Рішення № 78717400, 11.12.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2121/18

провадження №2/176/1064/18

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Гусейнова К.А.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на ? частку житлового будинку в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2018 року позивач звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку №27 по вул. Українська в м. Жовті Води Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_4, померлого 11.02.1998 року за набувальною давністю.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.1999р. виданого ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою, позивачці на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по вул. Українська, 27 в м. Жовті Води, після смерті її батька ОСОБА_5, померлого 31.08.1998р. Првао власності на даний житловий будинок зареєстроване за нею - ОСОБА_2 на 1/2 частку будинку та її дідом - ОСОБА_4 на 1/2 частку будинку на підставі свідоцтва про право власності №52 виданого ОСОБА_3 міською радою від 18.01.1999 року, згідно рішення виконкому №355 від 11.07.1980 року про визнання права власності на житловий будинок. 11.02.1998 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частку житлового будинку по вул. Українська, 27 в м. Жовті Води Дніпропетровської області. На час смерті ОСОБА_4, спадкоємцями за законом були сини померлого - ОСОБА_5 (батько), який помер 31.08.1998року та ОСОБА_6, померлий 20.03.2012 року. Так після смерті ОСОБА_4 жоден із спадкоємців за законом в установленому порядку спадщину після померлого не прийняв та не зареєстрував спадщину на своє ім'я, а тому 1/2 частка спірного будинку є зареєстрованою на ім'я померлого ОСОБА_4 20.06.2016 року ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. На час набуття нею права власності на 1/2 частку будинку по вул. Українська в м. Жовті Води вона була неповнолітньою. Після досягнення нею повноліття в 2009 році вона самостійно, безперешкодно, відкрито та безперервно користується даним будинком. Вона самостійно здійснює догляд та утримує весь будинок у належному стані, ремонтує його, прибирає присадибну територію та користується будинком. Проте зараз вона зіткнулась із певними перешкодами щодо надання комунальних послуг для утримання будинку, оскільки наявність відкритої спадщини зареєстрованої на померлого діда -ОСОБА_4, перешкоджає їй в укладанні договору з надання комунальних послуг. За час користування будинком жодних притензій, вимог з боку третіх осіб та спадкоємців після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_6 щодо прав власності на спірну 1/2 частку будинку по вул. Українська , 27 в м. Жовті Води до неї не заявлено. Тому вона звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку по вул. Українська, 27 в м. Жовті Води Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_4, померлого 11.02.1998 року, за набувальною давністю.

Позивач, як і відповідач, у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. У своїй заяві позивач просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх. У матеріалах справи міститься заява представника відповідача ОСОБА_3 міської ради - ОСОБА_7 в якій вона просить справу розглядати за її відсутності, за наявними у справі документами та прийняти відповідне рішення.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у судовому засіданні за їх відсутності на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

На підставі рішення ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №355 від 11.07.1980 року ОСОБА_4 17.07.1980 року ОСОБА_3 міським відділом комунальної власності видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за адресою вул. Українська, 27 в м. Жовті Води Дніпропетровської області (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4 помер 10 лютого 1998 року, актовий запис №100 (а.с.17).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 були його сини - ОСОБА_5 (батько позивачки) та ОСОБА_6 (дядько).

Із свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області вбачається, що батько позивачки - ОСОБА_5 помер 31.08.1998 року, актовий запис №526.(а.с.18).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого завідуючим ОСОБА_3 державної нотаріальної контори 04.03.1999 року позивачці, після смерті її батька ОСОБА_5, перейшла у спадщину 1/2 частка житлового будинку по вул. Українська, 27 в м. Жовті Води Дніпропетровської області, яку ОСОБА_5 мав прийняти після смерті свого батька - ОСОБА_4 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом ЗАГС мерії м. Магадан Магаданської обасті Російської Федерації, ОСОБА_6 помер 19 березня 2007 року, актовий запис №275 (а.с.19).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку, щ знаходиться за адресою: м. Жовті Води вул. Українська, 27, після померлого ОСОБА_6 (а.с.12).

Таким чином, інша 1/2 частина будинку №27 по вул. Українська в м. Жовті Води після смерті ОСОБА_5 ніким у спадщину прийнята не була і згідно технічного паспорта на теперішній час власниками будинку №27 по вул. Українська в м. Жовті Води в рівних частках по 1/2 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що також підтверджується довідкою виданою КП "ОСОБА_3 МБТІ" від 04.07.2018 року (а.с.13).

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії АН №622602 ОСОБА_2 зареєструвалася у даному будинку з 25.07.2013 року і окрім неї у будинку зареєстрованими більше ніхто не значиться, що підтверджується довідкою про склад сім'ї виданої центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 10.09.2018 року (а.с.8,10).

Інших письмових доказів позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У п.п. 9, 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником.

Як встановлено судом, позивачеві відомо було про власника 1/2 частки спірного будинку та його спадкоємців.

У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року головам апеляційний судів, міста Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 1 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності;

- у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

У постанові від 6 червня 2018 року № 61-8051св18 Верховний Суд висловив правову позицію про те, що добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки підстави для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, що передбачені положеннями ст. 344 ЦК України, позивачем не доведені. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачу відомо, хто був і є власником спірного нерухомого майна, також позивачем не наведено належними та допустимими доказами факт безперервного користування спірним майном протягом останніх десяти років. Встановивши фактичні обставини справи, з них вбачаються спадкові відносини між позивачем та її дідом ОСОБА_8 - власником спірного майна, який помер, тому позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 321, 344 Цивільного кодексу України та ст.ст. 12, 13, 76-81,89,141, 258,259,263-265,273,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на ? частку житлового будинку в порядку набувальної давності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя К.А. Гусейнов