Рішення № 78734215, 13.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2474/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі – Матіко Я.Ю.,

за участі представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

та представника АТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 26.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис №8376, яким запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року у розмірі 312635,58 грн. На підставі виконавчого напису Покровським районним відділом державної виконавчої служби у Дніпропетровській області накладено арешт на все майно позивача та звернуто стягнення на його пенсію, а Покровським районним судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про заборону виїзду за кордон. Позивач стверджує, що повідомлень про вчинення даного виконавчого напису він не отримував, жодних кредитних договорів із ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2008 році не укладав, а проведення стягнення за 7 років 11 місяців та 3 днів суперечить ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Відтак, просить визнати виконавчий напис нотаріуса від 26.09.2016 року таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, зазначивши, що договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, що був укладений між сторонами 04.08.2008 року, не є кредитним договором, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, а приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису самовільно перекрутила як назву, так і зміст даного правочину. Також, повідомила, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом через 13 днів після відправлення ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу вимоги про усунення порушень та після спливу трирічного строку з дня закінчення строку дії платіжної картки позивача та виникнення у ПАТ КБ «ПриватБанк» права вимоги. Вважає допущені порушення достатніми підставами для задоволення позову.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні, в режимі відео конференції, проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, додатково пояснивши, що укладений 04.08.2008 року договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки позивачем сприймався та виконувався як кредитний, а тому приватний нотаріус вірно вчинила на такому виконавчий напис. Щодо строку, за який проведено стягнення, зазначив, що жодних судових рішень, якими застосовано строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору від 04.08.2008 року не існує, а тому посилання позивача на порушення нотаріусом вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» в даному контексті є безпідставні. У письмових запереченнях також вказано, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірності заборгованості, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в тому числі кредитний договір, який не був виконаний позивачем достроково, розірваний чи змінений, а тому продовжує діяти і до сьогодні.

Приватний нотаріус Дніпропетровського МНО ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, однак, разом із витребуваними судом документами, на підставі яких було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення представників позивача та ПАТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за №8376, яким запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 323335,58 грн. з ОСОБА_1, які є боргом за кредитним договором №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». Запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі залишку заборгованості за кредитом - 3000 доларів США, залишку заборгованості за відсотками – 8785,08 доларів США, комісії – 573,86 доларів США, штрафу – 617,95 доларів США, що всього становить 12976,89 доларів США та за курсом НБУ станом на 27.07.2016 року становить 312635,58 грн., а також 1700,00 грн. витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису Строк, за який провадиться стягнення, - сім років одинадцять місяців три дні, а саме з 04.08.2008 року по 27.07.2016 року.

Постановою від 06.12.2016 року державним виконавцем Покровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області за виконавчим написом №8376 від 26.09.2016 року відкрито виконавче провадження.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, такими є: кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями. Згідно з п.2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» вищезазначеного Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена виписка з рахунка боржника із зазначенням сум заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що для вчинення виконавчого напису ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену виписку з особового рахунку боржника, вимогу про усунення порушень за кредитним договором, розрахунковий документ про оплату послуг поштового зав’язку, опис вкладень в цінний лист, установчі документи ПАТ КБ «ПриватБанк», довіреність та паспорт представника.

Ознайомившись з поданими документами, суд приходить до висновку, що твердження представника позивача про те, що 04.08.2008 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» не було укладено кредитний договір, не відповідають дійсності.

Так, відповідно до договору про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», банк відкриває клієнту карткові рахунки і видає клієнту платіжні картки, строк дії карти – 1 рік, валюта картрахунку – долари США, кредитний ліміт «Фінансовий» - 3000 доларів США, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карт, базова відсоткова ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору для валюти долар США – 1,6% в місяць з розрахунку 360 днів у році. Відсотки за користування кредитним лімітом і комісії банку підлягають оплаті щомісячно у строк до 30 числа кожного місяця.

Перед укладенням та підписанням договору ОСОБА_1 звернувся до Банку із анкетою-заявою про відкриття рахунку, де в графі «Сума кредиту» вказав 3000 доларів США, в графі «Термін користування кредитом, місяців» - 12 м., в графі «Ставка по кредиту (% на місяць)» - 1,6%, а також своїм підписом засвідчив, що ознайомився і згоден з умовами кредитування, що надані йому у письмовій формі.

Також, відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, оформленими в якості кредитного ліміту на його картку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Договір №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року містить усі істотні умови кредитного договору – суму, строк повернення, відсоткову ставку, а тому незалежно від його назви відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріус, такий є документом, що встановлює заборгованість.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Такі самі вимоги до виконавчих написів містяться у пп. 3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Згідно пп. 3.4. Глави 16 даного Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Приватним нотаріусом порушено вищенаведені вимоги закону, оскільки, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника і не врахував, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

У виконавчому написі нотаріусом вказано, що строк, за який проводиться стягнення, - сім років одинадцять місяців три дні, а саме з 04.08.2008 року по 27.07.2016 року.

Як вбачається з п. 1.1. договору №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року ОСОБА_1 було видано платіжну карту строком на 1 рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карт (п. 1.3. названого договору).

Тобто, кредитний ліміт на карті позивача діяв до 04.08.2009 року, що і є кінцевим строком повернення позичкових коштів, а три роки з дня виникнення у банку права вимоги минуло ще 04.08.2012 року.

З виписки з особового рахунку встановлено, що ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконував і жодного разу, починаючи з 2009 року кредит та проценти за користування кредитним лімітом, що згідно умов кредитного договору повинно було здійснювати щомісячно, не сплачував. Відповідно, ще в 2009 році банк був обізнаний про порушення свого права та у нього виникло право вчиняти дії для захисту цього права, в тому числі й звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Із заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.09.2016 року, тобто через чотири роки після спливу строку позовної давності. Оскільки позовна давність за домовленістю сторін збільшена не була, то суд констатує, що з дня виникнення права вимоги на стягнення заборгованості минуло більше трьох років, а це виключає можливість її стягнення за виконавчим написом.

Письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором була надіслана ОСОБА_1 13.09.2016 року, тобто також за межами трирічного строку позовної давності.

При цьому, наявність чи відсутність судового рішення, яким до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору від 04.08.2008 року застосовано позовну давність, як то помилково вважав представник відповідача, не має значення при застосуванні ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки по-перше, такої умови в самому законі не прописано, а по-друге, про сплив такого строку в позовній заяві вказує боржник, який оскаржує вчинений без його повідомлення виконавчий напис; в інакший спосіб повідомити про пред’явлення банком вимог до нього за межами позовної давності він був позбавлений.

Судом встановлено, що нотаріус не переконалась у безспірності заборгованості, хоча безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп. 2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором №SAMDN03000022951038 від 04.08.2008 року датована 07.09.2016 року та згідно з фіскальним чеком відправлена боржнику 13.09.2016 року, тобто за тринадцять днів до вчинення виконавчого напису від 26.09.2016 року, а не за тридцять днів, як це передбачено пп. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Недотриманням приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вказаних вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника порушено права ОСОБА_1 щодо можливості спростування розміру такої заборгованості. У свою чергу, надана банком нотаріусу виписка з особового рахунку боржника не підтверджує належним чином безспірність заборгованості, оскільки з нею боржник не мав можливості ознайомитись у встановлений 30-денний строк.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, які підтверджені доказами, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1 позов ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає до задоволенню.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-13,76-81,212,258,259,263,264,268,272,273,354 ЦПК України, ст.88 Закону України «Про нотаріат», –

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Виконавчий напис від 26 вересня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 8376, яким запропоновано стягнуту з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 323335,58 грн. – визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5