Вирок № 78717806, 20.12.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

Справа №211/5548/17

Провадження № 1-кп/211/140/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 р. Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н. О

секретаря - Зоріної С.М., Нікітенкової М.М.

за участю прокурора-Бондар В.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження № 42017041750000184 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилась у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює ПП «Хіт Тур» менеджером по туризму, не судима, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2017 року приблизно о 13.00 годині в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу сухому асфальтному покриттю проїжджої частини другорядної дороги вул. Телевізійної з боку вул. ОСОБА_6 в напрямку вул. Дніпропетровське шосе рухався автомобіль НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, яка наблизившись до нерегульованого Т-образного перехрестя з вул. Дніпропетровське шосе зупинила керований нею автомобіль надаючи дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. В подальшому водій ОСОБА_5 не впевнившись належним чином у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху в порушення вимог п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 « Правил дорожнього руху» відповідно до яких;

10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»

Знак 2.1 «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 Табличка 7.8 «Напрямок головної дороги» — транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»

відновила рух керованого нею транспортного засобу та виїхала на головну дорогу не давши дорогу автомобілю «ВАЗ2106» реєстраційний номер 53665АЕ, що під керуванням водія ОСОБА_2 наближався до перехрестя нерівнозначних доріг з боку вул. Дніпропетровське шосе та допустила з ним зіткнення.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 8/10.1/315 від 22.11.2017 в діях водія ОСОБА_5 з керування автомобілем «ВАЗ 21099» вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожніх знаків 2.1, 4.2 «Правил дорожнього руху» України. Невідповідність дій вказаного водія вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 « Правил дорожнього руху» України, з технічної точки зору перебуває в причинному зв’язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1727 від 24.10.2017 ОСОБА_2 отримав травми у вигляді закритого перелому горохоподібної кістки лівої кисті які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я більше 21 доби.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 « Правил дорожнього руху» України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Обвинувачена ОСОБА_5 вину визнала повністю, та пояснила, 05.09.2017 року приблизно об 11 годині вона рухалась зі сторони вул. ОСОБА_7, оптових баз, іншого автомобіля не бачила, та сталося зіткнення. Заявлений цивільний позов визнала у повному обсязі, просила застосувати відносно неї ЗУ «Про амністію», так як має на утриманні двох малолітніх дітей.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 05.09.2017 року він рухався по Дніпровському шосе, на Т образному перехресті виїхав автомобіль ВАЗ 21099 та сталося зіткнення. Просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, враховуючи, що обвинувачена визнала себе винною у повному обсязі, щодо фактичних обставин вчинення злочину та вказані обставини ніким не оспорюються, а її свідчення дають достатні підстави не сумніватися у добровільності позиції, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються (зокрема скоєння обвинуваченою даного злочину та його обставин), та обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченої, потерпілого, та дослідженням деяких письмових доказів та документів, що характеризують її особу, висновки експертиз, та цивільний позов.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом‘якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, на утриманні знаходяться малолітні діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5.

До обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченій суд відносить щире каяття.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді штрафу на користь держави. З наведених вище обставин суд не вбачає підстав для застосування іншого виду покарання.

Що стосується призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясовувати його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень, склад сім' ї, наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, його матеріальний стан.

З урахуванням того, що обвинувачена характеризується позитивно, раніше не судима, щиро розкаюється у вчиненому, на утриманні має двох дітей, суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Тому суд вважає, що вказане покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та відповідає меті покарання, якою є також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченою.

Разом із цим ОСОБА_5 просила застосувати до неї амністію оскільки у неї на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, відносно яких вона не позбавлялась батьківських прав, про що надала письмову згоду. Прокурор, потерпілий та його представник у судовому засіданні не заперечували проти застосування амністії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Потерпілим заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_5 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Де просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь 22 644,10 гривень.

З ОСОБА_5 на його користь 5 000 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги визнала у повному обсязі, то суд вважає необхідним задовільнити позовні вимоги в частині стягнення з неї суми 5 000 гривень на користь потерпілого.

Що стосується позовних вимог до Моторного (транспортного) бюро України, то суд приходить до наступного. Як зазначено у позові, та підтверджується наданими доказами автомобіль ОСОБА_5 на час ДТП не був застрахований за договором обов’язкового страхування, однак був застрахований автомобіль позивача ОСОБА_2 за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «ПрАР СК «ПЗУ Україна» №АК3073835.

Позивачу внаслідок ДТП спричинено матеріальної шкоди за висновком автотоварознавчого дослідження №340/17 від 04.01.2018 року 22 344 грн. 10 коп. та 300 грн. за отримання копії цього дослідження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак ним надано відзив на позовну заяву, де просить відмовити у повному обсязі, так як вимоги є частково передчасними та частково незаконними.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. Згідно з п. 1, 3 ст. 1 Закону, потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та\або майну яких, заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Статтею ст. 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та\або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; з стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься шкода, пов'язана: з пошкодженням транспортного засобу; пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву 15.12.2017 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП з додатками до нього: схемою ДТП, копією паспорта, копію ІПН, копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копію посвідчення водія, копію страхового полісу. Дане повідомлення було зареєстровано, однак більше звернень від потерпілого не було. МТСБУ направило ОСОБА_2 лист від 21.12.2017 року в якому прохали надати необхідні документи з зазначенням їх переліку, однак від потерпілого не надійшло затребуваних документів та заяви на отримання виплати (страхового відшкодування).

В наданій суду позовній заяві також відсутні підтвердження звернення з зазначеною заявою до відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, позивач, як потерпіла особа, вправі звернутися до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, крім цього він не позбавлений права на відшкодування заподіяної шкоди із винної у ДТП особи в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню судові витрати.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349,368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3400 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного їй покарання внаслідок акту амністії.

Цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_5 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої шкоди 5 000 гривень.

Позовні вимоги в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Речові докази – лазерний диск з записом з відеореєстратору, що знаходиться в матеріалах провадження – залишити в матеріалах (а.с.60).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення авто-технічної експертизи №8/10.1/315 від 22.11.2017р. у розмірі 692,09 гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.

Суддя: Сарат Н. О