Рішення № 78682377, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018

Справа № 910/360/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про відшкодування збитків.

Представники учасників справи:

від позивача: Ковриженко С.О., довіреність б/н від 25.06.2018; Гулейков І.Ю., довіреність б/н від 15.01.2018;

від відповідача: Ільченко І.В., довіреність № 63/10-3092 від 03.12.2018, Гончаренко Є.В., довіреність № 63/10-3091 від 03.12.2018;

від прокуратури: Тракало Р.І., посвідчення № 049446.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення збитків у сумі 5 155 247, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з організації і забезпечення доставки цінних відправлень на підставі укладеної між сторонами генеральної угоди від 01.06.2013 № 23-13/к.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позов задоволено, стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ПАТ "Сбербанк" 5 155 247, 07 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/360/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 № 05-23/1608 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/360/17, за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 прийнято справу № 910/360/17 до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2018.

26.09.2018 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якого, судом відмовлено у його задоволенні.

28.09.2018 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.09.2018 представником відповідача подано відзив на позову заяву.

02.11.2018 представником відповідача подано відповідь на відзив.

05.11.2018 Військовою прокуратурою Центрального регіону України подано заяву про вступ у справу.

У судове засідання 05.11.2018 представники учасників справи з’явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження у справі № 910/360/17, яку занесено до протоколу судового засідання, та оголошено перерву у судовому засіданні до 26.11.2018.

26.11.2018 представником позивача подано письмові пояснення.

У судове засідання 26.11.2018 представники учасників справи з’явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 03.12.2018.

У судове засідання 03.12.2018 представник відповідача не з’явився, представники позивача та прокуратури з’явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

Представники позивача в судовому засіданні 17.12.2018 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2013 року між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (на час розгляду справи - Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) (далі – виконавець, відповідач) та АТ "Сбербанк Росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі – замовник, позивач) було укладено Генеральну угоду № 23-13/к (далі – Договір) відповідно до умов якої виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (далі - відправлення) на умовах, визначених цим договором. Конфіденційність і збереження доставки відправлень гарантується виконавцем.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

На відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати в реєстрі номер цього договору (п 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору сторони погодили між собою, що пересилці не підлягають відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені для пересилання відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 Договору виконавець зобов'язався прийняти відправлення замовника відповідно до п. 2.2 та статті 3 цього договору та доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений п. 2.4 цього договору. Під час доставки відправлень замовника виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Пунктом 5.2.1 Договору обумовлено, що замовник, у свою чергу, зобов'язаний оформити відправлення відповідно до п. 3.1-3.5 цього договору.

За умовами п. 5.3.3 Договору виконавець має право у присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.1.1 Договору виконавець несе цивільно-правову відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.

У відповідності до п. 7.2 Договору замовник, зокрема, відповідає за вміст відправлення, відповідність його вимогам п. 3.5 цього договору, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси одержувача.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру №1 від 15.11.2016, 15.11.2016 позивачем було передано відповідачу цінне відправлення з оголошеною цінністю 5 155 247,07 грн. для його направлення до Дніпропетровського відділення № 9 ПАТ "Сбербанк", розташованого по вул. Короленка, 15 у м. Дніпрі.

16 листопада 2016 року у пасажирському поїзді № 72 за маршрутом "Київ – Запоріжжя" відбулося викрадення чужого майна та банківського металу, у т.ч. переданого позивачем відповідачу для доставки цінного відправлення оголошеною цінністю 5 155 247, 07 грн., що вбачається з пояснень сторін, реєстру на цінності, що направляються через Державну фельд'єгерську службу від 15.11.2016, витягом з кримінального провадження № 420160040010000298 від 07.12.2016, листом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України № 3-6-8540/11 від 09.12.2016;

Відповідно до довідки ПАТ "Сбербанк" від 07.02.2017 № 1280/5/34-2 та акту прийому-передачі від 29.12.2016 у цінному відправленні з оголошеною цінністю 5 155 247, 07 грн. згідно з реєстром на цінності, що направляються через Державну фельд'єгерську службу від 15.11.2016, перебували грошові кошти в іноземній валюті, а саме - 200 000 доларів США;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Сбербанк" посилається на те, що відповідач згідно з умовами договору несе матеріальну відповідальність за прийняті відправлення в межах оголошеної цінності, та враховуючи викрадення відправлень, має сплатити позивачу збитки у розмірі 5 155 247, 07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позов задоволено, стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ПАТ "Сбербанк" 5 155 247, 07 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/360/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив:

« 4.10. Разом з тим судами не досліджувалось положення Постанови Національного Банку України від 20.10.2004 №495 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", у якій врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам'ятними монетами та банківськими металами в касах банків (п.1.2 Інструкції).

Не досліджено судами і положення Постанови Національного Банку України від 01.06.2011 № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні", зокрема, розділ ІІ, який визначає загальний порядок забезпечення банків готівкою, та пункт 3 цього розділу, яким встановлено порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також іншим банкам.

4.11. Обґрунтовуючи наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, ПАТ "Сбербанк" посилається на невиконання відповідачем зобов'язання з організації і забезпечення доставки цінних відправлень на підставі укладеної між сторонами генеральної угоди від 01.06.2013 № 23-13/к. Проте суди попередніх інстанцій належно не з'ясували питання правомірності дій позивача щодо передачі для доставки іноземної валюти за допомогою служби спеціального зв'язку з врахуванням положень згаданих підзаконних актів у сфері банківської діяльності.

4.12. З'ясування таких обставин є необхідним для встановлення факту ступеня вини кожної із сторін спору у порушенні умов договору та, як результат, встановлення прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками. Проте, розглянувши справу, суди належним чином не дослідили існування факту, який би свідчив, що понесені майнові втрати позивачем зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитих ним заходів (що також судами не досліджувалось) були невідворотним результатом порушення саме відповідачем свого зобов'язання за договором.».

В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

Для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України має право надавати фізичним або юридичним особам на договірних засадах послуги, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (п.4 ч.1 ст.15 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»).

Положеннями Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 року №600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до п.5 ч.5 та п.4 ч.6 ст.10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1105.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1105 затверджено перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, серед якого зазначено, зокрема, доставка кореспонденції та/або цінних відправлень співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою: без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку; з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.

Статтею 2 Закону України «Про поштовий зв'язок» визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про поштовий зв'язок» поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

Статтею 1 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» визначено, що спеціальний зв'язок - зв'язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; система спеціального зв'язку - сукупність обладнання, засобів, комплексів та систем обробки, передачі, технічного та криптографічного захисту інформації, що організаційно, технічно та функціонально поєднані в єдине ціле, призначена для забезпечення користувачів спеціальним зв'язком; засіб спеціального зв'язку - апаратний, апаратно-програмний засіб, який призначений для обробки інформації з обмеженим доступом у складі системи спеціального зв'язку, але не реалізує криптографічних перетворень інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фельд’єгерський зв’язок входить до системи поштового зв’язку України і регулюється нормами Закону України «Про поштовий зв'язок», а діяльність у сфері фельд’єгерського зв’язку провадиться відповідно до законодавства України.

За змістом ст. 13 Закону України «Про поштовий зв’язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Згідно п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї (крім несправних частин рушниць, які відправляються магазинами мисливських і рибальських знарядь, правлінням Товариства мисливців і рибалок на адресу заводів-виробників або майстерень з ремонту рушниць, а також цими заводами або майстернями на адресу відповідних магазинів і правління Товариства мисливців і рибалок), холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства; токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини; тварин та отруйні рослини; національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту; харчові продукти, строк зберігання яких не перевищує 10 діб; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 57 зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

Таким чином, враховуючи п. 3.5 договору, а саме, що не підлягають доставці (пересилці) предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України та вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати національну та іноземну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.

При цьому, п. 5.3.3 Договору визначено, що виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлень у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Отже, з зазначеного пункту договору вбачається, що позивачем надавались цінні посилки запакованими і відповідач лише в окремих випадках міг перевіряти вміст відправлень.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, у поштовому відправленні, прийнятому відповідачем згідно з реєстром №1 від 15.11.2016, Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» подано для пересилання відповідачу іноземну валюту, вказане підтверджується матеріалами справи.

Крім того, цей факт позивачем не заперечується, та при новому розгляді справи, позивачем надано прибутково-касовий ордер № 93109500 від 15.11.2016 на суму 200 000 доларів США, що еквівалентно 5 150 246,80 грн.

За таких обставин, суд вважає встановленим факт надання позивачем для пересилки саме іноземної валюти, чим порушено умову укладеного Договору, а саме п.3.5 Договору.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 20.10.2004 №495, ця Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам'ятними монетами та банківськими металами в касах банків.

У пункті 1.4 вказаної Інструкції визначено, що бухгалтерський облік операцій банків з готівкою здійснюється за такими балансовими та позабалансовими рахунками, зокрема, 1001 А «Банкноти та монети в касі банку»; 1007 А «Банкноти та монети в дорозі».

У розділі 3 Інструкції передбачено Облік операцій з підкріплення банків готівкою.

Так, відповідно до п.п.3.3, 3.4 Інструкції, банк має відображати операції зі здавання готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1007; Кредит - 1001, 1002; після надходження коштів на коррахунок банку: Дебет - 1200; Кредит - 1911; одночасно: Дебет - 1911; Кредит - 1007.

Банк має відображати операції зі здаванням готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку через підрозділи перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1811; Кредит - 1001, 1002; після надходження на коррахунок банку коштів як оплати за готівку: Дебет - 1200; Кредит - 1811.

Згідно п. 4.4 Інструкції, бухгалтерський облік операцій з передавання готівки між банком та його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку визначається банком самостійно з урахуванням його облікової політики, з дотриманням законодавства України, цієї Інструкції.

Крім того, загальний порядок забезпечення банків готівкою та порядок передавання готівки банками своїм філіям передбачено Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 №174, зокрема, пунктом 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції.

Згідно з п. 3.1 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія) має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України.

Відповідно до п. 3.3 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія, відділення) видає готівку банку-отримувачу за прибутково-видатковим касовим ордером та довіреністю (через уповноважену особу) або за описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться (далі - опис цінностей), прибутково-видатковим касовим ордером та дорученням на перевезення валютних цінностей (через інкасаторів).

Пунктом 3.5 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі передавання банком (філією) готівки національної валюти своїм філіям та іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місцезнаходження не пізніше наступного робочого дня надсилається повідомлення про передавання готівки як банком (філією), що передає готівку, так і банком (філією), що її одержує, відповідному відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні засобами програмного комплексу «Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет» або, як виняток, засобами електронного зв'язку за погодженням із відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні. У повідомленні про передавання готівки на кожний окремий опис мають зазначатися: у разі передавання готівки - найменування банку (філії, відділення), що передав готівку, дата видачі готівки, сума готівки та найменування банку-отримувача (філії, відділення); у разі отримання готівки - найменування банку (філії, відділення), що одержав готівку, дата видачі готівки, дата отримання готівки, сума готівки та найменування банку-відправника (філії, відділення).

В той же час, суд зазначає, що порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд'єгерського зв'язку).

Вказаною Інструкцією передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до положень вказаної Інструкції перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

Перевезення валютних цінностей між банківськими установами (юридичними особами) здійснюється власними підрозділами інкасації, інкасаторами Національного банку або підрозділами інкасації інших банківських установ на підставі укладених договорів (п.1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу ІІІ Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.

Відповідно до Інструкції власні сили банку - бригада інкасації підрозділу інкасації банку або уповноважена особа банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою;

- перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку;

- послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції).

Таким чином, з огляду на положення п. 3 Глави 1, п. 1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між банківськими установами, їх філіями, відділеннями здійснюється власними силами банку (тобто бригадою інкасації підрозділу інкасації банку або уповноваженою особою банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою) або інкасаторами Національного банку, а пересилання національної валюти (крім нумізматичних монет та їх колекцій) та іноземної валюти у внутрішніх поштових відправленнях заборонено в силу прямої норми законодавства.

В той же час, наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін у справі, свідчать про передачу відповідачу для перевезення саме грошових коштів у іноземній валюті в розмірі 200000 дол. США.

Отже, передавши відповідачу до пересилки іноземну валюту, позивач порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з відповідачем договору.

При цьому, посилання позивача на пункту 4.7 Інструкції, судом відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 4.7 Інструкції визначено, що Банк (філія, відділення) складає перед відправленням для дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти опис (додатки 20, 21) у чотирьох примірниках.

Один примірник опису залишається в документах дня банку разом з видатковим позабалансовим ордером.

Два примірники опису, довідка про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження або акт про розбіжності, а в разі потреби і заява пред'явника разом із сумнівними банкнотами (монетами) укладаються до конверта (пакета) або мішечка, які опечатуються або пломбуються в установленому порядку. На конверті (пакеті) або ярлику мішечка зазначається "Цінності для дослідження".

Один примірник опису разом з відповідним конвертом (пакетом) або мішечком, де зазначено "Цінності для дослідження", передаються службі інкасації або уповноваженій особі банку.

Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності та платіжності банкнотами (монетами), у тому числі навмисно пошкодженими з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкодженими під час надзвичайного режиму банкнотами національної валюти, до відділів (управлінь) грошового обігу в регіоні здійснюється власними силами банку (службою інкасації, уповноваженою особою), через інкасаторів служби перевезення цінностей та організації інкасації відділу (управління) грошового обігу в регіоні, службою перевезення іншого банку або спецзв'язком (після належного додаткового упакування).

Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності банкнотами іноземної валюти до Центрального сховища здійснюється спецзв'язком (після належного додаткового упакування).

Однак, будь-яких посилань або доказів в підтвердження пересилання саме сумнівних валют, матеріали справи не містять.

При цьому, як підтверджено представниками позивача при розгляді справи по суті, позивачем передано для пересилання відповідачу саме іноземну валюту в розмірі 200000 дол. США.

Відтак, позивачем не дотримано вимоги Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45 та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

В силу підпункту 7.1.1 Договору, виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками, покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та надати докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не надає йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; ідентфиікаційний код: 25959784) на користь Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 19; ідентифікаційний код 14292513) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 239 718 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 99 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.12.2018.

Суддя О.А. Грєхова