховує, що ОСОБА_6 через свій малолітній вік не може самостійно обирати з ким із батьків їй проживати.

За встановлених обставин позивачем не доведено, що малолітня ОСОБА_6 не проживає в спірному житловому приміщенні без поважних причин, а тому підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3), яка виступає в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, третя особа виконавчий комітет Бердянської міської ради (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02140805, яке знаходиться за адресою: м. Бердянськ, пл. Єдності,2) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою №2 по вул. Тищенка, 32 в м. Бердянську Запорізької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 320,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя