Ухвала суду № 78726221, 28.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/176/15-ц

н/п 4-с/640/65/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі

головуючого - судді Сенаторова В.М.,

за участю секретаря - Явнюк К.Р.,

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу боржника ОСОБА_3, заінтересовані особи: стягував ОСОБА_4, Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою, яку уточнював в судовому засіданні, та остаточно просив визнати виконавчий лист № 640/176/15-ц, виданий Київським районним судом м. Харкова 17.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 140148 грн. 88 коп. відшкодування матеріальної шкоди; вартість проведених експертних досліджень у сумі 885 грн. 60 коп.; моральну шкоду у розмірі 3000 грн.. та судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги у розмірі 4701,49 гри., всього у розмірі 148735 грн. 97 коп., таким, що не підлягає виконанню. / а. с. 76 Т.2 /

В обгрунтувння поданої скарги представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6 вказав, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди відмовлено в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року змінено. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 140148 грн. 88 коп. відшкодування матеріальної шкоди; вартість проведених експертних досліджень у сумі 885 грн. 60 коп.; моральну шкоду у розмірі 3000 грн., та судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції та за подач; апеляційної скарги у розмірі 4701,49 грн., всього розмірі 148735 грн., 97 коп.

17 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 140148 грн. 88 коп. відшкодування - матеріальної шкоди; вартість проведених експертних досліджень у сумі 885 грн. 60 коп.; моральну шкоду у розмірі 3000 грн.. та судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги у розмірі - 701,49 грн., усього у розмірі 148735 грн. 97 коп.

26.03.2018 року представнику стало відомо, що державним виконавцем Підгірним О.С. Дзержинського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області прийнята постанова про арешт майна боржника від 31.03.2017 року.

Заявник вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у редакції від 18.01.2013, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Підтвердженням цієї обставини виступає і напис на виконавчому лист №640/176/15-ц: «Строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 15. 01. 2017 р.

Однако, наявна у матеріалах заява про примусове виконання рішення, підписана, начебто представником стягувача ОСОБА_1, не містить штамп - дати та вхідного номеру, з чого необхідно зробити висновок, що зазначена заява не пред’являлась до примусового виконання у порядку та у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» у редакції 1999 року. При ознайомленні з матеріалами наведеного вище виконавчого провадження було з’ясовано відсутність у матеріалах постанови про відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник скаржника за довіреністю ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечував, вказав, що державний виконавець діяв в межах ЗУ « Про виконавче провадження».

Представник стягувача ОСОБА_4М, за довіреністю ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечувала, вказала, що державний виконавець діяв на підставі діючого законодавства.

Суд, вислухав думку представників, перевірив матеріали справи, приходить до наступного.

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року в редакції від 18.01.2013 року, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. При цьому представник боржника посилається на напис, що вказаний на виконавчому листі - «Строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 15.01.2017року».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції видання судом виконавчого листа № 640/176/15-ц) виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановления.

Отже, за загальним правилом, встановленим законодавством на той час, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Разом з тим, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016 року, згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУвід 21.04.1999 року втратив чинність.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 2 червня 2016 року) визначено, що виконавчі документи видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

З огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року), на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення суду, строк пред’явлення до виконання виконавчого документа не пропущено, так як зазначений виконавчий лист дійсний для пред’явлення до виконання протягом трьох років.

Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02 червня 2016 року) набрав чинності 05.10.2016 року, тому при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №640/176/15-ц державним виконавцем застосовувалися інші норми закону, ніж зазначає в скарзі представник боржника.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист № 640/176/15-ц було пред’явлено в межах річного строку, а саме - 13 січня 2017 року, про що свідчить відповідна копія вказаної заяви про примусове виконання рішення, на якому поставлено печатку Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ з датою 13 січня 2017 року.

За ч. 1 ст. 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушення Закону, в даному випадку з 05.10.2016 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016 року, згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУвід 21.04.1999 року втратив чинність, зі сторони державного виконавця, а тому подана скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_3, заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_4, Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 про визнання незаконними дії державного виконавця та скасування постанови державного виконавця Підгірного Олексія Сергійовича Дзержинського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області про арешт майна боржника від 31.03.2017 року, якою накладено арешт на все майно боржника, у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, основної винагороди виконавця тощо, відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя -