Ухвала суду № 78682367, 20.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.12.2018Справа № 910/9741/13

Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму

в межах справи № 910/9741/13

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

(ідентифікаційний код 24964464)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залар" звернулось до суду з заявою про порушення справи про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.13 порушено провадження у справі та призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Швачку С.В.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 17.04.14 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 119.833.201, 67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.15 продовжено строк процедури розпорядження майном у справі № 910/9741/13 та повноваження розпорядника майна боржника на два місяці, тобто до 17.02.16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.16 введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Тищенко О.І., а розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ковезу А.І.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.16 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.16 в частині призначення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Тищенко О.І. та прийнято рішення, яким призначено керуючим санацією боржника ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.16 затверджено план санації боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.17 продовжено строк процедури санації боржника у справі № 910/9741/13 та повноваження керуючого санацією боржника ОСОБА_5 на дванадцять місяців, тобто до 30.03.18.

31.01.18 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму 39 460,15 грн. за період з 18.10.2017 по 31.01.2018 в межах справи №910/9741/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.18 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

08.02.18 надійшла заява про усунення недоліків.

03.04.18 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 61 622,70 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.10.2018 по 31.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.18 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 910/9741/13 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.04.18 від Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.18.

02.05.18 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач проси суд стягнути з відповідача 71 893,15 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 18.10.2017 по 30.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 (суддя Пасько М.В.) зупинив провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що розглядається в межах справи № 910/9741/13 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.18.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.18 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.18 та прийнято нове рішення про продовження строку санації та повноважень керуючого санацією на дванадцять місяців.

За резолюцією керівництва справу передано для розгляду судді Паську М.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2018 задоволено самовідвід судді Паська М.В. у справі №910/9741/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу №910/9741/13 передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2018 справу 910/9741/13 прийнято суддею Яковенко А.В. до свого провадження та призначено до розгляду на 17.09.2018.

27.08.2018 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2017 по 17.09.2018 у розмірі 127 029,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 поновлено провадження за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.10.2017 по 31.01.2018 у розмірі 39 460,15 грн. в межах справи № 910/9741/13, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

02.10.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2017 по 10. 10. 2018 у розмірі 136 218,60 грн.

Розглянувши заяви про уточнення позовних вимог, поданих до суду 03.04.2017, 02.05.2017, 27.08.2018 та 02.10.2018, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, (та Господарським процесуальним кодексом в редакції чинній з 15.12.2017) не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин доповнення до позовних заяв, поданих 25.01.2017 та 28.03.2018, за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог.

Аналізуючи вказані заяви, позивач просить стягнути з ДП «УАТК» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у загальний період з 18.10.2017 по 10.10.2018 у розмірі 136 218,60 грн.

Тобто, заявник збільшив свої позовні вимоги шляхом зміни періоду нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

За таких обставин, доповнення до позовних вимог, поданих 03.04.2017, 02.05.2017, 27.08.2018 та 02.10.2018, які за своєю правовою природою є збільшенням позовних вимог, приймаються судом, а тому новою ціною позову є 136 218,60 грн. за період вимушеного прогулу з 18.10.2017 по 10.10.2018.

12.10.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позивних вимог, обґрунтовуючи відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з ДП «Українська авіаційна транспортна компанія на користь ОСОБА_1.

18.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позов від ОСОБА_1, за змістом якої заперечив проти доводів відповідача, про те що він не з’являється на робочому місці, а також просив суд визнати його не поновленим на роботі на момент розгляду заяви, визнати правомірним не з’явлення не відомо де, не відомо коли в зв’язку із не наданням йому робочого місця згідно наказу №87 від 02.08.2012 «про внесення змін до наказу №1234-п від 25.12.2006» відповідач визначив йому робоче місце в офісі ДП «УАТК» за адресою: м. Київ, вул Мельникова, 24, корп. 3, каб. 305 та визнати правомірним знаходження в нього на руках удової книжки з 2011 року в зв’язку з визнанням судами всіх інстанцій мене не поновленим на роботі як це робили попередні суди, захищаючи його конституційне право на труд.

Розглянувши прохальну частину відповіді на відзив, суд приходить до наступного висновку, що зміст прохальної частини про встановлення фактів клопотання містить прохання про вирішення питань, які не входять до предмету розгляду у даній справі. Також зміст даного клопотання не відповідає вимогам Параграфу 1 Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України або Параграфу 2 Глави 1 Розділу ІІІ цього Кодексу, у зв’язку з чим на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду клопотання ОСОБА_1 про те, щоб його визнати не поновленим на роботі на момент розгляду заяви, визнати правомірним його не з’явлення не відомо де, не відомо коли в зв’язку із не наданням йому робочого місця згідно наказу №87 від 02.08.2012 «про внесення змін до наказу №1234-п від 25.12.2006» відповідач визначив йому робоче місце в офісі ДП «УАТК» за адресою: м. Київ, вул Мельникова, 24, корп. 3, каб. 305 та визнати правомірним знаходження в нього на руках удової книжки з 2011 року в зв’язку з визнанням судами всіх інстанцій мене не поновленим на роботі як це робили попередні суди, захищаючи його конституційне право на труд.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, яке набрало законної сили 18.05.2007 року, визнано незаконним наказ № 605-п від 26.06.06 про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві "Українська авіаційна транспортна компанія" на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, добові витрати за час перебування у відрядженні та моральну шкоду і судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в сумі 10 005, 60 грн. допущено до негайного виконання.

На виконання прийнятого Дарницьким районним судом міста Києва рішення 05.12.06 було видано виконавчий лист № 2а-749 в частині визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

21.12.2006 було відкрито виконавче провадження та надано Державному підприємству "Українська авіаційна транспортна компанія" дводенний строк для добровільного виконання рішення, однак, в наданий строк рішення виконано не було.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження від 24.09.2007 встановлено, що станом на 16.03.2007 виконавчий лист Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" не виконано, ОСОБА_1 фактично не допущений до робочого місця й робочим місцем взагалі не забезпечений.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 24.09.07 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-749 закінчено згідно п. 11 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” з поверненням виконавчого листа до Дарницького районного суду міста Києва.

Відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час винесення постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час винесення постанови) якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

З огляду на викладене, вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-749 в частині визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі, повернуто до суду у зв’язку із неможливістю виконати рішення суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на лист Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві №1893/02-01-28 від 22.02.2017, за змістом якого вбачається , всі виконавчі провадження про стягнення З Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 закінчені у зв’язку із його виконанням на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанов).

Проте, суд не приймає зазначені доводи, оскільки вони стосуються лише виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості, проте не зазначає про стан виконання виконавчого листа № 2-а-749 в частині визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Крім того, факт невиконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006 №2а-749 встановлено у рішенні Дарницького районного суду м. Києва № 2-2201/11 від 12.03.2011, №2-5338/12 від 14.08.2012, та в ухвалах Господарського суду м. Києва № 910/9741/13 від 14.04.2014, 04.02.2016, 27.09.2016, 30.03.2017, 27.06.2017 (відомості з публічних джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень), якими позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за періоди з 06.12.2006 по 27.06.2017 роки., а також в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 15.03.2018 №753/20242/17, якою доручено прокурору Київської місцевої прокуратури №10 забезпечити проведення перевірки щодо невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2006 року по цивільній справі №2а-749/06 позов ОСОБА_1 до ДП Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” про поновлення на роботі. Також у вищезазначені ухвалі зазначається, що станом на 15.03.2018 року Державним підприємством “Українська авіаційна транспортна компанія” рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006 не виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилань відповідача на нез’явлення позивача на робочому місці, звільнення його на підставі п. 4 ст. 40 Коденксу Законів про працю України, суд відзначає наступне.

У статті 73 ГПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем не доведено не надано жодного доказу, а судом не встановлено обставин, які б підтверджували обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що трудові права ОСОБА_1 були порушені до відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Українська авіаційна транспортна компанія”. Більше того, до цього моменту відповідачем не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи.

Стосовно заявленого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 18.10.2017 по 10.10.2018 суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку на час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Таким чином суд вважає за необхідне винести рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у період з 18.10.2017 по 10.10.2018.

Відповідно до пункту 2 частини 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а також, що розмір середньоденної зарплати, було встановлено у рішенні Дарницького районного суду по справі №2а-749/06 від 05.12.2006, суд вважає правильним розрахунок середнього заробітку у розмірі 136 218,60 грн. за час вимушеного прогулу з 18.10.2017 по 10.10.2018 року, зазначений у заяві ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 10.10.2018 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу 136 218,60 грн. у період з 18.10.2017 по 10.10.2018

На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах справи № 910/9741/13.

2.Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 18.10.2017 по 10.10.2018 на загальну суму 136 218 (сто тридцять шість тисяч двісті вісімнадцять) грн. 35 коп. Видати наказ.

3. Зобов’язати керуючого санацією внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства “Українська авіаційна транспортна компанія”.

4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя А.В. Яковенко