Вирок № 78675205, 19.12.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7221/18

Провадження № 1-кп/635/947/2018

ВИРОК

Іменем України

19 грудня 2018 року

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Антонян М.В.,

розглянувши в судовому розгляді у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220430001383 від 02.07.2017, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не одружений, не працює, є інвалідом третьої групи, не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України;

за участю:

сторони обвинувачення:

прокурора - Григорової Г.П.,

сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

представника потерпілої - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2017 року, приблизно о 19 годині ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись зі швидкістю близько 50-60 км/год у світлий час доби по своїй смузі руху сухої проїзної частини дороги вул. Перемоги, при повороті наліво за напрямком свого руху - на вул. Кооперативну в смт. Белюдівка Харківського району Харківської області, порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

після чого, не впоравшись з керуванням зазначеного автомобіля MAZDA-6, допустив його виїзд вправо за межі проїзної частини вул. Кооперативної, а потім на узбіччі дороги по вул. Кооперативній, поблизу її перехрестя з вул. Перемоги, в смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області допустив наїзд передньою лівою частиною автомобіля НОМЕР_2 на велосипедистку ОСОБА_3 (нині її прізвище - Сандул) ОСОБА_5, яка стояла на вказаному узбіччі дороги.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: легкі тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я - це садна на верхніх та нижніх кінцівках; середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодженні за критерієм тривалості розладу здоров’я - це закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку за наявності наскрізної забійно-рваної рани нижньої губи, рваних ран підборіддя й правої щоки, скальпованої рани частини голови, що вкрита волоссям, забито-рваних ран лобно-скроневої ділянки голови, забито-рваної рани лівої половини обличчя з порушенням цілісності вивідної протоки й капсули навколовушної слинної залози й формуванням посттравматичного слинного свища лівої навколовушної слинної залози; а також тяжке тілесне ушкодження за критерієм непоправного знівечення обличчя, а саме - у зв’язку із вище вказаними забійно-рваними ранами обличчя у ОСОБА_3 мають місце рубцеві зміни на шкірі обличчя в щочних ділянках та ділянці підборіддя, що обмежують рух нижньої губи та порушують симетрію рота. Для усунення цих рубцевих змін необхідне оперативне втручання (косметична операція) з висіченням рубцевих тканин та накладанням внутрішньошкірних швів, що дозволяє зробити висновок щодо непоправності цих змін.

Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди і виражається в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, проявив необачність, не врахував дорожню обстановку та обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, при яких не впорався з керуванням вказаного автомобіля, та при повороті наліво виїхав автомобілем MAZDA-6 вправо за межі проїзної частини і на узбіччі дороги допустив наїзд зазначеного автомобіля MAZDA-6 на велосипедистку ОСОБА_3, що спричинило вищевказані наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив в судовому засіданні встановлені судом обставини вчинення злочину та розповів про обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до пред’явленого обвинувачення.

У вчиненому кримінальному правопорушенні ОСОБА_1 щиро розкаявся та зазначив, що зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження відповідають дійсності, він не має заперечень щодо повноти пред’явленого йому обвинувачення та кваліфікації його дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів, стосовно фактичних обставин справи, які він не оспорює. Розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд переконався, що відсутні сумніви в добровільності й істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_1, тому, враховуючи думку прокурора, потерпілої, її представника, захисника, обвинуваченого, оскільки він не оспорює встановлені обставини, судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 та документів, які характеризують його особистість.

Суд вислухавши пояснення обвинуваченого, проаналізувавши фактичні обставини кримінального правопорушення і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що зазначений злочин мав місце і скоїв його ОСОБА_1.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1в обсязі підозри суд вважає доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому суд у відповідності зі ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, конкретні обставини злочину, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, є інвалідом третьої групи, має постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатричному, наркологічному диспансерах не перебуває.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.

За сукупністю обставин вчиненого злочину, його ступені тяжкості, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Особливої частини КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання щодо застосування відносно ОСОБА_1 амністії у відповідності до Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв’язку з тим, що йому встановлена третя група інвалідності.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання та в письмовій формі надав свою згоду щодо застосування у відношенні нього амністії.

Прокурор, потерпіла та її представник також підтримали заявлене клопотання.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього закону.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року вступив в силу Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «г» ст. 1 Закон України «Про амністію у 2016 році» звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

З посвідчення серії ААГ № 069039 вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання з 09 липня 2018 року.

Вказаний злочин обвинувачений вчинив 01 липня 2017 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році». Злочин, який вчинив обвинувачений є необережним злочином, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння від 01.07.2017 у ОСОБА_1 ознак сп’яніння не виявлено.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Харківської міської ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_6», заявив позов до ОСОБА_1про відшкодування витрат на стаціонарне лікування громадян, потерпілих від злочинних дій, посилаючись на те, що зазначеною установою охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 за період з 01.07.2017 по 26.07.2017 була витрачена сума 9759 гривень 38 копійок, що призвело до витрат бюджетних коштів у зазначеній сумі. Прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати за лікування потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 9759 гривень 38 копійок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127, ст. 128 КПК України, ст. 1206 ЦК України позовні вимоги прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Харківської міської ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_6» до ОСОБА_1про відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування громадян, потерпілих від злочинних дій на суму 9759 гривень 38 копійок підлягають задоволенню, оскільки зібраними у справі доказами встановлений причинно-наслідковий зв'язок між злочинними діями ОСОБА_1і стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_3, тому зазначену суму необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1на користь Харківської міської ради (р/р 31412544700002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, призначення платежу 24060300).

Судові витрати на залучення експерта для проведення судової автотехнічної експертизи № 1033/18 від 24.09.2018 у розмірі 1144,00 гривень відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1на користь держави.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Позовні вимоги прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Харківської міської ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_6» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування громадян, потерпілих від злочинних дій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради (р/р 31412544700002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, призначення платежу 24060300) - витрати за лікування потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 9759 гривень 38 копійок.

Судові витрати на залучення експерта для проведення судової автотехнічної експертизи № 1033/18 від 24.09.2018 у розмірі 1144,00 гривень стягнути з ОСОБА_1.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.М.Токарєва