Рішення № 78682121, 11.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018

Справа № 910/10279/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»

до Takeda Nederland B.V.

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про дострокове припинення в Україні міжнародної реєстрації знака та зобов’язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Вітомськов В.І.

від відповідача 1: Єрьомін С.В., Татомір П.І.

від відповідача 2: Фінагіна В.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Київський вітамінний завод” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Takeda Nederland B.V. та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про дострокове припинення в Україні міжнародної реєстрації знака та зобов’язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач 1 не використовує на території України знак “CEDOCARD” за міжнародною реєстрацією №332828 від 20.02.1967, у зв’язку з чим позивач просить суд достроково припинити дію міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 на території України повністю та зобов’язати відповідача 2 повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про дострокове припинення на території України дії міжнародної реєстрації знака “CEDOCARD” №332828 від 20.02.1967 щодо всіх товарів та послуг 05 класу МКТП для яких його зареєстровано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом п’яти днів з дня вручення даної ухвали.

16.08.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що компанія Takeda Nederland B.V. є нерезидентом, інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва у справі немає, а тому про розгляд даної справи компанію Takeda Nederland B.V. належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Адреса місцезнаходження компанії Takeda Nederland B.V. наступна: Jupiterstraat 250, NL-2132 HK Hoofddorp, (NL).

Порядок вручення судових та позасудових документів на території Королівства Нідерландів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно зі статтею 3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Крім того, у ст. 10 Конвенції зазначено, що, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача 1 (компанії Takeda Nederland B.V.) про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми ст.ст. 3, 10 Конвенції та позицію Королівства Нідерландів щодо відсутності заперечень проти можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, відправлення судових документів здійснюється шляхом направлення Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, а також безпосередньо за адресою місцезнаходження відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 суд ухвалив, зокрема: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 13.11.2018; зобов'язати позивача надати суду у строк до 29.08.2018 нотаріально засвідчений переклад на нідерландську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі №910/10279/18 (4 примірники) для направлення відповідачу 1 у порядку, встановленому Конвенцією.

05.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

06.09.2018 відділом діловодства суду отримано від позивача додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2018, а саме нотаріально засвідчений переклад на нідерландську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі №910/10279/18 (4 примірники).

Враховуючи наведене, у зв’язку із направленням Господарським судом міста Києва судового доручення, а саме Прохання Центральному Органу Королівства Нідерландів (De Officier van Justitie) про вручення відповідачу 1 судових документів в порядку передбаченому ст. 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 910/10279/18 підлягає зупиненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 зупинено провадження у справі № 910/10279/18 у зв’язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Центрального Органу Королівства Нідерландів (De Officier van Justitie).

Зважаючи на дату призначеного ухвалою суду від 21.08.2018 підготовчого засідання, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 поновлено провадження у справі № 910/10279/18.

У підготовче засідання 13.11.2018 з’явились представники позивача та відповідача 2, представник відповідача 1 у підготовче засідання не з’явився.

Станом на дату підготовчого засідання відомості про повідомлення відповідача 1 у порядку, встановленому Конвенцією, до суду не надійшли.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу, а також коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З огляду на відсутність відомостей про повідомлення відповідача 1 у порядку, встановленому Конвенцією, неможливість вирішення всіх питань, що визначені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у даному підготовчому засіданні, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 11.12.2018; зобов'язати позивача надати суду у строк протягом трьох днів нотаріально засвідчений переклад на нідерландську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/10279/18 (4 примірники) для направлення відповідачу 1 у порядку, встановленому Конвенцією.

16.11.2018 відділом діловодства суду отримано від позивача додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2018, а саме нотаріально засвідчений переклад на нідерландську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/10279/18 (4 примірники).

Враховуючи наведене, у зв’язку із направленням Господарським судом міста Києва судового доручення, а саме Прохання Центральному Органу Королівства Нідерландів (De Officier van Justitie) про вручення відповідачу 1 судових документів в порядку передбаченому ст. 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 910/10279/18 підлягає зупиненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 зупинено провадження у справі № 910/10272/18 у зв’язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Центрального Органу Королівства Нідерландів (De Officier van Justitie).

27.11.2018 до суду надійшла заява відповідача 1 про визнання позовних вимог.

03.12.2018 через відділ діловодства суду від Arrondissementsparket Den Haag надійшло повідомлення.

Згідно з п. 8 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Приписами ст. 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.

Зважаючи на дату призначеного ухвалою суду від 13.11.2018 підготовчого засідання, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/10279/18.

У підготовче засідання 11.12.2018 з’явились представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2.

Представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме докази на підтвердження правосуб’єктності відповідача 1 відповідно до вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2018.

У підготовчому засіданні 11.12.2018 судом з’ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судовому засіданні 11.12.2018 подали письмову згоду щодо розгляду справи №910/10279/18 по суті відразу після закінчення підготовчого засідання (у той же день).

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

При розгляді судової справи до суті представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що позивач не заперечує проти покладення судових витрат на нього; представник відповідача 1 підтримав заяву про визнання позовних вимог, яка 27.11.2018 надійшла через відділ діловодства суду; представник відповідача 2 просив при ухваленні рішення враховувати його відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» (позивач) має комерційний інтерес та намір зареєструвати знак «СИДОКАРД» в якості знака для товарів 5-го класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), а саме для фармацевтичних препаратів, ліків для людини, кардіологічних лікарських засобів, вазодилататорів для лікування хвороби серця, дієтичних харчових продуктів лікарських (медичних), поживних (харчових) добавок, білкових харчових продуктів на лікарські (медичні) потреби, вітамінних препаратів, у зв’язку з чим 21.11.2017 подало до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявку № m2017 26539.

Судом встановлено, що повідомленням за вих. № 62317/ЗМ/18 від 15.06.2018 Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України поінформувало Приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» про можливу відмову у реєстрації вказаного знака відносно усього переліку товарів і/або послуг.

Підставою для попередньої відмови в наданні правової охорони вказаному знаку позивача стало те, що заявлене словесне позначення для всіх товарів 5-го класу МКТП, які зазначені в заявці, є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «CEDOCARD» (міжнародна реєстрація № 332828 від 20.02.1967, пріоритет ВХ, 19.12.1966) раніше зареєстрованим в Україна на ім`я Takeda Nederland B.V., (NL) щодо споріднених товарів.

Судом встановлено, що знак «CEDOCARD» за міжнародною реєстрацією № 332828 від 20.02.1967 (пріоритет ВХ, 19.12.1966) зареєстровано компанією Takeda Nederland B.V. в Україні для товарів 5-го класу МКТП, а саме: фармацевтична та ветеринарна продукція, дієтичні продукти для дітей та хворих, пластирі, перев’язувальні матеріали, матеріал для зубних пломб та зубних вражень, дезінфікуючі засоби, препарати для знищення бур`янів та паразитів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач 1 не використовує на території України знак “CEDOCARD” за міжнародною реєстрацією №332828 від 20.02.1967, у зв’язку з чим просить суд достроково припинити дію міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 на території України повністю та зобов’язати відповідача 2 повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про дострокове припинення на території України міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” щодо всіх товарів 05 класу МКТП для яких його зареєстровано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Як встановлено судом, приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» (позивач) має комерційний інтерес та намір зареєструвати знак «СИДОКАРД» в якості знака для товарів 5-го класу МКТП, а саме для фармацевтичних препаратів, ліків для людини, кардіологічних лікарських засобів, вазодилататорів для лікування хвороби серця, дієтичних харчових продуктів лікарських (медичних), поживних (харчових) добавок, білкових харчових продуктів на лікарські (медичні) потреби, вітамінних препаратів, у зв’язку з чим 21.11.2017 подало до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявку № m2017 26539.

Як встановлено судом, 15.06.2018 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України поінформувало Приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» про можливу відмову у реєстрації вказаного знака відносно усього переліку товарів (повідомлення ДП «Український інститут інтелектуальної власності» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за вих. № 62317/ЗМ/18 від 15.06.2018).

Підставою для попередньої відмови в наданні правової охорони вказаному знаку позивача стало те, що заявлене словесне позначення для всіх товарів 5-го класу МКТП, які зазначені в заявці, є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «CEDOCARD», який зареєстровано щодо споріднених товарів.

Як встановлено судом, власником знаку «CEDOCARD» за міжнародною реєстрацією №332828 від 20.02.1967 є Takeda Nederland B.V., (NL).

