Рішення № 78681831, 10.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018

м. Дніпро

Справа № 904/927/18

Судова колегія Господарського суду Дніпропетровської області у складі: головуючий – суддя Новікова Р.Г., судді - Панна С.П., Мельниченко І.Ф., при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Компанії TECHCOM GmbH, Munchen, Deutschland

до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м. Кам'янське

про стягнення основного боргу у розмірі 176787,80доларів США та пені в розмірі 96525,52доларів США

Представники:

від позивача: Гвоздєва Д.О., довіреність №3216 від 08.11.2017р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Компанія TECHCOM GmbH звернулась до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 176787,80доларів США, що еквівалентно 4802335грн.58коп., та пені у розмірі 96525,52доларів США, що еквівалентно 2622058грн.41коп. Загальна сума позовних вимог складає 273313,32долари США, що еквівалентно 7424393,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень зовнішньоекономічного контракту №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р. щодо оплати поставленого товару.

Позивач зазначає, що специфікацією №1 до зовнішньоекономічного контракту №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р., сторони узгодили поставку товару на загальну суму 171982,72доларів США. Ним як продавцем належним чином виконані зобов’язання з поставки товару на загальну суму 171982,72доларів США. Це підтверджується вихідним рахунком (invoice) №2641604071-6825 від 10.10.2016р., міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №055422 від 17.11.2016р. та пакувальним листом до вихідного рахунку (invoice) №2641604071-6825 від 10.10.2016р.

Відповідач не здійснив оплату отриманої продукції у строки, встановлені контрактом, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 176787,80доларів США.

Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р. позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 176787,80доларів США, що еквівалентно 4802335,58грн., та пеню у розмірі 96525,52доларів США, що еквівалентно 2622058грн.41коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.05.2018р.

11.05.2018р. відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №055422 від 17.11.2016р., позивачем поставлений товар загальною вагою 21042,00тон (вага брутто, зазначена в CMR). При цьому, відповідно до специфікації №1 до контракту, сторони узгодили поставку загальною вагою 182339,00тон. З огляду на наведене, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено виконання зобов’язань з поставки товару на суму 176787,80доларів США.

Оскільки позивачем не доведено виконання зобов’язань з поставки товару на суму 176787,80доларів США, вимоги про стягнення пені у розмірі 96525,52доларів США також є безпідставними.

Відповідач виклав свої зауваження щодо судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.

16.05.2018р. позивачем надана письмова відповідь на відзив. У своїй відповіді позивач зазначив, що ним на адресу позивача поставлений товар на суму 176787,80доларів США загальною вагою 191610тон (вага брутто). Поставка товару на суму 176787,80доларів США, загальною вагою 191610тон підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №№055422, 055423, 055424, 055425, 055426, 055427, 055428, 055429, 055430 від 17.11.2016р., копією Bill of Lading №MSCUDV860848 (морський коносамент).

Оскільки відповідач не сплатив вартість поставленого товару на суму 176787,80доларів США, позивач на підставі пункту 9.4 спірного контракту нарахував пеню в розмірі 96525,52доларів США.

Позивач також зазначив, що вказаний у позовній заяві розмір суми судових витрат є орієнтовним. Усі докази, які підтверджують повний розмір судових витрат понесених позивачем, будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду.

У підготовчому засіданні від 16.05.2018р. було оголошено перерву до 06.06.2018р.

06.06.2018р. відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджує, що в первинних документах, наданих в якості додатків, визначено кілька найменувань продукції без посилання на контракт. Наведене не дає можливості визначити, що поставка товару здійснювалась саме за спірним контрактом. Крім того, відповідач зазначив, що сертифікати якості не надані.

Також, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду. Відповідач зазначає, що діяльність його підприємства здійснюється у складних умовах, які викликані нестабільністю світового ринку чорних металів. Негативно впливає на господарську діяльність втрата господарських зв’язків з Донбасом у зв’язку з проведенням антитерористичної операції. Відповідач стверджує, що протягом 2016 та 2017 років його підприємство є збитковим. Враховуючи наведені обставини, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.

