Рішення № 78677245, 17.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18876/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду, у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 17749,74 гривень за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2013 року та судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 30.10.2013 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 2700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів а погашення заборгованості відповідач станом на 31.10.2017 р. має заборгованість - 17749,74 грн., з яких: 2454,69 грн. - заборгованість за кредитом; 13973,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2,1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 821,42 грн. - штраф (процентна складова).

29 грудня 2017 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками повернувся до суду «за закінченням терміну зберігання», а позивачем копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано 21 лютого 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем до суду було подано письмові пояснення, в яких остання визнала заборгованість по тілу кредиту та відсотків, в іншій частині вимог заперечувала.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, ці Умови використання кредитних карт АТ КБ ПриватБанку, Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (Тарифи), а так само Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненого та підписаного клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання карт банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт.

Для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2013 року відповідачем ОСОБА_2 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_2, останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, до суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, судом встановлено, що 30 жовтня 2013 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, який містить лише особисті та реєстраційні дані боржника, однак відсутні дані бажаного позичальником ліміту по платіжній картці, відсутні дані щодо обрання позичальником виду платіжної картки та даних отримання позичальником платіжної картки, відкриття позичальника банківського рахунку.

Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а доданий до матеріалів Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним Тарифом кредитування, враховуючи, що вказаний витяг містить чотири типи карток «Універсальна» з різним видом кредитування.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування

доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять належних доказів укладення сторонами кредитного договору із встановленням кредитного ліміту саме у розмірі 2700,00 грн. та із встановленим процентом кредитування у розмірі 30%, в той час як графа «бажаний ліміт кредитування» в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку взагалі не заповнена, а тому посилання позивача на те, що відповідач отримала кредит у виді визначеного в договорі ліміту спростовуються наявною в справі копією анкети-заяви. Крім того, позивачем в порушення ст. 81 ЦПК України, не надано доказів того, що платіжна картка, яка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, та не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником на картковий рахунок. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31.10.2013 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог, а розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

При цьому суд не надає оцінку проведеним позивачем нарахувань в частині стягнення процентів та штрафів, оскільки позивачем, в даному, випадку не доведено ні факту укладання кредитного договору у формі, яка визначена в Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, ні факту отримання відповідачем грошових коштів, та відповідно, наявності заборгованості.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 553, 610, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах № 29092829003111, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: