Вирок № 78720931, 07.12.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2137/18

Провадження № 1-кп/362/294/18

В И Р О К

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

07.12.2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Кравченко Л.М.,

за участю: секретарів судового засідання – Лущик Т.М., Кострубіцької Т.М.,

прокурорів – Губіної Є.Н., Гайдука М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017110000000736 від 28.09.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, працюючого електромонтажником ТОВ «Вольтсервіс груп», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кім.63, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

27.09.2017 р., близько 20 год. 50 хв., ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер А14009ЕХ, порушуючи вимоги пункту 2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р. (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, та в порушення вимог п. 12.4 ПДР України, згідно з яким «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», рухаючись по 28 км автодороги «Київ-Одеса», що проходить по території селища Глеваха Васильківського району, Київської області, позначеного дорожніми знаками 5.45-5.46 в напрямку м. Одеса, із швидкістю 112-117 км/год., що значно перевищує максимально допустиму 60 км/год., скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 338 від 27.10.2017 р. смерть ОСОБА_3 настала в результаті поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, з саднами і кровопідтоками на шкірних покривах обличчя та кінцівок, крововиливами в м’які тканини в областях пошкоджень, крововиливом під м’які оболонки головного мозку, двосторонніми прямими і конструкційними переломами ребер з розривами пристінкової плеври, забоями і розривами плеври і тканини правої легені, забоєм і розривом правого шлуночка серця, забоями і розривами тканини і капсули печінки, розривами капсули і тканини селезінки, крововиливом в зачеревинну клітковину, що ускладнилися розвитком внутрішньої кровотечі, комбінованого шоку.

Вказана травма кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, являється безпосередньою причиною смерті, виникла незадовго перед настанням смерті ОСОБА_3 внаслідок впливу у вказані частини тіла потерпілої масивного тупого предмета (предметів).

Виходячи із характеру і локалізації, виявлених на трупі ОСОБА_3, тілесних ушкоджень, можливо висловитися про те, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла перебувала у вертикальному чи близькому до нього положенні і була обернена до рухомого автомобіля лівою боковою частиною тіла. Таким чином, грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3б) та 12.4 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_3.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та показав, що 27.09.2017 р. близько 20 год. 50 хв., він рухався на технічно справному автомобілі марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер А14009ЕХ, який йому не належить, по а/д Київ-Одеса, в напрямку м. Одеса. Дорога на той час була суха. Він бачив знак населеного пункту «Глеваха», по самому населеному пункту він рухався з дозволеною швидкістю руху. Проїхавши Васильківський міст, він подумав, що населений пункт закінчився, оскільки там не було будинків і був міст. Він почав набирати швидкість руху і побачив, що на дорозі хтось є і не зрозумів, чи то собака, чи то людина. Потім він побачив, що це людина і почав гальмувати, але уникнути наїзду на пішохіда можливості не було. Він зупинився після наїзду, відразу зателефонував у швидку допомогу, яка не відповідала. Здійснив виклик поліції по телефону і повідомив про наїзд на пішохода. Потім додзвонився до швидкої допомоги, яка приїхала на місце ДТП і поліція теж. Працівник швидкої допомоги оглянула потерпілу, перевірила, чи є пульс і констатувала смерть потерпілої. Потім приїхав слідчий і його відвезли на медогляд, де виявили, що він був в тверезому стані. Завдану шкоду внаслідок ДТП він відшкодував потерпілому з власної ініціативи, тобто в добровільному порядку. Під час керування автомобілем він не був втомленим і від керування транспортним засобом не відволікався. Шкодує, що так сталося. Вибачення у потерпілого просив. Посвідчення водія він має з 2008 р., категорії В і С. До адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України він не притягувався. Щиро розкаявся в скоєному кримінальному правопорушенні, просив не призначати покарання, пов’язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву про те, що завдана ДТП йому матеріальна та моральна шкода обвинуваченим ОСОБА_1 йому повністю відшкодована і він претензій до нього не має і в майбутньому мати не буде. З приводу покарання обвинуваченому ОСОБА_1, просив суворо його не карати, не позбавляти волі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_3, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_1 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: відповідно до вимоги ІП Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем працевлаштування характеризується позитивно.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 є визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи позитивну характеристику на обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем його роботи, те, що він раніше не судимий, щире каяття, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин відбувся, коли останній не перебував в стані алкогольного сп’яніння, але із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_1 буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Судові витрати за проведення в КНДЕКЦ інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» (висновок №12-1/2180 від 05.12.2017 р.) у розмірі 790,96 грн., інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (висновок №12-1/2176 від 06.12.2017 р.) у розмірі 1237,00 грн., інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» (висновок №12-1/820 від 25.04.2018 р.) у розмірі 1144,00 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався та в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому суд при постановленні вироку не застосовує до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, –

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення прав керування транспортними засобами.

Застосувати до призначеного покарання ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_1 обов’язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 відраховувати з дня постановлення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна судові витрати за проведення в КНДЕКЦ інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» (висновок №12-1/2180 від 05.12.2017 р.) у розмірі 790,96 грн., інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (висновок №12-1/2176 від 06.12.2017 р.) у розмірі 1237,00 грн., інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» (висновок №12-1/820 від 25.04.2018 р.) у розмірі 1144,00 грн., а всього - 3171,96 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського Апеляційного суду.

Копію вироку після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Кравченко Л.М.