Вирок № 78674364, 18.12.2018, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 613/1067/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2018смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі В'юнник В.В.,

з участю прокурора Чайченко Д.Є.,

захисника Бережного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12018220220000157 за обвинуваченням :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дроздинь, Рокитнівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 08.08.2018 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 26 березня 2018 року близько 21 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, скориставшись тим, що його дії ніким не будуть помічені, шляхом відчинення вхідних дверей незаконно проник до сараю домоволодіння ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яке розташоване по АДРЕСА_2 звідки таємно скоїв крадіжку чавунної буржуйки для пічного опалення вагою 70 кг, вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №9693 від 24.04.2018 року становить 500 грн., металевого візка вагою 40 кг вартістю 300 грн. та брухту чорного металу загальною вагою 70 кг вартістю 5 грн. за 1 кг, загальною вартістю 350 грн., а всього на загальну суму 1150 грн., що належать ОСОБА_3, після чого з місця пригоди зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, 27.03.2018 року, близько 21 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, скориставшись тим, що його дії ніким не будуть помічені, шляхом відчинення вхідних дверей незаконно проник до сараю домоволодіння ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яке розташоване по АДРЕСА_2 звідки таємно скоїв крадіжку велосипеду марки «Україна», б/в, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №9693 від 24.04.2018 року становить 900 грн., металевого дров'яного КСТ-16, б/в, вартістю 800 грн., всього на загальну суму 1700 грн., що належать ОСОБА_3, після чого з місця пригоди зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, 03.04.2018 року близько 01.00 год, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в сховище, скориставшись тим, що його дії ніким не будуть помічені, незаконно проник на територію подвір'я домоволодіння ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яке розташоване по АДРЕСА_3 звідки таємно скоїв крадіжку сталевого металевого швелера вагою 40 кг у вигляді лому металу, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №1910 від 11.05.2018 року становить 220 грн., металевого листа вагою 40 кг у вигляді лому металу вартістю 220 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 440 грн. Після цього ОСОБА_2 з місця пригоди зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та в скоєному щиро розкаявся.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

В судовому засіданні захисник підтримав позицію обвинуваченого та при винесенні вироку прохав врахувати ставлення обвинуваченого до скоєнного, а саме його щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_4 не з'явилася, однак надала суду заяву про відсутність претензій до ОСОБА_2

В судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Окрім цього вказав, що він жодних претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи відсутність заперечень від учасників процесу, а також можливість з'ясувати всі обставини за наявними доказами, суд, на підставі ст.325 КПК України, визнав можливим провести розгляд без потерпілих.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме:

-у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, поєднаної з проникненням в інше приміщення та сховище.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_2, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, та особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, дітей не має, перебуває під консультативним наглядом в психіатричному кабінеті КУОЗ «Богодухівська ЦРЛ», осудний, на обліку в наркологічному кабінеті КУОЗ «Богодухівська ЦРЛ» не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Аналізуючи усі докази, обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного, відомості про особу обвинуваченого, відсутність претензій з боку потерпілих, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги, що обвинувачений засуджується за даним вироком за кримінальне правопорушення, яке він скоїв до постановлення вироку Богодухівського районного суду Харківської області від 08.08.2018 року, при призначенні йому остаточного покарання слід керуватися правилами ст. 70 КК України.

ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 січня 2019 року.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

По справі цивільний позов не заявлений.

Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, за проведення судово-товарознавчої експертизи №1910 від 11.05.2018 року підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави 429,00 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за цим законом у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за цим вироком, більш суворим, що призначено за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 08.08.2018 року, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити запобіжний захід - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 08.08.2018 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 08 серпня 2018 року, до набрання вироком законної сили, відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи №1910 від 11.05.2018 в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп., які зарахувати за наступними реквізитами: код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази по справі:

- сталевий металевий швелер довжиною 2,5 метри, вагою 40 кг, товщиною металу 1 см, «ГОСТ 8240-97» та металевий лист розміром 1*1 м, товщиною металу 0,5 см, вагою 40 кг, які згідно зберігальної розписки знаходяться у ОСОБА_4 - повернути власнику ОСОБА_4;

- саморобну чавунну буржуйку для пічного опалення вагою 70 кг, саморобний візок вагою 40 кг, велосипед марки «Україна» та металевий дров'яний КСТ-16, які згідно зберігальної розписки знаходяться у ОСОБА_3 - повернути власнику ОСОБА_3

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.А.Каліберда