Ухвала суду № 78721082, 20.12.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/149/17

Провадження № 1-кп-7/18

У Х В А Л А

20 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.

за участю прокурора Непомнющої О.В.,

захисників Івахненка В.А., Кириленка О.В., Костюка В.О., Воротинцева Є.В.,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.186, ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_11 за ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_8 за ч.1 ст.187, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_9 за ч.1 ст.190, ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, ОСОБА_10 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебувають вказані обвинувальні акти.

Захисник Воротинцев Є.В. звернувся до суду із заявою про виправлення описки у судовому рішенні, посилаючись на необхідність доповнення резолютивної частини ухвали суду від 01.11.2018 року наступним реченням: «Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.10.2017 року у справі № 372/3303/17 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.»

Інші захисники, обвинувачені, законний представник неповнолітнього обвинуваченого підтримали заяву.

Прокурор заперечила, посилаючись на безпідставність заяви.

Крім того, з приводу роз'яснення можливості внесення застави відносно ОСОБА_7 за ухвалою від 01.11.2018 року до суду надійшло звернення ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Враховуючи що заява захисника і звернення слідчого ізолятора фактично стосуються однакових обставин, суд при їх вирішенні приймає до уваги наступне.

Згідно ч.1 ст.380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

18 листопада 2016 року слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області Зінченком О.М. було винесено ухвалу у справі № 372/3148/16-к (провадження № 1-кс-560/16), якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

28 жовтня 2017 року у межах іншого кримінального провадження слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В. було винесено ухвалу у справі № 372/3303/17 (провадження № 1-кс-891/17), в якій зазначено:

«Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українка, Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, та утримувати підозрюваного ОСОБА_7 в Київському СІЗО Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Виконання даної ухвали доручити Обухівському відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання.

Визначити строк дії даної ухвали 60 (шістдесят) днів, обчислювати строк тримання під вартою з часу взяття під варту (затримання) до 26 грудня 2017 року, включно.

Визначити розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33 680 грн. (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області № 37312095018661, код ЄДРПОУ 26268119, банк одержувач ГУДКСУ - Держказначейська служба України, м. Київ, МФО ГУДКСУ 820172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали до 26 грудня 2017 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_14 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 грудня 2017 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_14 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.»

Надалі ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у декількох злочинах, а обвинувальні акти у різних кримінальних провадженнях відносно нього були об'єднані у одне провадження, що розглядається судом у цій справі.

Строки тримання під вартою ОСОБА_7 у подальшому продовжувались декілька раз, востаннє ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.11.2018 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовжено строки його тримання під вартою до 30 грудня 2018 року.

Після обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у визначений в ухвалі слідчого судді строк - до 26 грудня 2017 року застава ніким не вносилась, тому право на внесення застави в якості альтернативного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не було реалізовано.

Ухвала слідчого судді від 28 жовтня 2017 року є не скасованою, а термін її дії сплинув 27 грудня 2017 року.

Граничний визначений ухвалою слідчого судді термін реалізації права на внесення застави обвинуваченим ОСОБА_7 або іншим заставодавцем сплинув також 27 грудня 2017 року.

Надалі у визначеному законом порядку ніким не ініціювалось, а судом не вирішувалось питання про продовження строку дії ухвали слідчого судді від 28 жовтня 2017 року. Крім того, чинне законодавство не містить приписів, як б передбачали можливість продовження дії подібних ухвал, оскільки чинний КПК України чітко встановлює визначення альтернативного запобіжного заходу лише у одному випадку - при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розмір застави відповідно до ст. 183 КПК України встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас це питання не вирішується при розгляді клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розмір застави у такому випадку залишається незмінним.

Таким чином, суд вважає можливим роз'яснити ухвалу від 01.11.2018 року таким чином, що цією ухвалою не вирішувались питання щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7.

Згідно ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Як обґрунтовано вище, в ухвалі суду від 01.11.2018 року не вирішувалось будь-яких питань стосовно альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7, оскільки це питання ніким не ініціювалось.

Таким чином, заявник просить внести доповнення до ухвали суду від 01.11.2018 року, а не виправити описку, що передбачає зміну змісту судового рішення, але це є неприпустимим.

Враховуючи викладене вище, в задоволенні заяви слід відмовити у повному обсязі, оскільки її вимоги не грунтуються на законі.