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, полягає в тому, що міжнародна реєстрація знака “CEDOCARD” №332828 від 20.02.1967 є перешкодою для позивача в реєстрації знака «СИДОКАРД» в якості знака для товарів 5-го класу МКТП, а саме для фармацевтичних препаратів, ліків для людини, кардіологічних лікарських засобів, вазодилататорів для лікування хвороби серця, дієтичних харчових продуктів лікарських (медичних), поживних (харчових) добавок, білкових харчових продуктів на лікарські (медичні) потреби, вітамінних препаратів.

Як встановлено судом, знак «CEDOCARD» за міжнародною реєстрацією № 332828 від 20.02.1967 (пріоритет ВХ, 19.12.1966) зареєстровано компанією Takeda Nederland B.V. в Україні для товарів 5-го класу МКТП, а саме: фармацевтична та ветеринарна продукція, дієтичні продукти для дітей та хворих, пластирі, перев’язувальні матеріали, матеріал для зубних пломб та зубних вражень, дезінфікуючі засоби, препарати для знищення бур`янів та паразитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року, яка набула чинності для України 25 грудня 1991 року (далі - Мадридська угода) з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей З та 3 ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Як передбачено ст. 495 ЦК України та відображається у ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є право на її використання, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Згідно з п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Отже, з урахуванням положень п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні протягом більше ніж трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.

Водночас, 01.09.2017 набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію та Сторони), яка була вчинена 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі та ратифікована Україною 16.09.2014 згідно Закону України від 16.09.2014 № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони".

Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають зокрема, торговельні марки.

Угодою про асоціацію встановлені окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов’язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок.

Статтею 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Таким чином, наведені норми ст. 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання, тоді як згідно чинних норм п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні приписи містить стаття 10 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням ст. 198 Угоди про асоціацію, реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

Відповідно до ч. 1 ст. 426 ЦК України, способи використання об’єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання, відповідно до ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. (п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов’язок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання, – обов’язок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, покладається на відповідача 1.

При цьому, відповідачем 1 було подано заяву, у якій він вказав, що визнає вимогу позивача щодо анулювання (дострокового припинення дії) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” на території України щодо всіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано. У судовому засіданні представник відповідача 1 зазначив, що відповідач 1 також не заперечує щодо вимоги «зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про анулювання (дострокове припинення дії) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” на території України щодо всіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано».

Досліджуючи вказану заяву, суд зазначає, що останню підписано представником відповідача 1 Єрьоміним С.В. за довіреністю AL/47466.01, виданою п. А.М.Г. Оверкампом, легалізованою у встановленому законом порядку (зазначено про наявність у п. А.М.Г. Оверкампа як керуючого директора Takeda Nederland B.V. повноважень діяти від імені Takeda Nederland B.V.).

Вказаною довіреністю Єрьоміну С.В. надано право визнання позову.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, оскільки відповідачем 1, на якого покладено тягар доказування у спорах даної категорії, не надано доказів використання знаку “CEDOCARD” на території України протягом останніх 5 років, та подано заяву про визнання позову, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині дострокового припинення дії (анулювання) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” на території України щодо всіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано.

Позивач також звернувся до суду з вимогою зобов’язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про анулювання (дострокове припинення дії) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” на території України щодо всіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано.

Відповідно до ст. 5 Мадридської угоди Рішення про визнання міжнародного знака недійсним не може бути винесено компетентними органами без надання власникові знака можливості для захисту своїх прав у відповідний час. Рішення про визнання міжнародного знака недійсним повідомляється Міжнародному бюро.

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10 (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 578 від 14.06.2011 р.), у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23 серпня 2016 № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 585 (далі – Положення), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до п.п. 47-6 п. 4 Положення, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності і представляє інтереси України в зазначеній сфері у міжнародних організаціях відповідно до законодавства.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про зобов’язання відповідача 2 повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про анулювання (дострокове припинення дії) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака “CEDOCARD” на території України щодо всіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано є похідною від вимоги дострокового припинення дії міжнародної реєстрації знака, а тому є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Анулювати (достроково припинити дію) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака «CEDOCARD» на території України щодо усіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано.

3. Зобов’язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код: 37508596) повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про анулювання (дострокове припинення дії) міжнародної реєстрації №332828 від 20.02.1967 знака «CEDOCARD» на території України щодо усіх товарів 05 класу МКТП, для яких його зареєстровано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.12.2018

Суддя Ю.В. Картавцева