Крім того, у своєму клопотанні відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до грудня 2018 року.

Відповідач також надав письмові пояснення, в яких зазначає, що норми права Німеччини мають тлумачитись відповідно до права України у цій справі.

Позивач 06.06.2018р. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що положеннями договору визначено, що датою поставки товару при поставці автомобільним транспортом є дата календарного штемпелю Дніпропетровської митниці на автотранспортній накладній. Штамп Дніпропетровської митниці на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №№055422, 055423, 055424, 055425, 055426, 055427, 055428, 055429, 055430 від 17.11.2016р. проставлений 22.11.2016р. Таким чином, датою поставки товару і датою переходу права власності на продукцію є 22.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2018р. продовжений строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 19.06.2018р.

18.06.2018р. відповідач заявив клопотання, в якому просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 04.01.2017р. по 04.07.2017р. в розмірі 96525,52доларів США. Відповідач з посиланням на положення частин 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України зазначив, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені сплив 02.01.2018р.

Позивачем 19.06.2018р. надані письмові заперечення на клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду. Позивач зазначає, що докази підтвердження важкого матеріального становища чи неможливості здійснення відповідачем розрахунків є неналежними, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.

Також позивачем надані письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив. Позивач зазначає, що сертифікат якості заводу-виробника не є первинним документом при здійсненні господарської операції. При поставці товару позивачем були надані відповідачу усі документи, передбачені пунктом 3.4 спірного контракту. Таким чином, за твердженням позивача, доводи відповідача не спростовують позицію позивача, що ним було передано у власність відповідача продукцію на загальну суму 176787,80доларів США вагою 191610,00тон (вага брутто).

Щодо різних найменувань товару у документах позивач зазначив, що, зважаючи на широкий асортимент вогнетривких виробів Carbotech, вказаний у специфікації, в морському коносаменті було визначено їх узагальнююче найменування.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до пунктів 8.2 та 9.2 спірного контракту у випадку поставки продукції, яка не відповідала асортименту чи іншим умовами специфікації, відповідач мав право пред’явити позивачу відповідну претензію.

19.06.2018р. позивачем надана заява щодо компенсації витрат на правову допомогу. Відповідно до змісту вказаної заяви, позивач просить при вирішенні питання про розподіл судових витрат визнати понесені позивачем витрати в наступному розмірі: 4162,68доларів США, що еквівалентно 113076грн.72коп. – витрати зі сплати судового збору; 1000 євро, що еквівалентно 31043грн.57коп. – витрати зі сплати за правову допомогу; 10046грн.00коп. – витрати зі сплати за переклад нормативного акту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018р. відкладено підготовче засідання на 02.07.2018р.

У поясненнях від 02.07.2018р. позивач виклав свою незгоду із застосуванням строків позовної давності.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018р. справу №904/927/18 було передано на розгляд судді Новіковій Р.Г. у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Ніколенко М.О.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2018р. справу №904/927/18 прийнято до провадження, призначене підготовче засідання на 24.07.2018р.

Заявою №017/мс-789 від 19.07.2018р. відповідач, посилаючись на положення пункту 11.3 контракту №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р. та лист – відповідь від 16.07.2018р. Міжнародного арбітражного центру при Палаті економіки Австрії (VIAC), вказав про наявність підстав для закриття провадження у справі через відсутність компетенції у Господарського суду Дніпропетровської області розглядати спір між сторонами.

Позивач не погодився із наявністю підстав для закриття провадження у справі, викладених відповідачем у заяві №017/мс-789 від 19.07.2018р., та заперечував проти закриття провадження. Назва арбітражної установи, до якої звернувся відповідач із запитом (Міжнародний арбітражний центр при Палаті економіки Австрії), не співпадає з назвою арбітражної установи, визначеної в розділі 11 контракту (Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій Палаті Австрії).

Таким чином, арбітражне застереження в розділі 11 контракту передбачає розгляд спорів між сторонами неіснуючою арбітражною установою. За наведених підстав, позивач вважає вказане арбітражне застереження нікчемним і таким, що не може бути виконане.

Також позивач звертає увагу на те, що в листі-відповіді на запит відповідача Міжнародний арбітражний центр при Палаті економіки Австрії вказав про невідповідність пункту контракту з арбітражним застереженням рекомендованому типовому пункту та визнав зміст пункту контракту №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р. неясним.

Позивач вказав, що у відзиві або в іншій заяві по суті, наданих до суду раніше, відповідач не заперечував компетенції Господарського суду Дніпропетровської області розглядати спір між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018р. оголошено перерву в судовому засіданні до 21.08.2018р.

З огляду на подане позивачем клопотання про відкладення судового засідання, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2018р. продовжений строк підготовчого провадження, відкладене підготовче засідання на 05.09.2018р.

У клопотанні від 21.08.2018р. відповідач просив долучити до матеріалів справи документи на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення та підтримав клопотання про зменшення пені на 50% і відстрочення виконання рішення суду до грудня 2018р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018р. призначений колегіальний розгляд справи №904/927/18.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.09.2018р. у справі №904/927/18 призначено колегію у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя Новікова Р.Г., судді – Панна С.П., Мельниченко І.Ф.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018р. колегією суддів справа №904/927/18 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2018р.

У поясненнях від 11.10.2018р. позивач вказав, що згідно отриманого листа Федерального міністерства юстиції та захисту прав споживачів від 03.09.2018р. зміст Цивільного кодексу Німеччини, розміщений на сайті http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/index.html#BJNR001950896BJNE001102377, є актуальним. Також Федеральне міністерство юстиції та захисту прав споживачів повідомило про розміщення на сайті http://www.gesetze-im-internet.de для зацікавлених громадян практично всіх федеральних законів. Закони і постанови можна завантажити у їх чинній на даний час редакції. Офіційні редакції законів наявні виключно у друкованому виданні Федерального вісника.

Позивачем було заявлено клопотання про залучення експерта з питань права – Доктора Бернгарда Шлоера для надання роз’яснень висновків з питань застосування норм матеріального права Німеччини. Відповідач залишив розгляд вказаного клопотання на розсуд суду.

Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

З огляду на матеріали справи та надані пояснення представниками сторін, судова колегія не вбачає підстав для залучення до участі у справі експерта з питань права. Тому клопотання позивача залишається без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018р. проголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.10.2018р.

В судовому засіданні від 31.10.2018р. представник відповідача вказав про відсутність компетенції Господарського суду Дніпропетровської області розглядати спір між сторонами, з огляду на арбітражне застереження в контракті.

На підставі поданого позивачем клопотання про відкладення судового засідання, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2018р. продовжений строк підготовчого провадження, відкладене підготовче засідання на 21.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2018р.

В судовому засіданні від 10.12.2018р. представник позивача надав заяву про компенсацію судових витрат, пов’язаних з розглядом справи:

- 4162,68доларів США сплаченого судового збору;

- 1000 євро витрат з оплати правової допомоги;

- 16697грн.00коп. витрат за переклад нормативного акту.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив таке.

Компанією TECHCOM GmbH (далі – продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (далі – покупець) підписаний контракт №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р. (далі – контракт). За умовами вказаного контракту продавець продає, а покупець покупає обладнання та вогнетривкі вироби, які в подальшому іменують продукція. Номенклатура, кількість, ціна, строки поставки та якісні характеристики продукції вказані в додатках та доповненнях до контракту, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 контракту).

Відповідно до пункту 1.2 контракту поставка продукції здійснюється партіями. Допускається часткова поставка продукції.

Пунктом 1.3 контракту сторони узгодили, що з урахуванням існуючих умов виробництва товару продавець залишає за собою права перевищити чи понизити підтверджену кількість продукції, що поставляється не більш ніж на 10% (кількості виробів/ваги матеріалу).

Згідно пункту 2.1 контракту вартість продукції визначається в доларах США на умовах поставки: DAP – ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» м. Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс 2010р.) – при поставці автомобільним транспортом. DAP – станція Правда Придніпровської залізниці, України, код станції 451701, код вантажоотримувача: 3128 (Інкотермс 2010р.) – при поставці залізничним транспортом.

