Постанова № 78675993, 17.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1824/18Головуючий по 1 інстанції - Степченко М.Ю. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2018 року у справі за заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. про визнання недійсними договорів, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування записів про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

21 вересня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд:

1) заборонити всім без виключення суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських ради, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію право чинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), окрім запису про накладення заборони, стосовно нерухомого майна:

- житлового будинку загальною площею 243,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1016 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,2328 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим третім особам повністю або частково продавати, дарувати, відчужувати у будь-який інший спосіб будь-якій третій особі/особам, передавати у заставу, іпотеку, оренду чи інше користування нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що зазначене вище майно належить їй на праві приватної власності згідно з договорами дарування від 11 грудня 2015 року та 15 грудня 2015 року, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10

Зазначає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_11 та відповідачами за вказаним позовом вчинено низку протиправних дій, направлених на позбавлення заявника права власності на житловий будинок та земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вказує, що в період часу з жовтня 2017 року по березень 2018 року належне їй майно тричі перепродувалось, незважаючи на дію ухвал суду про арешт майна, накладений у порядку забезпечення позову від 17 листопада 2016 року та від 05 березня 2018 року.

ОСОБА_4 зазначає, що станом на сьогоднішній день, відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, вони в цілому належать ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданих 31.05.2018 року приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Перевертуном О.Ю., не зважаючи на наявність у Державному реєстрі запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження згаданого житлового будинку та земельних ділянок на підставі ухвали суду від 05.03.2018 року, постановленої у порядку забезпечення позову, що було перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки такі обтяження не будуть зняті.

На підставі викладеного та враховуючи, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 05 березня 2018 року виявилося неефективним та оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ОСОБА_4 просила суд задовольнити подану нею заяву.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. про визнання недійсними договорів, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування записів про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння:

1) Заборонено всім без виключення суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських ради, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), окрім запису про накладення заборони, стосовно нерухомого майна:

- житлового будинку загальною площею 243,6 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1016 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,2328 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

2) Заборонено ОСОБА_3 та будь-яким іншим третім особам повністю або частково продавати, дарувати, відчужувати у будь-який інший спосіб будь-якій третій особі/особам, передавати у заставу, іпотеку, оренду чи інше користування нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала суду мотивована тим, що суд пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, прийшов до висновку про задоволення заяви. Також судом встановлено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам третьої особи з самостійними вимогами, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 05 березня 2018 року виявилось неефективним, заходи до забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 та іншим особам відчужувати у будь-який спосіб спірне нерухоме майно, а також заборони суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні, крім запису про накладення арешту, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та у зв'язку із недотриманням судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд фактично заборонив проводити будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації місця проживання власника чи членів його сім'ї у будинку, що належить йому на праві власності.

Вказує, що в матеріалах справи не міститься жодного правовстановлюючого документу, або будь-якого іншого документу, що підтверджує існування зареєстрованого у законному порядку майна за адресою АДРЕСА_1, тому ухвала постановлена щодо майна, якого фактично не існує.

Крім того, судом в порушення вимог норм процесуального законодавства взагалі не виконано вимоги ЦПК України щодо вирішення питання про зустрічне забезпечення.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 - ОСОБА_12 вказує на обґрунтованість висновку суду про те, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 05.03.2018 року виявилося неефективним та існує ризик того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому необхідно заборонити державним реєстратором та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу реєстрації права власності щодо майна, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також заборонити ОСОБА_13 чи будь-яким іншим особам вчиняти дії по його відчуженню.

Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлена судом першої інстанції ухвала відповідає зазначеним вище вимогам.

Так, до суду апеляційної інстанції надійшли виділені матеріали із заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Як вбачається із виділених матеріалів справи, 22 грудня 2017 року ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. про визнання права власності та витребування майна.

Предметом вказаного позову ОСОБА_11 є визнання за нею права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки кадастрові номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, та витребування вказаного майна від добросовісного набувача ОСОБА_8

У березні 2018 року третя особа, з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4, в свою чергу також звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Перевертуна О.Ю., третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. про визнання недійсними договорів, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування записів про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом поданого позову ОСОБА_4 є вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки.

Судом першої інстанції встановлено та вказане не заперечується в апеляційній скарзі, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року було вжито заходів забезпечення майбутнього позову ОСОБА_4, а саме: накладено арешт на нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_4; земельну ділянку: кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва будинку площею 0,25 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5; земельну ділянку: кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,2328 га, ОСГ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_6; земельну ділянку: кадастровий номер НОМЕР_2; площею 0,1016 га, ОСГ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_7, а також заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна або передачі майна відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастрові номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - вони в цілому належать ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданих 31.05.2018 року приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Перевертуном О.Ю., незважаючи на наявність у Державному реєстрі запису про державне обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження згаданого житлового будинку та земельних ділянок на підставі ухвали суду від 05 березня 2018 року, що було перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки такі обтяження не будуть зняті.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одними із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що суд фактично заборонив проводити будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації місця проживання власника чи членів його сім'ї у будинку, що належить йому на праві власності, тим самим обмеживши його права як власника. Зазначає, що в той же час суд заборонив проводити будь-які реєстраційній дії щодо зняття/скасування з реєстрації щодо ОСОБА_4, яка на даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та на даний час розглядається спір у судовому порядку про скасування даної реєстрації, як такої, що проведена з порушенням норм чинного законодавства та без згоди власника будинку, що також є порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги приходить до наступних висновків.

Задовольняючи заяву у частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна (житлового будинку та земельних ділянок) та заборони ОСОБА_3 та будь-яким третім особам повністю або частково відчужувати у будь-який спосіб вказане майно будь-якій третій особі/особам, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами існує спір та у разі задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування записів про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, предметом якого є житловий будинок та земельні ділянки, невжиття заходів забезпечення позову у заявленому ОСОБА_4 спосіб може утруднити виконання рішення суду, тому що вказане майно являлось власністю заявника за договорами дарування, а згодом, не дивлячись на наявну ухвалу суду про забезпечення позову від 05 березня 2018 року у вигляді арешту та заборони відчуження, вказане нерухоме майно набуто іншим власником - ОСОБА_3, правомірність набуття якого оспорюється попереднім власником.

В апеляційній скарзі, крім іншого апелянт посилається на те, що судом не виконані вимоги ЦПК України щодо вирішення питання про зустрічне забезпечення. При цьому, вказує, що ОСОБА_4 зареєстрована у будинку, якого фактично не існує (не зареєстрований як об'єкт нерухомості), але стверджує, що це і є той самий будинок, що і будинок ОСОБА_3 Враховуючи пенсійний вік ОСОБА_4, її неодноразові посилання у заявах на скрутний матеріальний стан, а також враховуючи процесуальні маніпулювання, які фактично позбавляють на невизначений час права розпоряджатися власним майном ОСОБА_3, вважає, що його збитки, ОСОБА_4 не матиме можливості компенсувати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадках відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Колегія суддів, вважає аргументи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Крім того, колегія суддів, звертає увагу, що ОСОБА_3 в апеляційній скарзі стверджував, що на даний час розглядається спір у судовому порядку про скасування реєстрації ОСОБА_4, яка на даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно та з урахуванням спору, обсягу заявлених позовних вимог, ймовірних наслідків можливого відчуження спірного майна, обґрунтував висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заборона розпорядження нерухомим майном є процесуальним заходом, спрямованим на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, такий захід є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2018 року.

Судді: