Постанова № 78725875, 18.12.2018, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1352/18

18.12.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2018 рокусмт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Каліберди В.А.,

при секретарі - В"юнник В.В.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонера,

за ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 року о 20 год. 30 хв. по вул. Миру №93 в смт. Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21011, д.н.з. 34- 44 ХДЦ з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2,5 ПДР України.

В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 свою провину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, коли він від'їзджав від кафе "Дубравушка" в смт Краснокутськ був зупинений працівниками поліції, яким повідомив, що він є пенсіонером МВС та пред'явив працівникові поліції своє службове посвідчення, пояснив що спиртного не вживав, а їв сало та часник, а тому можливо запах часнику, а не спиртного та він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння та добровільно приїхав до медичного закладу, однак черговий лікар Краснокутської ЦРЛ відмовився від проведення огляду, мотивуючи тим, що в нього відсутні явні візуальні ознаки алкогольного сп’яніння, а тому медичний огляд є недоречним. Окрім цього вказав, що під час складання відносно нього адміністративного матеріалу були свідки, які приїхали на місце події.

Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП Краснокутського ВП лейтенант поліції ОСОБА_2, який складав адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 пояснив, що ним був складений адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 оскільки, останній 13.11.2018 року був зупинений та йому запропоновано надати посвідчення водія та документи на автомобіль. Під час огляду вказаних документів інспектором було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода. Окрім цього ОСОБА_1 під час огляду документів взагалі поточився та впав. Після чого поліцейським було запропоновано пройти ОСОБА_1 медичний огляд на стан алкогольного сп’яніння, однак ОСОБА_1 пояснив, що він є ветераном МВС та пред'явив посвідчення ветерана МВС і в присутності свідків він відмовився від його проходження. В подальшому останній погодився на медичний огляд, в зв’язку з чим вони проїхали до медичного закладу, однак після телефонної розмови з невідомою особою ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння. Також поліцейський вказав, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були присутні свідки, які дали свої письмові пояснення та підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 017401 від 13.11.2018 року складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Також факт відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп’яніння підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких вбачається, що 13.11.2018 року о 20 год. 30 хв. в їх присутності водій авто ВАЗ 21011, д.н.з. 34- 44 ХДЦ ОСОБА_1 відмовився проходити в установлений порядок медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння. Хоча останній мав явні ознаки, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини.

Інших клопотань від правопорушника ОСОБА_1, окрім як виклик та допит працівника поліції, який складав адміністративний матеріал та, яке було судом задоволено, від правопорушника не надходило.

Таким чиномвраховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до пояснень правопорушника ОСОБА_1 та розцінює таку позицію як мету уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки пояснення правопорушника спростовуються належними та допустимими доказами, що маються в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також наданими свідченнями працівника поліції в судовому засіданні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов’язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КпАП України ОСОБА_1 призначається адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом на строк один рік.

Відповідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 320 грн., як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 284, 265-1, 266, ч.1 ст. 130 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування усіма видами транспорту терміном на 1 (один) рік. Штраф зарахувати на р/р 31119149020001, отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА