Ухвала суду № 7872967, 04.11.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарі Бідній К.С.,

за участю представника позивача Леонова О.Г. та представника відповідача Севастикова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу генерального директора закритого акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод» на постанову господарського суду Одеської області від 13 серпня 2007 року по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000301620/0/2 від 16 червня 2007 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що 21 лютого 2007 року за результатами невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» за грудень 2006 року працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт за № 138/16-20/31631092/11, на підставі якого 01 березня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301620/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 1193293 грн.. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішення ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» звернулось зі скаргою до відповідача. За результатами розгляду скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2007 року за № 0000221620/1, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 1163329 грн., а в інший частині залишено без змін. За результатами розгляду повторної скарги позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2007 року № 0000301620/0/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29667 грн. 33 коп. за грудень 2006 року. Зазначене повідомлення-рішення прийнято в порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Одеської області від 13 серпня 2007 року у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, генеральний директор ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, судом проігноровано зміст п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо після поставки товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів, особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам повернення товару від комісіонера (ТОВ «Торгівельний дім «Південний») комітенту (ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод»), що підтверджується оформленими належним чином відповідними накладними. Також на підставі повернення коштів комітентом комісіонеру та повернення товару комісіонером комітенту були підписані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача, який вважав за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 19 лютого 2007 року головним державним податковим ревізором інспектором Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод», поданої за грудень 2006 року.

За результатами зазначеної перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт за № 138/16-20/31631092/11 від 21 лютого 2007 року, на підставі якого 01 березня 2007 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031620/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 1193293 грн..

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» звернулось зі скаргою до відповідача. Рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про результати розгляду первинної скарги від 03 травня 2007 року № 9430/10/25-00-21/6 податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2007 року № 00000301620/0 скасовано в частині 1163329 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду первинної скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221620/1 від 08 травня 2007 року.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням Державної податкової адміністрації України в Одеській області № 13522/10/25-0007 від 11 червня 2007 року податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01 березня 2007 року № 0000031620/0, від 08 травня 2007 року № 0000221620/1, а також рішення відповідача про результати розгляду скарги від 03 травня 2007 року № 9430/10/25-00-21/6 скасовано в сумі 296 грн. 67 коп.. На підставі викладеного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2007 року № 0000301620/0/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29667 грн. 33 коп. за грудень 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29667 грн. 33 коп., оскільки позивачем порушено п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при коригуванні податкового кредиту.

Так, відповідно до Преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

На підставі пункту 4.5 ст. 4 зазначеного Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. При цьому, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку, що передбачено підпунктом 4.5.1. п. 4.5 названої статті Закону.

Із врахуванням наведених положень Закону, обовязковою умовою зменшення суми податкових зобовязань платника податку - постачальника товарів є встановлення факту повернення товарів цьому платнику податку.

Як встановлено матеріалами справи, 01 лютого 2003 року між ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «ТД «Південний» було укладено договір комісії на реалізацію, відповідно до якого комісіонер - ТОВ «ТД «Південний» зобовязується по дорученню, в інтересах і за рахунок комітента - ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» здійснювати від свого імені угоди із продажу товарів, вироблених комітентом. На підставі додаткової угоди від 29 грудня 2005 року до договору комісії на реалізацію від 01 лютого 2003 року, комісіонер у випадку повернення йому товару (за якісними характеристиками кінцевим покупцем) має право повернути такий товар комітенту з наступною компенсацією вартості цього товару комітентом. У листопаді 2006 позивачем повернуто грошові кошти, отримані раніше від ТОВ «Торговий Дім «Південний», на загальну суму 178000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 29666 грн. 67 коп., що підтверджується даними банківських виписок та бухгалтерського обліку і не заперечується сторонами. При цьому ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» у листопаді 2006 року скориговано суми податкових зобовязань за податковими накладними попередніх періодів.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт повернення товарів комісіонером (ТОВ «ТД «Південний») комітенту (позивачу) не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території субєкта господарювання, де субєктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Згідно п. 2.1 Порядку роботи представників органу державної податкової служби на акцизних складах підприємств, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 травня 2005 року № 178 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 травня 2005 року за № 583/10863), основним завданням представників ДПС на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням встановленого порядку відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів та сплати акцизного збору, вжиття заходів щодо недопущення незаконного виробництва та реалізації горілки та лікеро-горілчаних виробів.

На підставі п. 2.2 вказаного Порядку представники ДПС на акцизному складі відповідно до покладених завдань серед інших завдань здійснюють контроль за зберіганням, відпуском та обігом горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також за обліком надходження, витрачання спирту та сировини, яка використовується для виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Відповідно до п. 2.6 названого Порядку при ввезенні горілки та лікеро-горілчаних виробів на акцизний склад представник ДПС робить відмітку на товарно-транспортній накладній про погодження щодо їх ввезення шляхом проставляння штампа «Вїзд дозволено» і особистого підпису та запис в журналі реєстрації отримання горілки та лікеро-горілчаних виробів.

В процесі проведення перевірки та розгляду справи судом першої інстанції стороною позивача не надано товарно-транспортних накладних із відмітками представника ДПС про ввезення на акцизний склад позивача горілки та лікеро-горілчаних виробів від ТОВ «ТД «Південний». При цьому факт ввезення горілки на акцизний склад позивача не підтверджується ні даними Звіту про рух алкогольних напоїв на складі готової продукції (Додаток № 3 до наказу Міністерства аграрної політики України від 27 травня 2004 року № 191 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2004 року за № 1156/9755), ні даними журналів складського обліку.

За таких обставин висновок посадових осіб податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про відсутність підтвердження факту повернення горілки та лікеро-горілчаних виробів комісіонером (ТОВ «ТД «Південний») комітенту (ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод») є правильним, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строків виготовлення повного тексту судового рішення, а також норм процесуального закону при розясненні суті оскаржуваної постанови не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, а тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України не можуть бути підставою для скасування цього рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу генерального директора ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 13 серпня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 09 листопада 2009 року.

Головуючий:

Судді: