Рішення № 78681969, 10.12.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2018

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/833/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконувача обов’язків керівника Калуської місцевої прокуратури, просп. Л. Українки, 16-б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, в інтересах держави в особі Калуської міської ради, вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп", вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в сумі 722 445,77 грн.

за участю:

від прокуратури: Фреїшин Валерія Ярославівна - прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Івано-Франківської області, (довіреність № 0513-9вих-18 від 23.07.2018 року; службове посвідчення № 049882 від 14.05.2018 року)

від позивача: Мельник Володимир Андрійович - начальник земельного відділу Калуської міської ради, (довіреність № 14/02-29/01 від 09.01.2018 року)

від відповідача: Остап'юк Михайло Петрович - представник, (довіреність б/н від 20.06.2018 року)

установив: Виконувач обов’язків керівника Калуської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Калуської міської ради (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" (далі - відповідач) про стягнення збитків за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,8475 га по вул. Промислова, 13, в м. Калуш без правовстановлюючих документів в сумі 722 445 грн 77к.

Позовні вимоги обгрунтовані користуванням відповідачем земельною ділянкою комунальної власності площею 1,8475 га по вул. Промислова, 13, в м. Калуш без правовстановлюючих документів, чим завдано шкоди в сумі 722 445 грн 77к. В обгрунтування стягнення вказаних коштів посилається на норму статті 1166 Цивільного кодексу України.

В ході провадження у справі ухвалою від 09.11.2018 року Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.12.2018 року.

В судовому засіданні 07.12.2018 року оголошувалася перерва до 10.12.2018 року до 9:00 год., про що представників сторін повідомлено під розписку.

Представником відповідача в судовому засіданні 10.12.2018 року подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, мотивована тим, що частина позовних вимог заявлена поза межами встановленого трирічного строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх. №14568 від 27.09.2018) та з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги, з посиланням на заяву про застосування строку позовної давності та вказуючи також на відсутність довідки про нормативну грошову оцінку, і просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, суд виходить з наступного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №126836211 від 08.06.2018 ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп" на праві приватної власності належать виробничі приміщення, що знаходяться за адресою вул. Промислова, 13 м. Калуш на підставі мирової угоди укладеної між ЗАТ "Меркурій Групп" та ЗАТ "Оріпласт".

На підставі рішення Калуської міської ради від 29.09.2005 року №791 закритому акціонерному товариству "Меркурій Холдинг Групп" надано в оренду земельну ділянку площею 1, 8475 га на вул. Промислова,13 для обслуговування виробничої території терміном до 29.09.2008 року.

20 жовтня 2005 року на підставі вказаного вище рішення між Калуською міською радою (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп", яке в подальшому 27.04.2017 року змінило своє найменування на ПАТ "Меркурій Холдинг Групп" (по договору - орендар/ по справі -відповідач) укладеного Договір оренди землі.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Калуському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Деркомземі України по земельних ресурсах" про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2005 року №040529600405.

Згідно умов договору орендодавець надав орендарю земельну ділянку загальною площею 1,8475 га, в строкове платне користування для обслуговування виробничої території, яка знаходиться в м. Калуші по вул. Промислова,13.

30 вересня 2008 року Калуською міською радою прийнято рішення №734, яким договір оренди землі від 30.11.2005 року №040529600405 продовжено терміном до 30.09.2013 року.

На виконання рішення між Калуською міською радою та ЗАТ "Меркурій Холдинг Груп" укладено додаток №3 до договору оренди землі №040529600405 від 30.11.2005 року, якою продовжено до 30.09.2013 року дію договору оренди земельної ділянки для обслуговування виробничої території площею 1,8475 га в м. Калуш по вул. Промисловій,13.

Додаток до Договору оренди земельної ділянки зареєстрований в Калуському міському відділі Івано-Франківської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах" про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2008 року №040829600371.

17 грудня 2013 року Калуською міською радою прийнято рішення №2318, яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки ЗАТ "Меркурій Холдинг Групп".

17 січня 2014 року на виконання вказаного рішення Калуською міською радою направлено відповідачу по справі три примірники додаткової угоди та три примірники акту про передачу земельної ділянки в натурі.

Проте, відповідач в порушення вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не підписав та в подальшому продовжував користуватися нею, без здійснення відповідної орендної плати.

Вказана обставина була виявлена Калуською місцевою прокуратурою за результатами здійснення опрацювання інформації.

24 квітня 2018 року відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Калуш збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства.

За результатами роботи комісії складено Акт №28 від 24.04.2018 року, яким визначено суму неодержаних коштів територіальною громадою міста Калуш за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,8475 га за період з 01.08.2015 року по 31.03.2018 року в сумі 722 445 грн 77к.

Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 19.06.2018 року №135 "Про затвердження актів про визнання збитків, завданих користуванням земельними ділянками комунальної власності територіальної громади міста Калуш без правовстановлюючих документів".

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, прокурор на підставі ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Калуської міської ради звернувся до суду із позовом про стягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в сумі 772 445 грн 77к.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на норми законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок користування землею без правовстановлюючих документів, а саме , п. 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі Порядок №284).

При цьому позивач враховував позицію Верховного суду України у справі №6-2588цс15 від 14.09.2016 року, щодо спірних правовідносин.

