Ухвала суду № 78726648, 18.12.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.12.2018

Справа № 642/1192/18

Провадження №1-кп/642/403/18

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2018р. м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Сорокіній Ю.В.

прокурора Старченко Ю.П.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого: -

13.10.2005 Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до З років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; -10.02.2009 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ст. 198, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; -03.07.2012 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 321 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; -06.02.2013 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;

-31.07.2013 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 70, 71 КК України до покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 25.12.2014 на не відбутий строк 6 місяців 22 дні ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.12.2014, встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців;

-10.12.2015 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 3 роки,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, впливати на потерпілих і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Статтею 331 КПК України визначено:

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також враховуючи те, що він обвинувачуються у злочині, вчиненому з корисливих мотивів, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, та можливість в разі зміни запобіжного заходу переховуватися від суду, та вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Отже, підстав заявлених захистом для скасування або заміни запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено. Підстави, які були враховані слідчим суддею та судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали, є доцільним продовжити запобіжний захід, щодо обвинуваченого на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.

З огляду на зазначене підстав для задоволення клопотання захисту про зміну запобіжного заходу не має.

ОСОБА_2 раніше судимий, обвинувачується у скоєні злочину в період іспитового строку, не працює.

Таким чином, суд вважає доцільним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, строком на шістдесят днів.

Керуючись ст. ст. 197, 331, 372, 392 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Відкласти розгляд кримінального провадження на 21 січня 2019 року до 12 год.00 хв.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 продовжити на 60 днів до 16 лютого 2019 року.

Строк дії ухвали до 16.02.2019 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Гримайло