Рішення № 78718282, 03.12.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2844/18

2/0203/1142/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3497325-02-00-00 від 18.11.2016 року, за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією автомобіля НОМЕР_1. 24.11.2016 року в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу Renault н/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.12.2016 року за фактом пригоди ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до умов договору страхування та рахунку СТО позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5000 грн. 70 коп., за виключенням франшизи в розмірі 1500 грн. Таким чином, у відповідності до діючого законодавства у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо відшкодування завданої шкоди, що була виплачена страховиком. 12.01.2017 року на адресу відповідача було направлено претензію щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Проте, до теперішнього часу завдану шкоду відшкодовано не було. В зв’язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. 70 коп. та судові витрати по справі.

В наданому клопотанні позивач просив розглянути справу без участі його представника, зазначивши про підтримання позову та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень ст.ст.211,223,247,280 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін в заочному порядку за наявними матеріалами справи, а також без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3497325-02-00-00 від 18.11.2016 року, за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією автомобіля НОМЕР_1.

24.11.2016 року в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу Renault н/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.12.2016 року, яка набрала законної сили, за фактом зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Також з матеріалів справи вбачається, що за заявою страхувальника ОСОБА_2 та відповідно до умов договору страхування, на підставі рахунку СТО, страхового акту №7455-02, платіжного доручення №21140 від 02.12.2016 року, позивачем було здійснено виплату останньому страхового відшкодування в розмірі 5000 грн. 70 коп., за виключенням із загальної вартості шкоди в розмірі 6500 грн. 70 коп., встановленої договором суми франшизи в розмірі 1500 грн.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ЦК України завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як роз'яснено в п.п.26,27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст.1191 ЦК України), а також ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення ст.515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Отже, первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі №6-2806цс16.

В своєму позові Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» просила стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. При цьому, в обґрунтування правових підстав пред’явленого позову посилались, як на норми ст.1191 ЦК України, так і на норми ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України «Про страхування», що з урахуванням вищенаведеного не можуть застосовуватись одночасно до спірних правовідносин.

При цьому, суд також враховує, що складовими частинами позову є предмет позову і його підстава. Предметом позову в розумінні ЦПК України є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення. Підставою позову є обставини, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги та надані ними докази.

Отже, підставу позову складають не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін (правова підстава позову), а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини (їх виникнення, зміну, припинення), та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

У даних спірних правовідносинах до позивача від страхувальника перейшло право вимоги до відповідача, як винної у ДТП особи, в порядку суброгації.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5000 грн. 70 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в сумі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.993,1187,1188 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (49101, м.Дніпро, вул.Мініна,15/8, РНОКПП НОМЕР_4) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м.Київ, вул.Казимира Малевича,31, код ЄДРПОУ 31650052) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5000 грн. 70 коп., судовий збір в сумі 1762 грн., а всього стягнути 6762 грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак