Ухвала суду № 78682427, 18.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.12.2018

Справа № 910/20958/17

За позовом Державної інноваційної фінансово - кредитної установи

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор

Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто"

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Кисловська В.В. за дов.; Обущак В.В. за договором

від відповідача - Нікіпелова К.Є. за дов.;

від третьої особи - Буртовий М.В. за договором.

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним договору від 15.05.2015 №15/05/15 про відступлення права вимоги (надалі – Договір), а також про застосування наслідків недійсності правочину та про визнання за позивачем права кредитора за інноваційним договором від 05.10.1998 №07/98 (далі - Інноваційний договір), укладеним Київським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є позивач, та державним підприємством "Антонов". Позовні вимоги мотивовані тим, що положення Договору не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); позивач уклав Договір внаслідок помилки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2018 відмовлено у задоволенні позову Державної інноваційної фінансово - кредитної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення суду від 06.03.2018 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 рішення суду від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 04.09.2018, справу передано для розгляду судді Борисенко І.І.

Ухвалою суду від 06.09.2018 прийнято справу до провадження судді І.І.Борисенко. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2018.

08.10.2018 третя особа надала суду пояснення по суті спору.

У відзиві на позов, поданого суду 09.10.2018 відповідач зазначив, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів не доведено наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення під час укладення спірного Договору. Наявність помилки при укладенні договору повністю спростовується матеріалами справи. В частині позову щодо визнання за Позивачем права кредитора за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998, укладеним Київським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Позивач, та ДП "Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. O.K. Антонова", правонаступником якого є ДП "Антонов", відповідач вважає, що позов подано в цій частині до неналежного відповідача.

В судовому засіданні 09.10.2018 позивач підтримав подане через загальний відділ діловодства клопотання про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Суд розглянувши клопотання позивача, заслухавши думку сторін, дійшов висновку, що зазначене клопотання є не обґрунтованим в силу вимог ст. 50 ГПК України та таким, що не підлягає задоволенню.

Розгляд справи відкладався.

13.11.2018 Національним антикорупційним бюро України через загальний відділ діловодства суду було подано клопотання про вступ у справу їх в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Подане клопотання Національне антикорупційне бюро України обґрунтовує наступним.

Детективами Національного бюро здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000006 від 08.12.2015 за фактом розтрати майнових прав Державної інноваційної фінансово - кредитної установи в особливо великому розмірі шляхом відчуження за оспорюваним договором права вимог бюджетних коштів до ДП “АНТК ім. О.К.Антонова” на користь ТОВ “Фінансова компанія “Фактор Плюс”.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

За твердженнями Національного антикорупційного бюро України рішення в господарській справі № 910/20958/17 пов’язане з предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000006 та може вплинути на права, інтереси та обов’язки Національного бюро та його посадових осіб.

Розглянувши в судовому засіданні 22.11.2018 клопотання Національного антикорупційного бюро України про їх вступ до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання є не обґрунтованим в силу вимог ст. 50 ГПК України та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 22.11.2018 представник позивача підтримав подане раніше клопотання про витребування доказів, а саме просив:

- Витребувати від першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (03035, м. київ, вул. Сурікова, 3) оригінал Звіту про оцінку майна (права грошової вимоги до ДП “Антонов”) від 30.04.2015 у кримінальному провадженні № 52016000000000069 з метою проведення почеркознавчої експертизи підпису у звіті про оцінку майна у графі “Оцінювач”

- Витребувати від першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (03035,м. Київ, вул. Сурікова, 3) оригінал висновку експерта Київського обласного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.01.2016 № 4-05/20 з усіма матеріалами експертного дослідження у кримінальному провадженні № 52016000000000069 з метою можливості використання зразків підпису відібраних у Стеценка В.А.

Подане клопотання позивач обґрунтовує тим, що в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/20958/17, зазначено, що судами попередніх інстанцій належним чином не було встановлено обставини справи, щодо можливого вчинення підпису у звіті про оцінку майна графі “Оцінювач” замість Стеценка В.А., іншою особою та не здійснено оцінки пов’язаних з цим доказів, тобто власне самого звіту, та не з’ясовано, чи підтверджуються відповідні обставини належним чином, тобто вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 ГПК України. Якщо таке клопотання заявлене з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Державна інноваційна фінансово - кредитна установа зазначила, що оскільки Верховний Суд в постанові від 14.08.2018 висловив сумніві щодо доказового значення наявного висновку експерта, Установа не мала змоги заявити дане клопотання разом з поданням позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про витребування доказів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, про що суд оголосив відповідну ухвалу від 22.11.2018.

17.12.2018 через відділ діловодства суду на виконання ухвали від 22.11.2018 по справі №910/20958/17 від Національного антикорупційного бюро України надійшли запитувані матеріали кримінального провадження № 52016000000000069, а саме:

- оригінал протоколу допиту свідка Стеценка Валерія Анатолійовича від 13.01.2016 на 9 арк.;

- оригінал протоколу допиту свідка Стеценка Валерія Анатолійовича від 14.01.2016 з додатком - копією звіту про оцінку майна: нежилі приміщення за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б. 4а; копією 1, 2, 3, 4, 5 сторінок паспорта громадянина України на ім’я Стеценко Валерія Анатолійовича. Загалом на 26 арк.;

- оригінал супровідного листа Національного антикорупційного бюро України від 15.01.2016 за вих. № 042-012/819 з додатками - оригіналом постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 14.01.2016, оригіналом висновку від 19.01.2016 № 4-05/20 Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та супровідних документів до нього, загалом на 10 арк.;

- оригінал Звіту про оцінку майна, проведеної консалтинговою групою АРГО-ЕКСПЕРТ, з додатками, загалом на 103 арк.

У судовому засіданні 18.12.2018 позивач підтримав раніше подане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи Звіту про оцінку майна (права грошової вимоги до ДП «Антонов») від 30.04.2015, проведення якої просив доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

На вирішення експерта просив поставити таке питання: «Чи виконані Стеценком Валерієм Анатолійовичем, або іншою особою підписи в графі «Оцінювач» на третьому аркуші Звіту від 30.04.2015 про оцінку майна, об’єктом якого є майнові права, а саме право грошової вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства «АНТК ім. O.K. Антонова», що виникло на підставі інноваційного договору №07/98 від 05.10.1998?».

Відповідач вирішення клопотання залишив на розсуд суду.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Суд розглянувши подане клопотання про призначення експертизи дійшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

05.10.1998 між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Позивач (інвестор) і ДП "Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. O.K. Антонова", правонаступником якого є ДП "Антонов" (підприємство) укладено Інноваційний договір №07/98, предметом якого є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків АН-140 і проведення сертифікаційних випробувань" (далі - Проект) з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Для цього сторони домовляються докласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: інвестор зобов'язується внести для здійснення Проекту цільовий внесок у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт, а підприємство - виконати всі роботи з реалізації і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, вказаних у плані повернення платежів (ст. 1 договору).

15.05.2015 між Позивачем (первісний кредитор), з однієї сторони, та Відповідачем (новий кредитор), з іншої сторони, було укладено Договір про відступлення права вимоги №15/05/15, за умовами п. 1.1. якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до ДП «Антонов» (боржник), а саме: право вимагати повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Позивач, суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником у розмірі 16 165 094,00 грн., а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т.ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, який боржник має сплатити згідно основним договором.

Пунктами 1.2., 2.2, вказаного Договору сторони погодили, що новий кредитор набуває право вимоги за умови та в момент зарахування на поточний рахунок первісного кредитора грошових коштів від нового кредитора у терміни та розміри, встановлені п. 2.2. договору, а саме: 1 544 664,54 грн. у строк до 29.05.2015.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015, позивач зазначив, що вказаний правочин було вчинено під впливом помилки, а саме через те, що звіт про оцінку майна від 30.04.2015, який став підставою для визначення ціни договору про відступлення права вимоги №15/05/15, є неякісним, непрофесійним і не підлягає використанню; крім того, на 3 аркуші вказаного звіту підпис виконано не оцінювачем, а іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2018, якою справа №910/20958/17 відправлена на новий розгляд зазначено, що судами попередніх інстанцій належним чином не було встановлено обставин справи щодо можливого вчинення підпису у звіті про оцінку майна графі «Оцінювач» замість Стеценка В.А., іншою особою та не здійснено оцінки пов'язаних з цим доказів, тобто власне самого звіту, та не з'ясовано, чи підтверджуються відповідні обставини належним чином, тобто вироком суду.

Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За висновком колегії суддів Верховного Суду, викладеним у постанові №910/20958/17 від 14.08.2018, аналіз зазначеної норми права вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Не має доказового значення і висновок спеціаліста, хоча й підготовлений особою, яка є атестованим судовим експертом.

Станом на час оголошення ухвали суду (18.12.2018) в матеріалах справи відсутні: вирок суду у кримінальному провадженні; ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у кримінальних провадженнях пов’язаних з даною господарською справою.

