Ухвала суду № 78730305, 13.12.2018, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 4-с/759/125/18

ун. № 759/16206/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черінченко К.О.,

за участю: заінтересованої особи Сіренка С.В.,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», заінтересовані особи: «Nibulon Sa», старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції Сіренка Сергія Володимировича на постанову про поновлення вчинення дій у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2018 скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою, просить суд після збільшення позовних вимог визнати протиправною та скасувати постанову старшого держвного виконавця Сіренко Сергія Володимировича ВПВР Департаменту ДВС МЮ України про поновлення вчинення виконавчих дій від 04.06.2018 в межах виконавчого провадження №55583162; визнати неправомірними дії, рішення старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича ВПВР Департаменту ДВС МЮ України, що виявляються у винесені процесуальних документів виконавчого провадження (виникли, запити, вимоги) за період з 04.06.2018 з дати незаконно поновлених виконавчих дій.

Скарга обгрунтовується тим, що 22.01.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55583162, щодо примусового виконання виконавчого листа №759/16206/14-ц виданого Святошинським районним судом м. Києва від 28.12.2017, після чого 23.01.2018 Верховним судом у справі №759/16206/14-ц за касаційною скаргою ПАТ «Компанія «Райз» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2015 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 винесено ухвалу, якою клопотання ПАТ «Компанія «Райз» про зупинення виконання судового рішення задоволено, ухвалено зупинити виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 до закінчення касаційного провадження на підставі чого державним виконавцем 29.01.2018 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, однак 04.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55583162, яку скаржник вважає противправною та такою, що підлягає скасуваню, оскільки поноволено виконавчі дії без належної перевірки заяви стягувача за відсутності в матеріалах виконавчого провадження засвідченої копії постанови Великої палати від 15.05.2018 в якій вирішено питання про відновлення виконання судового рішення.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 145).

Заінтересована особа у судовому засіданні проти вказаної скарги заперечував, зазначивши, що він діяв в межах свої повноважень.

Представник заінтеерсованої особи у судовому засіданні проти вказаної скарги заперечував у повному обсязі, зазначивши, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до закону і в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

З'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи зі змісту ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У ході судового розгляду встановлено, що 22.01.2018 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС України Сіренко С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55583162, щодо примусового виконання виконавчого листа №759/16206/14-ц виданого Святошинським районним судом м. Києва 28.12.2017.

23.01.2018 Верховним Судом у справі у справі №759/16206/14-ц за касаційною скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2015 та ухвалу апеляційного суду м. Києва 06.12.2017, винесено ухвалу якою клопотання ПрАТ «Компанія «Райз» про зупинення виконання судового рішення задоволено та ухвалено зупинити виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 до закінчення касаційного провадження (а.с. 6).

29.01.2018 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55583162.

Касаційне провадження з перегляду ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 на підставі якої Святошинським районним судом м. Києва від 28.12.2017 видано виконавчий лист №759/16206/14-ц який перебуває на виконанні у державного виконавця Верховним судом завершене 15.05.2018 з постановленням ухвали Великої палати Верховного суду 15.05.2018, якою ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 залишено без змін, а також поновлено виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 (а.с. 38-47).

Так як у резолютивній частині ухвали Верховного суду м. Києва від 23.01.2018 прописано, що вона набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає, тому дія в частині зупинення виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 припинилася з 15.05.2018 і одночасно виконання ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 відновилося (а.с. 30-34).

Представник Nibulon SA повідомив державного виконавця письмовим клопотанням від 23.05.2018 та від 30.05.2018 про закінчення Верховним Судом касаційного провадження з перегляду ухвали апеляційного суду м. Києва від 06.12.2017 і залишення її без змін (а.с. 26, 27, 35, 36).

04.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, у виконавчому провадженні №55583162 (а.с. 4, 5).

Виходячи з роз'яснень п. 1 Постанови №6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Пунктом 3 вищезазначеної Постанови роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні врахувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 закону України «Про виконавче провадження» від час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 ч. 1 ст. 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Згідно ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційності, яка міститься в державних базах даних і реєстрах у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до п.п. 9-12 Інструкції о організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2015 №512/5 який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2015 за №489/20802 вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншим засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Отже, повноваження державного виконавця щодо винесення процесуальних документів виконавчого провадження передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Як вбачається із матеріалів справи за формою та змістом виклик державного виконавця від 06.06.2018 за вих. №55583162/20.1-4/23 і вимога державного виконавця від 06.06.2018 за вих. №55583162/20.1-1-4/23 відповідають наведеним вище вимогам Законом України «Про виконавче провадження та інструкцією з організації примусового виконання рішень (а.с. 61-66).

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч правилам ст. 175 ЦПК України, п.7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», скаржник у своїй заяві викладає лише вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Скаржником не надано до суду доказів невідповідності оскаржуваних виклику від 06.06.2018 за вих. №55583162/20.1-4/23 і вимоги від 06.06.2018 за вих. №55583162/20.1-1-4/23, а також не містить обґрунтованих доводів щодо невідповідності їх вимогам Законом України «Про виконавче провадження» та інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Також скаржником вимоги про визнання неправомірними дій рішень державного виконавця, що виявляються у винесенні ним процесуальних документів по виконавчому провадженні №55583162 за період з 04.06.2018 незаконною, а також збільшення вимог скарги на постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні є неконкретизованими.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що доводи скаржника, наведені у його скарзі є не обгрунтованими та не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому задоволеню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою №6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», заінтересовані особи: «Nibulon Sa», старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції Сіренка Сергія Володимировича на постанову про поновлення вчинення дій у виконавчому провадженні відмовити.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул'яновська