Рішення № 78682413, 06.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018

Справа № 910/11926/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

про стягнення 1.751.323,45 грн.

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Марусенко В.О., довіреність № б/н від 01.10.2018

від відповідача Сажко Г.В., довіреність № 47 «д» від 23.04.2018

Суть спору :

07.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 1.751.323,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2015 між сторонами укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № ТД-2978, на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1.743.830,40 грн., що підтверджується видатковими накладними. Умовами договору встановлено, що розрахунки за придбаний товар проводяться шляхом оплати відповідачем рахунку позивача за умови отримання всіх необхідних документів на протязі 60 календарних днів. Позивачем направлено на адресу відповідача всі необхідні документи, які останнім було повернуто підписаними. Проте відповідачем свої зобов’язання за договором не виконано, у зв’язку з чим позивачем було направлено претензію, яку відповідач отримав 23.07.2018 та залишив без виконання. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.751.323,45 грн., з яких: 1.743.830,40 грн. основного боргу, 522,90 грн. пені, 6.970,15 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11926/18 від 14.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п’ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

24.09.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11926/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.10.2018.

Даною ухвалою суду зобов’язано відповідача протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.09.2018 було 27.09.2018 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047823599 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 26.09.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.09.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047823599.

Позивачем в підготовчому засіданні 16.10.2018 подано додаткові пояснення по справі, в яких з приводу того, що умовами договору передбачено здійснення покупцем розрахунку за отриманий товар лише після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за договором та не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Зазначає, що документи визначені в п. 4.2 договору позивач направив відповідачу, що підтверджується експрес-накладною нової пошти № 59000331325651 від 16.04.2018 та фіскальним чеком Укрпошта від 25.04.2018. Відповідач отримав документи 17.04.2018 та 30.04.2018. Примірники видаткових накладених та товарно-транспортних накладених, підписані відповідачем та повернуто позивачу. Зазначає, що рахунок на оплату є документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які слід перерахувати кошти, і не є первинним документом. Договір містить необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання зобов’язання відповідачем незалежно від виставлення рахунку. Оскільки відповідач не відмовився від договору, як це передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, та не повернув товар, будь-яких листі позивачу з вимогою надати документи, що стосуються товару не направив, тому є підстави вважати отриманими документи, що стосуються товару, і з урахуванням умов договору відповідач повинен оплатити прийнятий товар.

В підготовчому засіданні 16.10.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.11.2018.

19.10.2018 від відповідача на адресу суду поштою надійшов відзив на позовну заяву, (поданий до поштового відділення зв’язку 17.10.2018), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. Заявки доводять факт замовлення певної кількості і конкретного найменування товару та підтверджують повноваження особи на таке замовлення, відповідач не може нести відповідальність, якщо продукція не замовлялась, а докази такого замовлення у матеріалах відсутні. Позивачем не надано доказів передання відповідачем позивачу заявок на поставку товару. Зважаючи на те, що позивач не надав усі документи, що підтверджують поставку товару, відповідач є таким, що не прострочив оплату. Так, за відсутності надання вищезазначених документів, що підтверджують поставку у відповідача не виникло юридичного обов’язку перед позивачем щодо оплати товару. Відповідно до п. 4.3 договору сторони свідчать, що Замовник зобов’язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 (шістдесят) банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1, п. 4.2 договору. У наданих товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на договір та на рахунки, тобто підтверджують відсутність факту поставки, факту перевезення та ненастання обов’язку з оплати.

В підготовчому засіданні 06.11.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.11.2018.

21.11.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника, який захворів.

21.11.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає наступне. Замовлення товару відповідач здійснював за допомогою засобів електронного зв’язку (телефону та електронної пошти). Отримання товару на суму 889.430,40 грн. підтверджується видатковою накладною № 493 від 11.04.2018. Отримання товару на суму 854.400,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 595 від 23.04.2018. Прийнявши товар відповідач схвалив його прийняття на загальну суму 1.743.830,40 грн. Отже відмова відповідача від сплати товару є безпідставною. Внесення до товарно-транспортних накладних відомостей про договір та/або рахунок не передбачено діючим законодавством тому твердження відповідача про відсутність факту поставки, факту перевезення та настання обов’язку з оплати є безпідставним. Зазначає, що рахунки відповідачу надавались неодноразово: одночасно з видатковими накладеними та з позовною заявою. Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов’язку сплатити належні за договором кошти.

В підготовчому засіданні 22.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.12.2018.

Позивачем в судовому засіданні 06.12.2018 подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 06.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення позивачу процесуального строку для подачі клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

Позивач в судовому засіданні 06.12.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 06.12.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 06.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) ТД-2978 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах , визначених цим договором, постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити наступні товари Код ДК 021:2015 Код ДК 021:2015 (09132000-3) Бензин (бензин А-92, паливом) (далі – товар).

Спір виник в зв’язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов‘язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв’язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання нараховано пеню та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018.

Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить 410.000 літрів (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 10.947.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах дії цього договору.

Згідно з п. 5.5 договору датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар (бензин А-92-Євро5Е5) на загальну суму 1.7443.830,40 грн., що підтверджується

видатковою накладною № 493 від 11.04.2018 та товарно-транспортною накладною № 9 471 від 11.04.2018 у кількості 33.312 літрів на суму 889.420,40 грн.,

видатковою накладною № 595 від 23.04.2018 та товарно-транспортною накладною № 9 685 від 23.04.2018 у кількості 32.000 літрів на суму 854.400,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

Відповідно до п. 4.2 договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належні якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов’язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Згідно з п. 4.3 договору сторони свідчать, що покупець зобов’язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1, п. 4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов’язок оплатити відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов’язань.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав повний пакет документів, визначений п. 4.2 договору, а тому не настав строк оплати товару не приймаються судом до уваги, оскільки

Зі змісту пунктів 4.2, 4.3 договору вбачається, що документи передаються в момент поставки товару або у разі затримки постачальником передачі документів вони мають бути надіслані відповідачу цінним листом з описом вкладення.

Позивач вказує на те, що всі документи було надіслано відповідачу 17.04.2018 та 25.04.2018 в підтвердження чого надано експрес-накладну ПАТ «Нова пошта» № 59000331325651 від 16.04.2018 в якій в рядку «повний опис відправлення» вказано – «документи» та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» № 0174223 0164037 від 25.04.2018.

Проте вказані документи не підтверджують зміст відправлення.

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. В подальшому відповідач не вимагав у позивача надати відсутні у відповідача документи, що передбачені п. 4.2 договором, та від договору не відмовився. Дані обставини свідчать, про те що відповідач отримав всі необхідні документи.

Проте, не вважається можливим встановити час коли саме відповідач отримав всі документи (в момент поставки товару або в квітні 2018 року), але в будь-якому випадку у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду настав обов’язок зі сплати вартості поставленого товару.

В матеріалах справи наявна претензія № 35 від 17.07.2018 адресована відповідачу з вимогою сплатити борг в сумі 1.743.830,40 грн.

Однак, подані в якості доказів надіслання та отримання цієї претензії відповідачем фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» № 0004353 0003886 від 18.07.2018 (номер відправлення 6100224556310) та повідомлення про вручення відправлення № 6100224556310 не підтверджують зміст відправлення.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов’язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 1.743.830,40 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 1.743.830,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Позивачем пред’явлено за несвоєчасну сплату товару вимоги про стягнення 522,90 грн. пені та 6.970,15 грн. - 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов‘язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.7 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,0001% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки нарахування пені та 3% річних здійснюється за період прострочення виконання грошового зобов’язання, який в даному випадку встановити судом не вважається можливим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення 522,90 грн. пені та 6.970,15 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ойл Трейдінг» (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 9/11, код ЄДРПОУ 40511614) 1.743.830 (один мільйон сімсот сорок три тисячі вісімсот тридцять) грн. 40 коп. основного боргу, 26.157 (двадцять шість тисяч сто п’ятдесят сім) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.12.2018.

Суддя

В.В.Сівакова