Вирок № 78680037, 18.12.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/439/2018

Справа № 428/9712/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко Л.Ю.,

прокурорів Нікуленко І.Ю., Кудрявцевої О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130370001539 від 04.06.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх чи інших осіб не має, у лікарів – нарколога, психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого:

- 16.10.2007 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік;

- 22.01.2009 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 187, 69, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, звільнений у 03.09.2013 умовно-достроково на не відбутий строк 9 місяців 28 днів;

- 10.10.2016 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 309, 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 25.11.2016 по відбуттю строку покарання;

- 15.01.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік, та покладенням обов’язків відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України,

13.06.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік та 2 місяці, на підставі ст. 71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 3 місяці, строк початку відбуття покарання 05.08.2018,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1.

29.05.2018, приблизно о 01 годині 15 хвилин, ОСОБА_1М прийшов до магазину ТОВ «АТБ-маркет», розташованого за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, 30/1, з метою придбання продуктів харчування. Знаходячись у торговому залі магазину, в останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, діючи повторно, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і не може йому перешкодити, шляхом вільного доступу, взяв з торгівельних полиць супермаркету ковбасну нарізку марки «Добров Московська», вагою 80 г., ковбасну нарізку марки «Добров Сервелат», вагою 80 г., шоколад чорний пористий марки «Millenium», вагою 90 г., у кількості 2 шт., та пляшку алкогольного напою віскі марки «Jack Daniels 40%», об’ємом 0,5 л., сховавши викрадене під верхнім одягом. Вартість викрадено ОСОБА_1 майна ТОВ «АТБ-маркет» склала 476 гривень 39 копійок.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 не розплатившись за вищевказаний товар, який був ретельно схований останнім під одягом, проніс повз касову зону викрадене ним та попрямував до виходу з магазину, тобто виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його було помічено та зупинено працівником охорони супермаркету «АТБ-маркет».

Таким чином ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Епізод № 2.

03.06.2018, приблизно о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 прийшов до магазину ТОВ «АТБ-маркет», розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 30/1, з метою придбання продуктів харчування. Знаходячись у торговому залі магазину, в останнього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проходячи між торгівельних рядів, взяв з полиць із солодощами шоколад молочний пористий марки «Millenium» 90 г., у кількості 3 шт., шоколад білий пористий марки «Millenium» 90 г., у кількості 3 шт., шоколад чорний пористий марки «Millenium» 90 г., у кількості 3 шт. та сховав їх під верхнім одягом. Вартість викрадено ОСОБА_1 майна ТОВ «АТБ-маркет» склала 186 гривень 42 копійок.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 не розплатившись за вищевказаний товар, який був ретельно схований останнім під одягом, проніс повз касову зону викрадене ним та попрямував до виходу з магазину, тобто виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його було помічено та зупинено працівником охорони супермаркету «АТБ-маркет».

Таким чином ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

До даних висновків суд приходить з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 29.05.2018, приблизно о 01 годині 15 хвилин, він прийшов до магазину ТОВ «АТБ-маркет», який розташований по пр.Хіміків, 30, щоб купити продукти. Знаходячись в магазині, впевнившись, що за ним не спостерігають вирішив вкрасти продукти харчування. Він взяв з полиці ковбасну, шоколад, та пляшку віскі, об’ємом 0,5 л., сховавши викрадене під курткою. Потім він не розрахувавшись за цей товар, який він сховав під курткою, проніс повз касу та попрямував до виходу з магазину, але його затримав охоронець магазину.

03.06.2018, приблизно о 08 годині 00 хвилин, він знов прийшов до магазину ТОВ «АТБ-маркет», який розташований по пр.Хіміків, 30, щоб купити продукти. Знаходячись в магазині, впевнившись, що за ним не спостерігають вирішив вкрасти продукти харчування. Він взяв з полиці декілька штук шоколаду молочного, білого та чорного, сховавши під курткою. Потім він не розрахувавшись за цей товар, який він сховав під курткою, проніс повз касу та попрямував до виходу з магазину, але його знов затримав охоронець магазину.

Представник потерпілого ТОВ «АТБ – маркет» в особі ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву, в яких просив розглянути справу без його участі. Претензій до обвинуваченого не має, заподіяна шкода усунена шляхом повернення майна, покарання просили призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці0, вчиненими повторно, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК Кодексу України відносяться до категорії злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не має, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, перебуває на обліку у лікаря - інфекціоніста та потребує постійного прийому ліків, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Також суд враховує, що ОСОБА_1 маючи професійно-технічну освіту суспільно корисною працею не займався, задовільно характеризується за місцем проживання, заподіяна шкода усунена шляхом повернення майна.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та стан його здоров’я.

Суд враховує, що державним обвинуваченням при пред’явленні обвинувачення ОСОБА_1 не визнано відповідно до ст. 67 КК України жодної обтяжуючої обставини, а отже суд не може самостійно виходити за межі пред’явленого обвинувачення в частині можливого погіршення становища обвинуваченого. Отже, дотримуючись позиції державного обвинувачення, суд вважає, що згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчинених кримінальних правопорушень, їй наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчинених правопорушень, обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому злочинів, який свою провину визнав, зробив належні висновки та дав критичну оцінку своїм злочинним діям, враховуючи думку представника потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, а також положення ст. 68 КК України, щодо призначення покарання за незакінчений злочин, суд вважає, що відповідно до вимог ст.50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше був засуджений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.06.2018 до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 3 місяці, а злочини, які інкриміновані ОСОБА_1 даним вироком вчинені ним до постановлення зазначеного вище вироку, що дає підстави для призначення ОСОБА_1 покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, з зарахуванням до призначеного покарання відбуте покарання за попереднім вироком, а саме з 05.08.2018.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_1 слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, а відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про попередне ув’язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався, що і на даний час, відповідно до ст. 177, 178 КПК України, не дає суду підстави для застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку ст.ст. 118-124 КПК України, а саме витрати за проведенні у кримінальному провадженні експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави, оскільки витрачені на доведення його вини. Питання речових доказів підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України, а саме залишенню їх у особи, якій їх було передано на відповідальне зберігання.

Керуючись ст. 7, 349, 368-374, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

У відповідності зі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання більш суворого покарання, призначеного цим вироком, менш суворим, призначеним за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.06.2018, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Зарахувати в якості відбутого ОСОБА_1 покарання за даним вироком відбуте покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.06.2018, а саме строк покарання з 05.08.2018 до дня набуття даним вироком законної сили.

Строк покарання рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення експертиз: № 2698 від 12.07.2018 у сумі 2288 грн., № 2697 від 1307.2018 у сумі 1430 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази: ковбасна нарізка марки «Добров Московська», вагою 80 г., ковбасна нарізка марки «Добров Сервелат», вагою 80 г., дві плитки чорного пористого шоколаду марки «Millenium», вагою 90 г. кожна, пляшка алкогольного напою віскі марки «Jack Daniels 40%», об’ємом 0,5 л., три плитки молочного пористого шоколаду марки «Millenium» 90 г. кожна, три плитки білого пористого шоколаду марки «Millenium» 90 г. кожна, три плитки чорного пористого шоколаду марки «Millenium» 90 г. кожна, які передані на відповідальне зберігання ТОВ «АТБ-маркет», залишити останньому

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник