Рішення № 78678161, 30.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25518/17

Провадження № 2/760/3040/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 21.11.2017 р. звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила стягнути з відповідача 215616 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого РВ ДДАІ МВС України від 17.11.2011 р. їй на праві власності належить автомобіль марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1.

30 травня 2017 р. близько 14 год. 00 хв. вона залишила належний їй транспортний засіб на спеціально обладнаній стоянці по вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, біля будівлі Головної військової прокуратури, де також були припарковані інші транспортні засоби.

Під час короткочасного перебування автомобіля на зазначеній стоянці на нього під дією власної ваги впала гілка дерева «акація», яка була сухою, неживою та не була своєчасно спиляна з вини відповідних служб відповідача, внаслідок чого автомобіль фактично було розтрощено.

Факт цієї події було зафіксовано Солом'янським УП у м. Києві, яке було викликано на місце пригоди. Згідно акту від 30.05.2017 р., складеного комісією з працівників Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було трухлявим, гниле в середині, мало ознаки пошкоджень біологічними шкідниками, що свідчить про низьку міцність та стійкість зазначеного дерева, що й спричинило його падіння. Зазначена комісія прийшла до висновку, що обвал дерева стався із-за низького контролю за своєчасним знесенням аварійних, сухостійних дерев, що повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Пошкодженням автомобіля позивачу заподіяно як майнову, так і моральну шкоду.

Земельна ділянка, на якій знаходиться стоянка та дерево, яке пошкодило автомобіль, входить до складу військового містечка № 29 та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції.

Згідно висновку, ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-стандарт» від 11 червня 2017 р. №С17-223, відновна вартість належного позивачу автомобіля марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого 30 травня 2017 р. внаслідок падіння на нього дерева, становить 213616 грн. 32 коп.

Вартість виконаних робіт за проведення експертизи становить 2000 грн.

Отже, сума заподіяної позивачу майнової шкоди, яка підлягає відшкодування відповідачем, становить 215616 грн. 32 коп.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неналежного догляду за зеленими насадженнями на земельній ділянці, що відносить до військового містечка 29, управління якою здійснює Міністерство оборони України, їй завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінила в 15000 грн.

Так, вона зазнала значних моральних та фізичних страждань, пережила психологічний стрес та шок, оскільки дерево на її автомобіль рухнуло на її очах. У неї погіршився стан здоров'я та самопочуття. Вона була змушена звертатися за консультацією до лікарів, щоб позбутися цього стресу та страху, приймати заспокійливі ліки. Крім того, порушено її звичний уклад життя, оскільки машина була єдиним засобом для пересування. Поряд із цими моральними стражданнями вона постійно докладає додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення попереднього стану, змушена звертатися до експертів, евакуаційних служб, до поліції, вживати заходів для відновлення автомобіля. До того ж, змушена витрачати додаткові час та зусилля на збирання різних довідок з установ, нести непередбачувані витрати, що завдає їй величезних страждань та підірвало здоров'я.

В зв'язку з чим, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. 14.05.2018 р. до суду представником Міністерства оборони України було подано відзив на позовну заяву, повністю підтриманий в судовому засіданні, відповідно до якого представник зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про можливу аварійність дерева до його падіння, що зобов'язувало б відповідні органи провести спеціальне дослідження. Міністерство оборони України також немає жодних відомостей щодо письмових звернень керівництва Головної військової прокуратури до відповідних органів про те, що біля будівлі знаходяться дерева, які потребують утилізації. Тому, дані обставини вказують на те, що для визнання поведінки Міністерства оборони України протиправною немає підстав, оскільки дерев, які б становили загрозу будівлям, пошкодженню транспортних засобів чи здоров'ю людей на території Головної військової прокуратури на той час не було, а твердження позивача, що дерево було трухлявим, гнилим в середині, мало ознаки пошкодження біологічними шкідниками, що свідчить про низьку міцність та стійкість зазначеного дерева є безпідставними.

Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2012 р. № 410-р, будівля № 3 військового містечка № 29, за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, передана до оперативного управління Генеральної прокуратури України 22.08.2012 р. Згідно чергового кадастрового плану Генеральній прокуратурі України ще 09.07.2015 р. було надано згоду на оформлення права постійного користування земельною ділянкою біля будівлі № 3 військового містечка № 29 з кодом ділянки 72:088:128к. З 22.08.2012 р. (передача будівлі в оперативне управління) земельна ділянка для обслуговування будівлі №3 огороджена парканом, перебуває під цілодобовою охороною і доступ сторонніх осіб обмежено.

Також позивачем не надано до суду жодного доказу, які б вказали на винні дії посадових чи службових осіб Міністерства оборони України, коли ці дії вчинені, в чому вони полягають та чи є причинний зв'язок між такими діями і моральною шкодою.

19.06.2018 р. до суду представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якого представник повністю підтримує заявлені позовні вимоги, а твердження відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для визнання поведінки Міністерства оборони України протиправною, вважає безпідставними. Також вважає, що надані докази повністю встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням автомобіля позивача та протиправною поведінкою відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, врахувавши їх доводи та вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1, на праві власності належить автомобіль марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого РВ ДДАІ МВС України 17.11.2011 р.

Також встановлено, що 30 травня 2017 р. автомобіль позивача марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи на спеціально обладнаній стоянці по вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, біля будівлі Головної військової прокуратури, зазнав значних механічних пошкоджень, внаслідок падіння гілки дерева, що підтверджується довідкою Солом'янського УП ГУНП у м. Києві №55/38611 від 12.06.2017 р., копіями матеріалів ЄО № 38611 від 30.05.2017 р. та висновком від 08.06.2017 р. за результатами розгляду матеріалу, зареєстрованого в ЄО № 38611 від 30.05.2017 р.

Згідно протоколу огляду місця події від 30.05.2017 р., вбачається, що об'єктом огляду був автомобіль марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 2-А, а саме на парковці. При огляді автомобіля на ньому було виявлено старе дерево, яке спричинило пошкодження даного автомобіля.

Відповідно до вказаного протоколу огляду місця події від 30.05.2017 р., встановлено, що пошкодження автомобіля марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, виникло в результаті падіння дерева.

Як вбачається з акту від 30.05.2017 р., складеного комісією з працівників Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було трухлявим, гниле в середині, мало ознаки пошкоджень біологічними шкідниками, що свідчить про низьку міцність та стійкість зазначеного дерева, що й спричинило його падіння. Зазначена комісія прийшла до висновку, що обвал дерева стався через відсутність контролю за своєчасним знесенням аварійних, сухостійних дерев на земельній ділянці, яка входить до складу військового містечка № 29 та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №С17-223 від 11.06.2017 р., складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого 30 травня 2017 р. внаслідок падіння на нього дерева, становить 213616 грн. 32 коп.

З матеріалів справи також встановлено, що за проведене експертне дослідження позивачем на користь ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» сплачено 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 25 від 01.06.2017 р.

Представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався розмір спричиненого збитку та Звіт про визначення вартості матеріального збитку №С17-223 від 11.06.2017 р.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.

Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (частина перша пункт 7 статті 17) передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об'єктів природоохоронного та іншого призначення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 цього Закону зелені насадження уздовж вулиць, на прибудинкових територіях є елементами благоустрою. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом і віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Результат аналізу наведених норм з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства дає підстави для висновку про те, що законодавство не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України (далі - ЗСУ) здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що земельна ділянка, на якій розміщена стоянка, де було пошкоджено автомобіль позивача внаслідок падіння гілки з дерева, входить до складу військового містечка № 29 і перебуває у сфері управління Міністерства оборони України.

Згідно ст.ст. 18, 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; відшкодувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Статтею 28 вказаного Закону визначено, що охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1. р. 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Постановою Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Пп. 13.2.1. Правил визначені підстави проведення поточного ремонту об'єктів благоустрою та зазначено, що до поточного ремонту об'єктів благоустрою належать роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і пошкодженням об'єктів благоустрою та їх ліквідацію. Також визначено, що до поточного ремонту на об'єктах благоустрою зеленого господарства належать, серед іншого, видалення окремих засохлих чи фаутних дерев та кущів.

Представник відповідача як на підставу своїх заперечень проти позову, посилався на те, що Генеральній прокуратурі України було надано згоду на оформлення права постійного користування земельною ділянкою біля будівлі № 3 військового містечка № 29.

Так, представником відповідача зазначено, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2012 р. № 410-р, будівля № 3 військового містечка № 29, за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, передана до оперативного управління Генеральної прокуратури України 22.08.2012 р. Згідно чергового кадастрового плану Генеральній прокуратурі України ще 09.07.2015 р. було надано згоду на оформлення права постійного користування земельною ділянкою біля будівлі № 3 військового містечка № 29 з кодом ділянки 72:088:128к.

Так, як вбачається з листа Генеральної прокуратури України від 11.05.2017 р. №13/2-2005вих. 17, для експлуатації та обслуговування будівлі за вказаною адресою Київською міською радою надано дозвіл від 09.07.2015 р. № ДОЗ-0172 на розроблення документації із землеустрою.

Оскільки ділянка по вул. Авіаконструктора Антонова, 2а, належить до земель оборони, з метою приведення документів у відповідність до вимог чинного земельного законодавства перший заступник Генерального прокурора України просить надати дозвіл на оформлення Генеральною прокуратурою України права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Разом з тим, представником відповідача не надано будь-яких доказів того, що Генеральною прокуратурою України на момент, коли сталось пошкодження автомобіля, було оформлено право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, а отже земельна ділянка знаходиться у сфері управління Міністерства оборони України.

Законами України «Про управління об'єктами державної власності», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про оборону України» встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщена стоянка, де було пошкоджено автомобіль позивача внаслідок падіння гілки з дерева, входить до складу військового містечка № 29 і перебуває саме у сфері управління Міністерства оборони України, тому суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 6.13 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.07.2013 р. № 448, за зеленими насадженнями на території військових містечок, навчальних центрів і полігонів силами особового складу військових частин повинен бути організований належний догляд (обрізка гілок, своєчасне поливання, підкорм дерев тощо).

Відповідачем не надано жодних доказів оглядів та ремонту зелених насаджень, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у сфері його управління, періодичність яких визначена Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України та є обов'язком Міністерства оборони України як органу, в сфері управління якого знаходиться вказана земельна ділянка.

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вказано в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності щодо завданої позивачу матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 215616,32 грн., спричиненої відповідачем, а тому завдана майнова шкода підлягає повному відшкодуванню за рахунок відповідача, в порядку ст. 1166 ЦК України.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з роз'яснень, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, підлягають задоволенню частково, суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, які виразились в порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на психологічний стан, з урахуванням ступеня вини відповідача та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2796,16 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про благоустрій населених пунктів», постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в сумі 215616 грн. 32 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн., та судовий збір 2796,16 грн., а всього стягнути 223412 (двісті двадцять три тисячі чотириста дванадцять) грн. 48 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір