Ухвала суду № 78726263, 13.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18364/18

Провадження № 1-кс/638/5283/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Подус Г.С.,

при секретарі Коваленко О.В.,

за участю слідчого Германова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018220480000052 від 05.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

встановив:

Слідчий Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту, в якому просить накласти арешт на нежитлове приміщення підвалу №3 загальною площею 160,7 кв. м. в літ. А-4, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Сумська, 59, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, тому що вважаю, що незастосування цього заходу може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі неприйняття вищезазначеного заходу можуть бути вжиті заходи та вчинені дії направленні на його знищення, що істотно може ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об’єктивної істини у кримінальному проваджені, призначення та проведення необхідних судових експертиз, зумовить труднощі чи неможливість виконання рішень суду в частині забезпечення цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення, розібрання або реконструювання, а крім того вищезазначене майно є предметом та доказом злочину.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 05.01.2018 року до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_2, в якій останній повідомляє про те, що 15.04.2016 невідомі особи, використовуючи підроблене рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2009 шляхом шахрайства заволоділи нежитловим приміщенням підвалу №3 загальною площею 160,7 кв. м. в житловому будинку літ. А-4 по вул. Сумській 59 в м. Харкові, яке належить власникам квартир цього будинку.

За вказаним фактом 05.01.2018 слідчим Шевченківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220480000052, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

В ході досудового розслідування було допитано в якості свідків мешканців будинку №59 по вул. Сумській в м. Харкові, а саме ОСОБА_2 ,який пояснив, що наприкінці 2017 року останній побачив людей, які працювали в підвальному приміщенні підїзда №2 будинку №59 по вул. Сумській в м. Харкові. На його питання про те, що вони там роблять, вказані особи ніяких пояснень не надали за виключенням того, що нібито вказаний підвал було придбано. За таких обставин він вважає, що продаж підвалу є незаконним та таким, що протирічить діючому законодавству.

Крім цього допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що вказаним підвальним приміщенням користувались всі жителі будинку №59 по вул. Сумській в м. Харкові та використовували вказане нежитлове приміщення в якості сараїв та кладових кімнат. Згодом, у вересні 2016 року невідомі особи нібито проникли до вказаного нежитлового приміщення та зруйнували кладові кімнати та сараї, після чого жителями вказаного будинку було викликано поліцію та на цьому все закінчилось. Згодом, в грудні 2017 року з’явились інші люди та інший володілець вказаного нежитлового приміщення та продовжили виконувати якісь ремонтні роботи. Після цього жителям вказаного будинку стало відомо про те, що володільцем вказаного нежитлового приміщення є якійсь чоловік на прізвище ОСОБА_4, про що є відповідні дані в єдиному реєстрі та договір купівлі-продажу про те, що ОСОБА_4 продав вказане приміщення ОСОБА_5. Після ОСОБА_5 володільцем вказаного приміщення стала громадянина ОСОБА_6, а потім інші особи. Згідно даних реєстру судових рішень стало відомо, що ОСОБА_4 заволодів вказаним приміщенням згідно з рішенням Господарського суду Харківської області, однак номер рішення Господарського суду та номер рішення, який вказаний в договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою м. Харків вул. Сумська, 59 не співпадають. Під номером рішення суду, яке вказано в договорі купівлі-продажу вказане інше приміщення за іншою адресою (м. Харків, проспект Московський). Вказане, на думку ОСОБА_3, свідчить про наявність ознак підробки документів та шахрайське заволодіння майном, яке належить жителям ІНФОРМАЦІЯ_1.

В ході досудового розслідування встановлено, що вказане приміщення згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 прийняв у власність нежитлове приміщення підвалу №3 загальною площею 160,7 кв. м. в літ. А-4, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Сумська, 59. При цьому в договорі купівлі-продажу вказано, що «вказане нежитлове приміщення належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Іменем України справа №20/596-08 від 05.04.2009, Господарського суду Харківської області». Однак, згідно витягу з єдиного реєстру судових рішень, під номером справи №29/596-08 мається рішення Господарського суду Харківської області щодо визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою м. Харків, пр.. Московський, 89, загальною площею 1493,7 м. кв.

Крім цього в матеріалах кримінального провадження мається відповідь за підписом в.о. начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про те, що право комунальної власності територіальної громади м. Харкова на нежитлове приміщення підвалу №3 загальною площею 160,7 м. кв. в житловому будинку літ. А-4 по вул. Сумській в м. Харкові не оформлювалось, приватизація вказаного приміщення управлінням комунального майна та приватизації не здійснювалось.

Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування виникають сумніви у законності правочину, тому ненакладення арешту на приміщення може зашкодити подальшому встановленню істини по кримінальному провадженню.

Повернення вказаного приміщення також може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення всього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення вищезазначеного приміщення можуть бути вжиті заходи та вчинені дії направленні на його подальше відчуження, що може значно ускладнити або взагалі унеможливить встановлення об’єктивної істини у кримінальному проваджені, а також призначення та проведення необхідних судових експертиз для встановлення вартості майна.

В судовому засіданні слідчий вимоги клопотання підтримав.

Неприбуття інших осіб у судове засідання відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши думку слідчого, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 1, 10 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Постановою слідчого про визнання нерухомого майна в якості речових доказів від 11.12.2018 року в рамках кримінального провадження №12018220480000052 від 05.01.2018 року в якості речових доказів визнано об’єкти у вигляді зазначених в клопотанні нежитлових приміщень.

В даному випадку ненакладення арешту на зазначені приміщення може негативно вплинути на встановлення кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення; вказане майно має значення встановлення істини під час досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 107,170,172,173,175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12018220480000052 від 05.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України – задовольнити.

Накласти арешт нежитлове приміщення підвалу №3 загальною площею 160,7 кв. м. в літ. А-4, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Сумська, 59, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 5-денний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Слідчий суддя