Положеннями пункту 2.2 сторони визначили, що валюта контракту – долари США.

За приписами пункту 2.3 контракту загальна сума контракту складається із сум специфікацій та/чи додатків до цього контракту та на момент підписання становить 171982,72доларів США.

Відповідно до пункту 3.1 контракту при поставці автомобільним транспортом місцем митного оформлення, тобто належним місцем поставки, є: митний пост "Дніпродзержинськ", 3-й Баглійський провулок, 22, Дніпропетровська митниця, код митниці: 110010000.

Згідно пункту 3.5 контракту строки поставки узгоджуються сторонами в специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.7 контракту передбачено, що при поставці продукції автомобільним транспортом датою поставки вважається дата календарного штемпеля Дніпропетровської митниці на автотранспортній накладній.

Положеннями пункту 3.8 контракту визначено, що право власності на продукцію переходить від продавця к покупцю з дати поставки.

За приписами пункту 4.1 контракту платежі здійснюються наступним чином: покупець перераховує 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 банківських днів за дати поставки. Валюта платежу – долари США.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що покупець зобов’язаний оплатити продукцію в порядку, визначеному контрактом.

Згідно пункту 8.2 контракту у випадку якщо під час приймання продукції будуть виявлені будь-які невідповідності по якості чи кількості продукції, що постачається продавцем, або якщо продукція не буде відповідати умовам, визначеним в специфікації та доповненнях до цього контракту, покупець має право негайно пред’явити претензію продавцю протягом періоду часу, встановленого в пункті 8.10.

Претензія має бути заявлена в письмовій формі та підтверджена актом, складеним за участю представника незалежної експертної організації, якого буде достатньо для пред’явлення претензії с достатнім обґрунтуванням її пред’явлення (пункт 8.3 контракту).

Положеннями пункту 9.4 контракту визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за фактично поставлену продукцію, строк якої зазначений в специфікаціях до цього контракту, покупець зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,3% вартості продукції за кожен день прострочення до повної оплати. Будь – яка відповідальність покупця, яка є відповідальністю за порушення умов контракту, обмежується вартістю відповідної поставленої партії продукції.

Відповідно до пункту 12.4 контракту, цей контракт вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р. Дія контракту може бути продовжена за взаємною згодою сторін. Закінчення строку дії контракту не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов’язань за ним.

Специфікацією №1 до контракту сторони узгодили поставку товару на загальну суму в розмірі 171982,72доларів США.

Умови поставки сторони визначили наступним чином: DAP – ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» м. Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс 2010р.) – при поставці автомобільним транспортом. DAP – станція Правда Придніпровської залізниці, України, код станції 451701, код вантажоотримувача: 3128 (Інкотермс 2010р.) – при поставці залізничним транспортом.

На виконання умов контракту, позивач, користуючись наданим йому правом згідно з пунктом 1.3 контракту, поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму в розмірі 176787,80доларів США, вагою 191610,00тон (вага брутто). Наведене підтверджується вихідним рахунком (invoice) №2641604071-6825 від 10.10.2016р., пакувальним листом до вихідного рахунку(invoice) №2641604071-6825 від 10.10.2016р. та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №№055422, 055423, 055424, 055425, 055426, 055427, 055428, 055429, 055430 від 17.11.2016р.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних (CMR) №№055422, 055423, 055424, 055425, 055426, 055427, 055428, 055429, 055430 від 17.11.2016р., вони мають відмітку Дніпропетровської митниці з датою – 22.11.2016р. Крім того, в графі 24 (вантаж одержано), міститься відбиток печатки підприємства відповідача, що підтверджує отримання вантажу останнім.

Таким чином, з огляду на положення пунктів 3.7 та 3.8 контракту, датою поставки є 22.11.2016р.

З наведеного вбачається, що позивачем належним чином були виконані зобов’язання за контрактом №264-16-04071/16-0933-12 від 21.07.2016р., в частині поставки товару на загальну суму в розмірі 176787,80доларів США, вагою 191610,00тон (вага брутто).

Зауваження відповідача щодо невідповідності товару судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (далі – Конвенція), яка набула чинності для України 01.02.1991р., ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах:

а) коли ці держави є Договірними державами; або

б) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Україна, і Німеччина є країнами-учасниками цієї Конвенції, тому її положення застосовуються до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 39 Конвенції покупець втрачає право посилатися на невідповідність товару, якщо він не повідомляє продавця про характер невідповідності, в розумний строк після того, як вона була чи повинна була бути виявленою покупцем.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав намір повернути отриманий товар чи виставляв претензії з приводу його асортименту, якості, кількості чи будь-яких інших підстав.

Відповідно до статті 53 Конвенції покупець зобов’язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Статтею 54 Конвенції передбачено, що зобов’язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

В статті 59 Конвенції зазначено, що покупець зобов’язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

З огляду на положення пункту 4.1 контракту, відповідач був зобов’язаний сплатити вартість отриманого товару в строк до 04.01.2017р. (включно). Докази того, що отриманий відповідачем товар був сплачений, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на теперішній час обов’язок відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар на загальну суму в розмірі 176787,80доларів США є таким, що настав.

На підставі пункту 9.4 контракту позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 96525,52доларів США за період з 05.01.2017р. по 06.07.2017р.

Посилаючись на приписи статті 258 Цивільного кодексу України, відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Позивач, в свою чергу, наполягав на застосуванні до спірних правовідносин сторін норм Цивільного кодексу Німеччини.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. передбачено, що сторони договору можуть обрати право, яке застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Сторонами в контракті не визначено право, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин, окрім права, вказаного в арбітражному застереженні, яке регулює порядок розгляду спорів між сторонами в неіснуючій австрійській арбітражній інституції.

Пункт 1 частини 1 статті 44 Закону України Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. визначає, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно зі статтею 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV від 23.06.2005р. право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: дійсність договору; тлумачення договору: права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору; припинення договору; наслідки недійсності договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивач (продавець) є резидентом Німеччини, до спірних правовідносин мають застосовуватись норми матеріального права Німеччини (Цивільний кодекс Німеччини).

Параграфом §288 Цивільного кодексу Німеччини передбачено, що в період прострочення платежу на суму заборгованості нараховується пеня. Пеня становить 5 відсоткових пунктів вище базової відсоткової ставки за рік.

Кредитор може вимагати нарахування вищих відсотків з інших юридично значимих підстав. Пред’явлення вимог про додаткові збитки не виключається.

Кредитор за грошовим зобов'язанням у випадку прострочення платежу з боку боржника, якщо той не є споживачем, також має право вимоги на виплат) одноразово суми 40 євро. Це також застосовується, якщо вимога про оплату стосується платежу в розстрочку або авансованої оплати. Одноразова сума, вказана в першому реченні, підлягає виплаті за умови виправданих витрат на правовий захист для стягнення боргу.

Угода, укладена заздалегідь, яка виключає вимогу кредитора про сплату пені, є недійсною. Те ж саме стосується угоди, яка обмежує цю вимогу, або виключає чи обмежує вимогу кредитора про сплату одноразової суми згідно з абзацом 5 або компенсації витрат на правовий захист, якщо це грубо порушує інтереси кредитора. Угода про виключення права на отримання одноразової суми згідно з абзацом 5 або компенсації витрат на правовий захист, у випадку сумнівів розглядається як необґрунтована. Речення з 1 по 3 не застосовуються, якщо вимоги пред'являються проти споживача.

Вказаний кодекс не встановлює строків позовної давності для вимог про стягнення пені. Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 96525,52доларів США за період з 05.01.2017р. по 06.07.2017р. перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню.

З огляду на матеріали справи, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% як безпідставне та необґрунтоване.

Відповідач під час судового провадження заявив клопотання про закриття провадження у справі через відсутність компетенції Господарського суду Дніпропетровської області розглядати спір між сторонами, враховуючи арбітражне застереження, викладене в пункті 11.3 розділу 11 контракту.

Пунктом 11.3. розділу 11 контракту передбачено, що у разі недосягнення згоди спори підлягають розглядові у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій Палаті Австрії, у Відні, у відповідності до правил арбітражного провадження в цьому суді із застосуванням матеріального права Австрії.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» №4002-ХН від 24.02.1994р. (із змінами та доповненнями) суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Як вбачається з матеріалів справи (лист Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України №2292/14-7 від 14.11.2017р.) у м. Відні функціонує саме Міжнародний арбітражний центр при Федеральній палаті економіки Австрії.

Ані позивач, ані відповідач не надали суду доказів існування в м. Відні арбітражної установи, визначеної в пункті 11.3 контракту (Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій Палаті Австрії).

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач посилався на зміст листа-відповіді Міжнародного арбітражного центру при Федеральній палаті економіки від 16.07.2018р., отриманий підприємством засобами електронного зв’язку.

З тексту вказаного листа вбачається, що Міжнародний арбітражний центр при Федеральній палаті економіки є арбітражною установою, компетентною розглядати спори між сторонами, які передали свої спори для вирішення згідно зі встановленими правилами арбітражу. При цьому, попереднє обговорення арбітражних угод не здійснюється. Заявник має самостійно вирішити, чи є арбітражне застереження дійсним та передати спір на вирішення Міжнародного арбітражного центру при Федеральній палаті економіки. У разі оспорення відповідачем юрисдикції, арбітражна установа прийматиме рішення з цього питання.

В листі-відповіді також звернено увагу на невідповідність змісту пункту 11.3 контракту рекомендованому типовому пункту.

Зміст листа-відповіді Міжнародного арбітражного центру при Федеральній палаті економіки від 16.07.2018р. не підтверджує існування Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті Австрії, не свідчить про тотожність Міжнародному арбітражному центру при Федеральній палаті економіки арбітражної установи, вказаної в пункті 11.3 контракту, а з огляду на викладені в листі-відповіді зауваження до змісту пункту 11.3, також не свідчить про виконуваність арбітражного застереження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що викладене в пункті 11.3 контракту арбітражне застереження не може бути виконане. За наведених обставин, відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлено про віднесення на відповідача судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи:

- 4162,68доларів США сплаченого судового збору;

- 1000 євро витрат з оплати правової допомоги;

- 16697грн.00коп. витрат за переклад нормативного акту.

Відповідач звертав увагу суду на неспіврозмірність заявлених до відшкодування витрат.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються в повному обсязі на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, згідно пункту 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує - чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначалось раніше, позивачем заявлено про покладення на відповідача - 1000євро витрат з оплати правової допомоги.

Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи відповідні докази (договір про надання правової допомоги №00-2017-0264 від 01.09.2017р., специфікація №1 до договору №00-2017-0264 від 01.09.2017р., рахунок №02/10/17 від 02.10.2017р., платіжне доручення від 22.11.2017р., акт приймання-передачі послуг за договором №00-2017-0264 від 01.09.2017р. станом на 18.06.2018р., звіт про надання правової допомоги станом на 18.06.2018р., статут Адвокатського об’єднання «ВіннерЛекс», наказ №1-ВК від 17.12.2015р. про призначення керівника, наказ (розпорядження) №7-ВК від 17.03.2017р. про прийняття на роботу Гвоздєвой Д.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2904, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області, відомості з Єдиного реєстру адвокатів України, ордер серії КС №374668 від 01.09.2017р.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем неспівмірності витрат на правову допомогу, обґрунтованість і пропорційність заявлених до відшкодування витрат та покладення на відповідача витрат позивача в розмірі 1000євро на професійну правничу допомогу.

Також позивачем заявлено до відшкодування 16697грн.00коп. витрат за переклад нормативного акту (Цивільного кодексу Німеччини).