Однак , відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду у постанові від 29.11.2018 року справа №922/3412/17 відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і до них застосовуються приписи ст.1212-12-14 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, статті 5 і 235 Господарського процесуального кодексу України та зміну судової практики щодо спорів про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, суд вважає за доцільне застосувати до спірних відносин приписи глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема її статтей 1212-1214.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди спірної земельної ділянки, термін дії якого закінчився 30.09.2013 року.

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 8.1 Договору оренди землі від 20.10.2005 року передбачено, що на земельних ділянках, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна (власність орендаря чи орендоване майно) у випадку коли орендар не повідомляє письмово орендодавця про намір продовжити термін дії договору, але продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, такий договір продовжується (пролонгується ) на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну дії договору оренди, відповідач не уклав додаткову угоду у відповідності до вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі", про те фактичне користування земельною ділянкою відповідачем продовжувалось, про що свідчить також пояснення представника відповідача в судовому засіданні, в якому він не заперечив факт неповернення спірної земельної ділянки орендодавцю і факт користування нею.

З наведеного вище встановлено факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, зокрема без правовстановлюючих документів, та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, що і є за своїм змістом кондикційними.

Вказана обставина свідчить також про порушене відповідачем право позивача на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо твердження відповідача про необгрунтованість позовних вимог, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то суд зазначає, що зазначене твердження є безпідставним, оскільки вказана довідка (Лист ГУ Дергеокадастру в Івано-Франківській області міськрайонного управління у Калуському районі та в місті Калуші №0-9-0.18-43/113-18 від 13.04.2018 року ) долучена позивачем до матеріалів позовної заяви при поданні її до суду.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Так відповідно до Листа Головного управління Дергеокадастру в Івано-Франківській області Міськрайонного управління у Калуському районі та в місті Калуші №0-9-0.18-43/113-18 від 13.04.2018 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2015 році становить 5 420 631 грн 81к., у 2016 - 7 767 765 грн 38 к., у 2017 році - 8 233 831 грн. 31к. та у 2018 році - 8 233 831 грн 31к.

Як вбачається з наданого суду розрахунку розміру суми боргу при визначенні суми нарахованих завданих відповідачем збитків обрано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, вказану у Листі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області міськрайонного управління у Калуському районі та в місті Калуші №0-9-0.18-43/113-18 від 13.04.2018 року, який і є витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Промислова, м. Калуш.

Щодо поданої відповідачем в судовому засіданні 10.12.18 заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Вказана заява мотивована тим, що частина позовних вимог заявлена поза межами встановленого трирічного строку позовної давності. Зокрема зазначає, що позивач просить суд стягнути кошти за період з 01.08.2015 року по 31.03.2018 року, проте із позовом звернувся до суду 24.09.2018 року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Водночас, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Для прокурора перебіг строку позовної давності за позовними заявами, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватися з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його прав чи особу, що їх порушила (Постанова ВСУ від 01 липня 2015 року №6-178цс15).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, для правильного визначення початку перебігу позовної давності слід встановити з якого моменту орган місцевого самоврядування, який здійснює функції у сфері земельних відносин, дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Як було вже зазначено вище, рішення Калуської міської ради від 29.09.2005 року №791 закритому акціонерному товариству "Меркурій Холдинг Групп" надано в оренду земельну ділянку площею 1, 8475 га на вул. Промислова,13 для обслуговування виробничої території терміном до 29.09.2008 року.

Тобто, з вказаного моменту Калуська міська рада знала про надання в оренду спірної земельної ділянки і у відповідності до своїх повноважень зобов'язана здійснювати контроль за сплатою орендної плати.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що виконувач обов'язків прокурора обґрунтовуючи звернення до суду з даним позовом в інтересах Калуської міської ради вказує на бездіяльність позивача щодо стягнення коштів за вказані вище порушення.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги Господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (підпункт 2.3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

Виконувачем обов'язків прокурора подано розрахунок суми позову за період з 01.08.2015 по 31.03.2018, а звернувся він до суду з позовом 24.09.2018.

Оскільки, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому підлягають стягненню кошти за період з жовтня 2016 по березень 2018 у сумі 428 197 грн 88к.

Враховуючи, що виконувач обов'язків прокурора звернувся до Господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом, виконувачем обов'язків прокурора не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, зокрема позовні вимоги в частині стягнення 428 197 грн 88к. - задоволити, в решті (в сумі 294247 грн 89к.) - відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема відшкодувавши прокуратурі за рахунок відповідача 6502 грн.

Керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" ст. 22, 256, 257, 267, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 152, 156 Земельного кодексу України, 13, 73, 74, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов виконувача обов’язків керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" про стягнення 722 445,77 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,8475 га, яка знаходиться по вул. Промислова, 13, в м. Калуш без правовстановлюючих документів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" (вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 31951512) на користь Калуської міської ради (вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 33578261) 428 197 грн 88 к. (чотириста двадцять вісім тисяч сто дев'яносто сім гривень вісімдесят вісім копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" (вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 31951512) на користь прокуратури Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, код 03530483, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача – МФО 820172, рахунок отримувача 35215084003924, код класифікації видатків бюджету – 2800) – 6502 грн (шість тисяч п'ятсот дві гривні) судового збору.

В решті позовних вимог в сумі 294247 грн 89к. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2018

Суддя Фанда О. М.