Рішення № 78717215, 10.12.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2886/18

Провадження №2/173/1355/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

23.11.2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 10.12.2018 року.

Відповідач та третя особа в установлений строк відзиву на позовну заяву не надали.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 4,42 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом та зобов’язати державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видати йому свідоцтво про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на наступне: 12 лютого 2001 року померла його тітка ОСОБА_3. Спадкоємцем після її смерті була донька – ОСОБА_4 (двоюрідна сестра позивача). ОСОБА_4 прийняла спадщину, проте своїх спадкових прав не оформила та померла 07.01.2014 року. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не має. Померла ОСОБА_3 за життя отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0209770, виданий Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 25.06.1997 року. Проте оригінал цього сертифікату втрачено, у зв’язку з чим позивач не може оформити спадкові права, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідач в установлений строк не надав відзив на позов.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що 12 лютого 2001 року померла тітка позивача ОСОБА_3, а 07 січня 2014 року померла двоюрідна сестра позивача ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть та копією рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року, яким вказані обставини були встановлені.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі чого суд вважає встановленим факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_4, які є двоюрідними братом та сестрою, оскільки ці обставини встановлені рішення суду, яке надрало законної сили.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно в тому числі і земельну частку (пай) площею 4, 42 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

21.11.2018 року позивач звернувся до державного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, постановою державного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу від 21.11.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену вище земельну ділянку в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується постановою державного нотаріуса.

Відповідно до повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадасту у Дніпропетровській області від 04.04.2018 року № 31-4-0.20-125/103-18 встановлено, що ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0209770 , який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0240 від 25.02.1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником

Судом встановлено, що за життя у ОСОБА_3 виникло право на земельну частку (пай) , так як на її ім'я був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0209770 розміром 4, 42 умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який отриманий ОСОБА_3

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/ виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Так як ОСОБА_3 був вданий сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0209770, розміром 4, 42 в умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області відповідно у нього виникло право на зазначену земельну частку (пай). Дане право продовжувало існувати на час смерті ОСОБА_3 В свою чергу право власності на вищезазначену земельну частку (пай) у ОСОБА_3 не виникло, так як Державний акт на право на земельну частку (пай) на її ім'я не видавався.

Такими чином до складу садкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 входить не земельна ділянка (пай) розміром 4, 42 умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, а право на зазначену земельну ділянку.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки звернувся до державного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з метою отримання спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_4, а саме на земельну частку (пай). Проте, постановою державного нотаріуса від 21.11.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, так як позивачем не наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку (пай).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивач є племінником та двоюрідним братом померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та спадкоємцем за законом.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач є спадкоємцем за законом, бажає прийняти спадщину після померлих та подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Інших спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не встановлено.

За наведених вище обставин судом встановлено наявність підстав для визнання за позивачем права на спадкове майно. А саме визнати за позивачем право на земельну ділянку (пай) розміром 4, 42 в умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 так як на день смерті у померлого було лише право на земельну частку пай і дане право входить до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про зобов'язання державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видати позивачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно земельну частку (пай) площею 4,42 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області суд не вбачає підстав для їх задоволення. Так як позивачем поставлені в позовній заяві дві взаємовиключаючі вимоги: про визнання права власності на спадкове майно та зобов'язання нотаріуса вчинити дію по видачі свідоцтва про право на спадщину. Судом ухвалюється рішення про часткове задоволення вимог позивача про визнання за ним права на спадкове майно, тому за даних обставин покладання обов'язку на нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину не потребується. Крім того позивач не має правовстановлюючого документу, який посвідчує право спадкодавця на спадкове майно, що є перешкодою у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом і нотаріус цілком законно відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 705.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з неналежним зберіганням правовстановлюючого документу спадкодавцем.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право в на земельну частку (пай), площею 4, 42 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 12 лютого 2001 року та ОСОБА_4, яка померла 07 січня 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 705.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасники справи, яким копія рішення не була вручена у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної копії рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 10.12.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 10.12.2018 року

Оприлюднене: 20.12.2018 року

Дата набрання законної сили: 10.01.2019 року