Ухвала суду № 7872379, 02.12.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Домусчі С.Д. та Кравець О.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Брагіної К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 21 січня 2008 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень, грудень 2006 та січень 2007 року на 202621 грн. 49 коп.. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 156/23-7/00952367 від 18 січня 2008 року, в якому необґрунтовано зазначено про порушення позивачем п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариство віднесло до складу податкового кредиту суми податку, не маючи на те правових підстав.

Постановою господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0000232301/0 від 21 січня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» у розмірі 202621 грн. 49 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Державної податкової інспекції у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку апелянта, судом не вірно визначено поняття податкового кредиту та значення факту сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України, як основної підстави для формування податкового кредиту, що в свою чергу виключає нарахування суми бюджетного відшкодування. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про обґрунтованість дій податкового органу по зменшенню позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача, яка вважала за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію відкрите акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів», будучи субєктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 30529924 від 20 серпня 1998 року.

За результатами господарської діяльності у жовтні, грудні 2006 року та січні 2007 року позивач задекларував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за названі місяці, що відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період за встановленою діючим законодавством формою, яку своєчасно направив до податкового органу.

З метою оцінки правильності відображення суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування в декларації, податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку, про що складено акт за № 156/23-7/00952367 від 18 січня 2008 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суму 202621 грн. 49 коп..

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 21 січня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 202621 грн. 49 коп..

Як вбачається з акта перевірки, п одатковий кредит з ПДВ за жовтень, грудень 2006 року та січень 2007 року серед інших господарських операцій позивач формував за господарськими операціями з придбання пшениці, сої та льону у ПП ОСОБА_2.

Для підтвердження надходження суми ПДВ 202621 грн. 49 коп. до бюджету податковою інспекцією було направлено запит до податкової інспекції за місцем реєстрації контрагента відповідача ПП ОСОБА_2.

Причиною зменшення ВАТ «Херсонський КХП» бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні місяці в сумі 202621 грн. 49 коп. стала інформація, надана Державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області, відповідно до якої ПП ОСОБА_2 не надав бухгалтерські документи, які підтверджували б взаємовідносини з позивачем та обґрунтованість їх включення до складу податкового кредиту, через їх втрату, а тому податковим органом зроблено висновок про не підтвердження взаєморозрахунків між відповідачем та його контрагентом, що, як наслідок, є не підтвердженням сплати податку на додану вартість до бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Херсонський КХП» по скасуванню податкового повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 21 січня 2008 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 202621 грн. 49 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентом зобовязань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі-продажу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дослідженими судом першої інстанції, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факти реального придбання ВАТ «Херсонський КХП» товарів за вказаними вище господарськими операціями та подальшого використання цих товарів у господарській діяльності позивача, отримання останнім від ПП ОСОБА_2 податкових накладних з ПДВ і оплати товариством «Херсонський КХП» на користь контрагента вартості набутого товару, складовою якої є ПДВ, доведені ВАТ «Херсонський КХП», підтверджені під час перевірки та не оспорюються податковим органом. Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ПП ОСОБА_2, ДПІ у м. Херсоні не надано.

Підстави щодо включення до бюджетного відшкодування з ПДВ суми в 202621 грн. 49 коп. доведені позивачем належними податковими накладними, доказами надмірної сплати ПДВ у ціні придбання (копії податкових накладних, дані про вчинені платежі, реєстр платіжних документів).

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ВАТ «Херсонський КХП». У контролюючого органу існують претензії до приватного підприємця - контрагента, діяльність якого перевірити не уявляється можливим внаслідок втрати останнім первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

При цьому матеріалами справи встановлено, що податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2 зазначеного Наказу податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо додержання позивачем встановленого чинним законодавством порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобовязання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2009 року.

Головуючий:

Судді: