Постанова № 7868237, 18.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5176/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

при секретарі Андрушакевич Т.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Іпатова О.І. (довіреність від 09.01.2009 року № 30/21-213);

предсатвника відповідача: Скакун О.Г. (довіреність від 18.09.2009 року № 09-01-15/В9);

третя особа: ОСОБА_3;

представника третьої особи: ОСОБА_4О (на підставі усної заявою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівської митниці до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Львівська митниця звернулася в Львівський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області, в якому просить визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови від 27.07.2009 року про відмову у задоволенні скарги Львівської митниці від 17.07.2009 року про скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 02.07.2009 року № ВП 13605078 про відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по відкриттю виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа Пустомитівського районного суду у справі за позовом ОСОБА_3; скасувати постанову державного виконавця від 02.07.2009 року № ВП 13605078 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-973/2008 від 03.06.2009 року, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області у справі за позовом ОСОБА_3; зобовязати Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області видати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконавчого листа № 2-973/2008 від 03.06.2009 року, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області у справі за позовом ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.2009 року Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у Львівській області безпідставно відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-973/2008, оскільки такий оформлений з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме без зазначення ідентифікаційного коду боржника Львівської митниці, яка є юридичною особою, а тому виконавчий лист не відповідає вимог статті 19 цього Закону, а відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по такому виконавчому листу порушує вимоги п. 6 статті 20 зазначеного Закону.

Протокольною ухвалою судового засідання 08.09.2009 року, суд в порядку ч.2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив усно. Просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також її представник, в судовому засіданні позовних вимог не визнали, проти позову заперечили усно. Просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також її представника, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2008 року у справі № 2а-976/2008 за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, до Львівської митниці про визнання незаконним наказів про звільнення з роботи, про зобовязання укласти трудовий договір (поновлення на роботі), про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним наказ голови Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008 року і скасовано в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець», у звязку з ліквідацією Західної регіональної митниці; визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу голови Державної митної служби України № 301-к від 18.03.2008 року «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах; зобовязано голову Державної митної служби України на начальника Львівської митниці запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці та укласти з ОСОБА_3 трудову угоду, призначивши його на зазначену посаду; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2008 року і по день поновлення на роботу.

03.06.2009 року, по даній адміністративній справі, Пустомитівським районним судом Львівської області, виданий виконавчий лист, у якому солідарними боржниками виступають Державна митна служба України, що знаходиться за адресою: м. Київ-119, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г; Львівська митниця, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Костюка, буд. 1, а стягувачем ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, з зазначення дати набрання рішенням законної сили 08.12.2008 року та строку предявлення виконавчого документа до виконання до 08.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2009 року, Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, на підставі виконавчого листа № 2-973/2008, виданого 03.06.2009 року Пустомитівським районним судом Львівської області, керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП № 13605078 про відкриття виконавчого провадження про зобовязання голови Державної митної служби України та начальника Львівської митниці запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці та укласти з ОСОБА_3 трудову угоду, призначивши його на зазначену посаду. Боржнику Львівській митниці, місцезнаходження: м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 35775617, було запропоновано добровільно виконати судове рішення в строк до 09.07.2009 року, про що письмово повідомити державного виконавця, з розясненням права щодо оскарження зазначеної вище постанови.

17.07.2009 року Львівською митницею, на адресу начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області направлено скаргу на дії державного виконавця, в якій, керуючись статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2009 року № 13605078 і прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи свої вимоги тим, що питання укладення трудової угоди шляхом призначення ОСОБА_3 на відповідну посаду не відноситься до повноважень Львівської митниці та її начальника, у звязку з чим, митниця не може виконати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2008 року у справі № 2а-976/2008, в цій частині, а також те, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статті 19 Законом України «Про виконавче провадження».

17.07.2009 року, Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, супровідним листом № 09-01-15/В9-319/7419, на адресу Львівської митниці, направлено постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 27.07.2009 року, якою у задоволенні скарги Львівської митниці від 17.07.2009 року за № 30/14-9688 про скасування постанови головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 02.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження відмовлено, мотивуючи це тим, що виконавчий документ предявлений в межах строку, встановленого статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження», та за належним місцем виконання, а тому, відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнятий до виконання про що винесено відповідну постанову.

Відповідно до ч.1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 статті 3 Закону).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон), однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статті 19 цього Закону.

Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Згідно п. 3.1. Інструкції «Про проведення виконавчих дій», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно п.п. 3.6.1. цієї ж Інструкції, державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно п.п. 3.6.2. цієї ж Інструкції, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Судом не враховуються посилання позивача на те, що виконавчий лист № 2-973/2008, виданий 03.06.2009 року Пустомитівським районним судом Львівської області, не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав, що в ньому відсутній ідентифікаційний код боржника, оскільки, згідно з вказаною нормою, ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника зазначається у виконавчому документі за його наявності.

Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2-973/2008 вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 44 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 року № 68. Аналогічна за реквізитами форма виконавчого листа передбачена додатком № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 року № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 року № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 року за № 1345/13219 (надалі Інструкція з діловодства).

Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника в судовому засіданні підтвердилися. Однак, відсутність цих відомостей у виконавчому документі, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є боржником у виконавчому провадженні та не впливає на реалізацію його прав та інтересів, не порушує їх, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови як неправомірної.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні, не навів доказів, стосовно того, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційного коду боржника, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не може зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для зясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.

В свою чергу, стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за розясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, обовязковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).

Оцінюючи доводи сторін, суд вважає, що не зазначення ідентифікаційного номера боржника Львівської митниці не є підставою для скасування постанови від 02.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження, оскільки це не призвело до порушення яких-небудь прав чи інтересів боржника, як сторони виконавчого провадження.

Вимога позивача про визнання неправомірними дій Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови від 27.07.2009 року про відмову у задоволенні скарги Львівської митниці від 17.07.2009 року про скасування постанови від 02.07.2009 року ВП № 13605078 про відкриття виконавчого провадження, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2009 року, тобто у строк, встановлений статтею 85 Закону України «Про виконавче провадженння», начальником Підрозділу примусового виконання рішеннь відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову, якою у задоволенні скарги Львівської митниці від 17.07.2009 року за № 30/14-9688 про скасування постанови головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 02.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження відмовлено, із розясненням права на оскарження зазначеної постанови до начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області або безпосередньо до суду.

Відтак, оскаржувані постанови винесені посадовими особами органу Державної виконавчої служби в межах наданих повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваних постанов відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

У відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись статтями 17-19, 86, 94, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

постановив:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2009 року.

Суддя (підпис) А.Г. Гулик

З оригіналом вірно.

Суддя А.Г. Гулик

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3638/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

25 червня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

при секретарі Андрушакевич Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасяк Р.В. (довіреність від 03.02.2009 року № 941/06-12);

від відповідача: Шургот І.Я. (довіреність від 04.06.2009 року № 001-15/В2);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області про скасування постанови державного виконавця,-

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов`язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 01 липня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулик А.Г.