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує - чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

На підтвердження несення витрат за переклад нормативного акту (Цивільного кодексу Німеччини) позивачем долучено до матеріалів справи договір доручення від 01.02.2018р., акт приймання-передачі від 28.02.2018р. договору доручення від 01.02.2018р., звіт повіреного по витратам згідно договору доручення від 01.02.2018р., рахунок №28/02/18 на оплату послуг за договором доручення, договір про надання послуг перекладу №01/02/2018 від 01.02.2018р., акт №3.02 від 21.02.2018р. приймання-передачі послуг, рахунки-фактури від 01.02.2018р., від 09.02.2018р., від 13.02.2018р., платіжні доручення №445 від 01.02.2018р., №461 від 09.02.2018р., №464 від 13.02.2018р., платіжне доручення в іноземній валюті від 06.03.2018р., роздруківки з сайту Національного банку України щодо курсу іноземних валют станом на 22.11.2017р., акт приймання-передачі від 29.11.2018р. до договору доручення від 01.02.2018р., звіт повіреного по витратам згідно договору доручення від 01.02.2018р. станом на 29.11.2018р., договір про надання послуг письмового перекладу №1 від 29.05.2018р., рахунки-фактури від 29.05.2018р., від 04.10.2018р., від 23.10.2018р., від 08.11.2018р., від 23.11.2018р., платіжні доручення №564 від 01.06.2018р., №667 від 04.10.2018р., №685 від 24.10.2018р., №696 від 09.11.2018р., №728 від 29.11.2018р., акти здачі-приймання робіт №458 від 29.05.2018р.. №860 від 04.10.2018р., №923 від 23.10.2018р., №993 від 08.11.2018р., №1048 від 23.11.2018р.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до листа Федерального міністерства юстиції та захисту прав споживачів від 03.09.2018р. на сайті http://www.gesetze-im-internet.de розміщуються для зацікавлених громадян практично всі федеральні закони. Закони і постанови можна завантажити у їх чинній на даний час редакції. Разом з тим, офіційні редакції законів наявні виключно у друкованому виданні Федерального вісника.

Як вбачається з матеріалів справи до складу витрат на переклад в розмірі 16697грн.00коп. увійшла сума в розмірі 10046грн. за переклад статей Цивільного кодексу Німеччини (в неофіційній редакції), роздрукованих з сайту http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/index.html#BJNR001950896BJNE001102377, та сума в розмірі 6651грн. за переклад сторінок друкованого видання Федерального вісника зі статтями Цивільного кодексу Німеччини.

З огляду на вищевикладене, суд визнає пов’язаними з розглядом справи та покладає на відповідача витрати позивача в розмірі 6651грн. за переклад сторінок друкованого видання Федерального вісника зі статтями Цивільного кодексу Німеччини. Решта витрат на переклад Цивільного кодексу Німеччини (в неофіційній редакції), роздрукованих з сайту http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/index.html#BJNR001950896BJNE001102377 в розмірі 10046грн. покладається на позивача.

В матеріалах справи також наявне клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до грудня 2018р. Суд відмовляє у його задоволенні з огляду на безпідставність.

Керуючись положеннями статей Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., Цивільного кодексу Німеччини, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Компанії TECHCOM GmbH м. Мюнхен, Німеччина до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м. Дніпро про стягнення заборгованості в розмірі 176787,80доларів США, пені в розмірі 96525,52долари США – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» м. Дніпро (Ідентифікаційний код юридичної особи: 05393043, місцезнаходження вул. Соборна, 18-Б, м. Кам’янське, Дніпропетровська область, 51925) на користь Компанії TECHCOM GmbH м. Мюнхен, Німеччина (Ідентифікаційний код юридичної особи HRB 100446, місцезнаходження: Leonrod StraЯe 58, Mьnchen, Deutchland, 80636) суму заборгованості в розмірі 176787,80доларів США, пеню в розмірі 96525,52долари США, витрати на правову допомогу в розмірі 1000євро, витрати на переклад 6651грн., судовий збір в розмірі 4162,68доларів США.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 10.12.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.12.2018р.

Головуючий суддя Новікова Р.Г.

Суддя Панна С.П.

Суддя Мельниченко І.Ф.