Ухвала суду № 78681718, 19.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

У Х В А Л А

19.12.2018 м. ДніпроСправа № 904/1542/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 930 823,00 грн.

Головуючий колегії, суддя Євстигнеєва Н.М.

Суддя: Суховаров А.В.

Суддя: Юзіков С.Г.

Представники:

Від позивача: Баннов Є.Г., довіреність №521 від 14 травня 2018 року, представник; Починок В.В., договір про надання правової допомоги №28/05/18 від 28 травня 2018 року, представник; ОСОБА_6, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003852739 від 11 квітня 2018 року, фізична особа-підприємець

Від відповідача: Шаповал Д.В. ордер КС№386403 від 04 червня 2018 року, адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" заборгованість за надані послуги в сумі 1 930 823,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем усної домовленості в частині оплати заборгованості за надані позивачем послуги вантажної, вантажопідйомної, автотранспортної та самохідної техніки у розмірі 1 930 823,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що твердження позивача щодо досягнення усної домовленості про надання послуг техніки не відповідають дійсності та чинному законодавству. Відповідачу є незрозумілим правова природа зазначеної домовленості: чи орендні правовідносини, чи відносини надання послуг, оскільки із актів виконаних робіт вбачається (в тому числі графи "реквізити сторін"), що позивач виступає орендодавцем, а відповідач орендарем. Крім того, сторонами укладено договір оренди техніки з екіпажем №01-05/17 від 01.05.2017, що не заперечується позивачем. Відповідач вказує, що не зважаючи на те, що між сторонами не було підписано акт приймання-передачі майна за договором оренди, фактично частина майна з екіпажем передавалась позивачем та приймалась у користування відповідачем, що підтверджується рядом актів наданих послуг та подорожніми листами. Відповідач визнає факт підписання актів наданих послуг лише на суму 2 77 452,00 грн. Отримання у користування техніки, що підтверджується рештою актів наданих послуг, відповідачем не визнається з огляду на те, що останні містять відомості, що не відповідають обставинам справи, а саме зазначена техніка не передбачена умовами договору, або відсутність права власності на неї у позивача.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1 653 371,00 грн.

07.11.2018 від відповідача надійшла заява, відповідно до якої просить викликати у судове засідання та допитати у якості свідка ОСОБА_6. Заява обґрунтована тим, що, в порядку ст. 90 ГПК України у відзиві на позов від 22.06.2018 позивачу поставлено ряд запитань. 30.06.2018 позивачем надано відповідь на відзив, яка, в свою чергу, не містила заяву свідка ОСОБА_6 або повідомлення про відмову у наданні відповідей на запитання. Судом встановлювався додатковий строк для надання відповідей на запитання відповідача. Однак, позивачем замість відповідей на запитання у формі заяви свідка ОСОБА_6 з нотаріальним посвідченням його підпису, надано лист №13-07/18 від 13.07.2018, який хоча і містив відповіді на поставлені питання, але був оформлений з порушенням вимог, встановлених ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом як належний доказ. Відповідач зазначає, що викладені ОСОБА_6 обставини у листі №13-07/18 від 13.07.2018 суперечать іншим доказам у справі, існує сумнів щодо достовірності свідчень ОСОБА_6, отже наявні підстави для виклику останнього в якості свідка.

Позивач проти заяви відповідача про виклик свідка, відповідно до якої просить викликати у судове засідання та допитати у якості свідка ОСОБА_6 не заперечує.

Також, 07.11.2018 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, на період до набрання законної сили рішенням у справі №910/11640/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Інтерсервіс" про стягнення штрафних санкцій.

На думку відповідача, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Взаємозв'язок предметів розгляду справи про стягнення заборгованості та справи про стягнення штрафу обґрунтовується наступними обставинами:

- у справі про стягнення заборгованості ФОП ОСОБА_6 була заявлена вимога про

стягнення боргу у розмірі 1 930 823,00 грн.;

- ТОВ "Компанія Транс-Інвест" у справі про стягнення заборгованості наголошує на тому, що заборгованість зі сплати орендної плати виникла на підставі договору оренди та складає 277 452,00 грн.;

- внаслідок неналежного виконання ФОП ОСОБА_6 умов договору оренди, у останнього виникла заборгованість перед ТОВ "Компанія Транс-Інвест" зі сплати штрафних санкцій у розмірі 780 000,00 грн.;

- договором оренди передбачено можливість виплати штрафних санкцій шляхом відповідних утримань із сум, належних ФОП ОСОБА_6 в рахунок сплати орендної плати за даним договором;

- ТОВ "Компанія Транс-Інвест" (у справі про стягнення штрафних санкцій) зменшила суму штрафних санкцій на 277 452, 00 грн. (що відповідає розміру боргу зі сплати орендної плати).

Тому, винесення позитивного рішення у справі про стягнення штрафних санкцій матиме наслідком:

- або відсутність підстав для задоволення позову у справі про стягнення заборгованості, внаслідок її повного погашення (у разі прийняття судом позиції відповідача про наявний розмір заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 277 452, 00 грн.);

- або зменшення розміру заборгованості зі сплати орендної плати, внаслідок утримання відповідної суми з ФОП ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу зі сплати штрафних санкцій, що свідчить про необхідність у зупиненні провадження у даній справі.

Позивач проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечує, та зазначає, що зупинення провадження у справі №904/1542/18, предмет вимог в якій жодним чином не пов'язаний з предметом вимог у справі №910/11640/18, що розглядається Господарським судом міста Києва, буде безпідставним, а тому позивач вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проаналізувавши підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі № 904/1542/18 суд вважає відсутньою обставину об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення спору у справі № 910/11640/18, при цьому пов'язаність цієї справи з розглядуваною не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за змістом п.5 ч. 1 ст.227 ГПК України.

Суд бере до уваги ту обставину, що позовна заява про стягнення штрафних санкцій за договором оренди подана відповідачем до Господарського суду м. Києва після тривалого перебування на розгляді у Господарському суді Дніпропетровської області справи №904/1542/18. Крім того, позивач у справі №904/1542/18 свої позовні вимоги обґрунтовує бездоговірним наданням послуг, які підтверджуються актами виконаних робіт, а не договором оренди, стягнення штрафних санкцій за яким просить стягнути відповідач у справі №910/11640/18.

Наявні у справі №904/1542/18 докази, на думку суду, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (чи то заборгованість за договором оренди чи бездоговірні відносини), отже підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про зупинення провадження у справі відсутні, оскільки об'єктивна неможливість розгляду цієї справи відсутня.

Крім того, відповідачем не зазначено, а із матеріалів справи не вбачається, яким саме чином з'ясування обставин в процесі розгляду справи №910/11640/18, унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за актами виконаних послуг у вказаній справі та які саме обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення у даній справі.

З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

29 листопада 2018 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу. Заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду від 12.07.2018 позивачу було встановлено строк до 01.08.2018 для надання відповіді на запитання відповідача, викладені у відзиві на позов, у формі та порядку, передбачених ст.ст. 88, 90 ГПК України. Відповідно до ч.3 ст. 88 ГПК України встановлено обов'язкову форму заяви свідка: підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Однак, відповідачем було отримано замість відповідей на запитання у формі заяви свідка ОСОБА_6 з нотаріальним посвідченням його підпису, лише лист №13-07/18 від 13.07.2018, який хоча і містив відповіді на поставлені запитання, однак був оформлений з порушенням вимог, встановлених ГПК України, а отже не може бути прийнятий судом до уваги.

На думку відповідача, вказані дії свідчать про невиконання позивачем процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій покладених судом ухвалою від 12.07.2018.

Таким чином, наявні підстави для застосування до позивача заходу процесуального примусу у формі штрафу у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу, згідно зі статтею 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Суд зазначає, що сторони мають не лише права, а й обов'язки щодо збирання та подання усіх доказів по справі, якими вони користуються, строк на подачу яких встановлюється ухвалою суду.

Відповідач зазначає, що позивач, не надавши відповідей на поставлені відповідачем запитання у формі заяви свідка, ухиляється від вчинення дій, покладених ухвалою суду від 12.07.2018.

Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.

Позивач, листом №13-07/18 від 13.07.2018 надав відповіді на поставлені запитання. Відповідач вважає, що відповіді на запитання оформлені з порушенням вимог, встановлених ГПК України, а тому не може бути прийняті судом як належний доказ.

Суд звертає увагу, що позивачем хоча і не у формі заяви свідка, однак надано відповіді на поставлені відповідачем питання, а відтак суд не вбачає підстав для застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляду штрафу.

Тим більше, застосування заходів процесуального примусу є правом, яке кореспондується з обов`язком суду, щодо забезпечення ефективного розгляду справи, а тому застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу не призведе до ефективного та протягом розумного строку розгляду справи.

Враховуючи викладене, клопотання про застосування заходів процесуального примусу задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 42, 131, 132, 135, 227, 234, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про зупинення провадження у справі №904/1542/18 на період до набрання законної сили рішенням у справі №910/11640/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія інтерсервіс" про стягнення штрафних санкцій - відмовити.

2. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Транс-Інвест" про застосування заходів процесуального примусу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 19.12.2018 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено - 20.12.2018

Головуючий колегії, суддя Н.М. Євстигнеєва Суддя А.В. Суховаров

Суддя С.Г. Юзіков