Поряд із тим, описані вище обставини і аргументи суд вважає доцільним врахувати при вирішенні питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу.

Станом на цей час запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 обрано у виді тримання під вартою до 30.12.2018 року.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 діб.

Захисник Воротинцев Є.В. заперечив проти клопотання, посилаючись на достатність більш м'якого запобіжного заходу у виді застави, просив визначити обвинуваченому можливість внесення і розмір застави.

Захисники заперечили проти клопотання прокурора, просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший більш м'який.

Обвинувачені, законний представник неповнолітнього обвинуваченого підтримали думку захисників.

Згідно п.2 ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.

Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.

Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.

Статтею 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.

Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).

При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також подальшого продовження дії запобіжних заходів слідчим суддею і надалі судом враховано обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, однак під час розгляду цього клопотання виявлено обставини, які вказують на те, що заявлені ризики зменшилися.

Зокрема, після обрання запобіжного заходу було завершено досудове розслідування, в межах судового розгляду допитано обвинувачених, потерпілих та свідків, завершено дослідження письмових доказів, продовжується дослідження речових доказів. Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинувачених під вартою неможливо, оскільки судовий розгляд триває.

Також слід врахувати, що 18.11.2016 року ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту та задоволено відповідне клопотання слідчого, а ОСОБА_7 на той час підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту не продовжувався, тому строк дії цього запобіжного заходу сплинув. Надалі 28.10.2017 року слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого, обрано у іншому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 як підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, що передбачало обов'язкове визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, оскільки обмежень його застосування, передбачених ч.4 ст.183 КПК України не існувало.

За таких обставин, обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою передбачав застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки слідчим або прокурором не ініціювалось розгляд клопотань про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у інших кримінальних провадженнях, тобто безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 не обирався, а стороною обвинувачення відповідне питання не ініціювалось, в тому числі у межах цього кримінального провадження, тому чинний запобіжний захід не виключає можливість внесення застави.

Відповідно до наданих захисником письмових доказів, 13.12.2018 року ОСОБА_15 було сплачено заставу за ОСОБА_7 у розмірі 33 680 грн., тобто у визначеному ухвалою слідчого судді від 28.10.2017 року розмірі. 14.12.2018 року вказані кошти надійшли на рахунок Державного казначейства.

Вказана обставина оцінюється судом на найближчому призначеному у цій справі судовому засіданні і враховується при вирішенні вказаних вище заяв і клопотань.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Таким чином, продовження строку тримання підозрюваного під вартою має бути обґрунтоване наявністю на момент розгляду клопотання відповідних підстав, що підтверджують необхідність подальшого обмеження його права на свободу та особисту недоторканність; при цьому такі підстави не можуть бути тотожними тим, що були враховані при застосуванні до цієї особи даного запобіжного заходу.

Якщо на початковому етапі розслідування злочину ризик того, що підозрюваний може заважати здійсненню правосуддя, є достатньою підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то після того, як органом досудового розслідування зібрано докази, ця підстава перестає бути прийнятною для подальшого тримання його під вартою.

Враховуючи викладене, а також міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, стан його здоров'я, відсутність негативних даних щодо репутації обвинуваченого, зважаючи на те, що сукупність вказаних вище обставин свідчить про достатність більш м'якого запобіжного заходу, ніж виключний запобіжний захід - тримання під вартою, суд вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити частково, а клопотання сторони захисту задовольнити частково шляхом зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 з тримання під вартою на заставу.

Разом з тим, таке звільнення має бути обумовлене гарантіями виконання процесуальних обов'язків, тому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого певні обов'язки.

Враховуючи фактичне внесення застави відповідно до вказаних вище обставин, з метою недопущення порушень прав обвинуваченого на свободу і особисту недоторканість, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.

Керуючись ст. 27, 31, 32, 33, 176-178, 183, 194, 196-197, 379, 380 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Роз'яснити, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року не вирішувались питання альтернативного запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7.

В задоволенні заяви захисника Воротинцева Є.В. про виправлення описки в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити розмір застави у 33 680 грн. (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят тисяч гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати на виклики до слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, якому доручене проведення досудового розслідування кримінального провадження, до суду, прокурора;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 лютого 2019 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи фактичне внесення застави звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В.Кравченко