Рішення № 78732449, 14.12.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 223/675/17

Номер провадження № 2/220/575/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

при секретарі - Черняєвій С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Охорона - Рівне», про перерахунок часу, який підлягає оплаті за роботу в нічний час за січень 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Охорона - Рівне», про перерахунок часу, який підлягає оплаті за роботу в нічний час за січень 2009 року та стягнення 87,07 грн. заборгованості по заробітній платі.

Вимоги позивача мотивовано тим, що за відпрацьований на підприємстві відповідача час в нічні години йому не було сплачено у відповідності до діючого законодавства.

У своєму відзиві, відповідач проти позову заперечує посилаючись на його безпідставність, оскільки висновки позивача грунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах та приписах закону.

Учасники справи заявили клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

З огляду на зміст заявлених вимог, можливість подання усіх пояснень та доказів в письмовому вигляді, подання відзиву, відсутність клопотань про вчинення інших процесуальних дій, не визнання участі сторін обов'язковою, тощо, суд вважає за необхідне відхилити клопотання сторін про розгляд справи в режимі відеоконференції, та здійснювати розгляд справи на наявними документами.

Зі змісту позову та заперечень відповідача вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Охорона-Рівне" у період з вересня 2008 року по травень 2009 року існували трудові відносини.

Однак, жодних належних та допустими доказів існування таких відносин, як то трудової книжки, трудового договору чи контракту, заяв та наказів про прийняття на роботу, його звільнення, податкової звітності, інформації про сплату соціальних внесків, інш., позивачем не надано, клопотання про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України не заявлено.

Статтею 76 ЦПК України надано визначення, згідно з яким, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються у т.ч. письмовими доказами.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Письмовими доказами у відповідності до ст. 95 ЦПК України, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч.2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.2 п.5 ст. 95 ЦПК України).

Пунктом 5 ст. 177 ЦПК України на позивача покладено обов'язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" від 08.04.2010 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

В статті 94 КЗпП України дано визначення, згідно з яким, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З огляду на положення ч. 1 ст. 21 КЗпП України розмір заробітної плати є однією з істотних умов праці (трудового договору).

Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.

Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної - від кількості і якості виробленої працівниками продукції.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зі змісту частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16 .

В той же час, якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Охорона Рівне» лише у вересні 2017 року.

Обставин, які перешкоджали позивачу звернутись із відповідним позовом в межах встановленого тримісячного строку, ОСОБА_1 не зазначено.

Доказів на підтвердження порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, неотримання усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема трудової книжки, трудового договору чи контракту, заяв та наказів про прийняття на роботу, його звільнення, податкової звітності, інформації про сплату соціальних внесків, інш., позивачем не надано, клопотання про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України не заявлено.

Своїм правом на проведення експертного дослідження позивач не скористався.

Належних і допустимих доказів щодо наявності на момент пред'явлення позову факту заборгованості ТОВ «Охорона-Рівне» перед позивачем по заробітній платі за спірний період, виходячи з встановлених йому на той час окладів, надбавок, доплат тощо позивач всупереч з вимогами ст. 81 ЦПК не надав.

Таким чином позивач просить стягнути недоплачену йому заборгованість по заробітній платі за січень 2009 року, право на яку в обсязі, вказаному в заяві, він у встановленому законом порядку не набував, тоді як ч. 1 ст. 4 ЦПК України дає право особі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням наведеного, за відсутності доказів на підтвердження позовних вимог, у т.ч. й доказів порушення відповідачем законодавства про оплату праці, в задоволенні позову слід відмовити

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 21, 57, 61, 106, 107, 233 КЗпП України,ст. 30 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81,82,84, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних ОСОБА_1 до ТОВ «Охорона - Рівне», про перерахунок часу, який підлягає оплаті за роботу в нічний час за січень 2009 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2018 року.

Суддя Г.М. Яненко