Тому, посилання Позивача на наявні в матеріалах справи висновок експерта Київського обласного експертно-криміналістичного центру МВС /України від 19.01.2016 № 4-05/20 щодо підроблення на 3-му аркуші «Звіту від 30.04.2015 про оцінку майна, об’єктом якого є майнові права, а саме право грошової вимоги ДІФКУ до ДП «АНТК ім. O.K. Антонова», що виникло на підставі Інноваційного договору, підпису в графі «Оціювач», отриманий в рамках кримінального провадження, а також рецензію від 23.12.2015 на копію Звіту про оцінку майнових прав, виконаною на звернення НАБУ № 02-078/3067 від 18.12.2015 рецензентом, що працює в штаті ФДМ України, не мають для господарського суду преюдиціального значення.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи"зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Встановлення факту підробки підпису у звіті про оцінку майна графі «Оцінювач» Стеценка В.А., засвідчить та встановить необхідні обставини справи, зокрема факт того, що Установа, укладаючи договір відступлення права вимоги не володіла достатньою інформацією щодо належної вартості майнових прав, а також того, що оцінка здійснена з порушенням вимог законодавства та підписана не уповноваженою особою.

Встановлення дійсності підпису в графі «Оцінювач» в Звіті від 30.04.2015 про оцінку майна, є важливим доказом для подальшого об'єктивного та всебічного вирішення справи та винесення законного та обґрунтованого рішення.

Отже, з метою повного та всебічного розгляду справи для з'ясування обставин, на які звернув увагу Верховний Суд у постанові від 14.08.2018, відправляючи дану справу на новий розгляд, суд задовольняє клопотання та призначає судову почеркознавчу експертизу підпису «Оцінювача» в Звіту про оцінку майна (права грошової вимоги до ДП «Антонов») від 30.04.2015, проведення якої слід доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

При цьому у поданому клопотанні, позивач зазначив, що оскільки Верховний Суд в постанові від 14.08.2018 висловив сумніві щодо доказового значення наявного висновку експерта, Установа не мала змоги заявити дане клопотання разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, через відділ діловодства суду Національним антикорупційним бюро України долучено до суду оригінал Звіту про оцінку майна, проведеної консалтинговою групою АРГО-ЕКСПЕРТ, з додатками, загалом на 103 арк., а також зразки підпису Стеценка В.А. відібрані в рамках кримінального провадження №52016000000000069.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Рішеннями ЄСПЛ у справах „Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands” від 27.10.1993 (п. 33), та „Ankerl v. Switzerland” від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі – у розумінні „справедливого балансу” між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов’язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін – один із необхідних елементів принципу змагальності, „без якого змагальність як принцип не існує”. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Також, у рішенні ЄСПЛ „Дульський проти України” від 01.06.2006 року (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід’ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Статтею 14 Закону України “Про судову експертизу" передбачено відповідальність судового експерта, зокрема судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Суд повідомляє, що для дослідження надаються матеріали справи №910/20958/17 у трьох томах, а також матеріали кримінального провадження №52016000000000069, а саме:

- оригінал протоколу допиту свідка Стеценка Валерія Анатолійовича від 13.01.2016 на 9 арк.;

- оригінал протоколу допиту свідка Стеценка Валерія Анатолійовича від 14.01.2016 з додатком - копією звіту про оцінку майна: нежилі приміщення за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б. 4а; копією 1, 2, 3, 4, 5 сторінок паспорта громадянина України на ім’я Стеценко Валерія Анатолійовича. Загалом на 26 арк.;

- оригінал супровідного листа Національного антикорупційного бюро України від 15.01.2016 за вих. № 042-012/819 з додатками - оригіналом постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 14.01.2016, оригіналом висновку від 19.01.2016 № 4-05/20 Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та супровідних документів до нього, загалом на 10 арк.;

- оригінал Звіту про оцінку майна, проведеної консалтинговою групою АРГО-ЕКСПЕРТ, з додатками, загалом на 103 арк.

- зразки підпису Стеценко В.А.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

З огляду на викладене, провадження в справі підлягає зупиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 100, п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судову експертизу" попередити експерта про кримінальну відповідальність у відповідності із ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України.

Поставити на вирішення експерта (експертів) наступні питання:

- Чи виконані Стеценком Валерієм Анатолійовичем, або іншою особою підписи в графі «Оцінювач» на третьому аркуші Звіту від 30.04.2015 про оцінку майна, об’єктом якого є майнові права, а саме право грошової вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства «АНТК ім. O.K. Антонова», що виникло на підставі інноваційного договору № 07/98 від 05.10.1998?».

Зобов’язати Державну інноваційну фінансово - кредитну установу оплатити вартість витрат по проведенню експертизи протягом 15 днів з моменту отримання рахунку.

Матеріали справи №910/20958/17 у трьох томах та матеріали кримінального провадження №52016000000000069 передати до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

Зупинити провадження у справі №910/20958/17 до надходження до Господарського суду міста Києва висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №910/20958/17 до Господарського суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст.255, 256 ГПК України.

Суддя І.І.Борисенко