Рішення № 78672899, 18.12.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4813/18

Провадження № 2/740/1867/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 12720 грн.50 коп. за кредитним договором б/н від 06 жовтня 2016 року, укладеним між Банком і відповідачем, посилаючись на те, що відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок і щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З 21.05.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п.2.1.1.5.7 ОСОБА_2.

Підписання даного ОСОБА_2 є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, що засвідчується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1ст.634 ЦК України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку» з розрахунку 365/366 календарних днів, що підтверджується п.2.1.1.12.6 ОСОБА_2.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1. договору на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж за 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

Банк свої зобов'язання за ОСОБА_2 та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому ОСОБА_2, а відповідач не виконує свої обов’язки, внаслідок чого станом на 19.09.2018 утворилась вказана заборгованість.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Відповідачу було запропоновано протягом п’ятнадцяти днів з дня з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та протягом п’ятнадцяти днів з дня опублікування оголошення на сайті суду про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву відповідно до ст. 278 ч.1 ЦПК України.

Згідно ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд з урахуванням того, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає за необхідне розглянути справу в судовому засіданні без повідомлення сторін відповідно до ч.6 ст.279 ЦПК України.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01 листопада 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення матеріалів рекомендованим листом.

12 листопада 2018 року відповідач позав відзив на позовну заяву в якому, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.3, ст. 12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов’язання чи зміна його умов не допускається, а ст.1054 ЦК України передбачає обов’язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримав за укладеним з Банком кредитним договором від 06 жовтня 2016 року кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно п.1.1.7.11. ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов надання банківських послуг позичальник зобов*язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов*язань за договором на вимогу банку виконати зобов*язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п..п. 2.1.1.4.2., 2.1.1.4.6 ОСОБА_2 має право вимагати достроково виконання боргових зобов’язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором.

Згідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов*язання має виконуватися сторонами належним чином у встановлені строки.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом станом на 19.09.2018 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 12720 грн.50 коп., яка складається з тіла кредиту в сумі - 4618 грн.30 коп., відсотків за користування кредитом – 4708 грн.73 коп., нараховано пені - 2311 грн.54 коп., а також штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. -фіксована частина і 581 грн. 93 коп. -процентна складова штрафу (а.с 8).

Стаття 612 ч.1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк.

Аналізуючи зазначені законодавчі акти у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позичальник дійсно порушив умови договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.

Разом із тим, ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта В0676, що підтверджується довідкою №249 від 03.09.2914 року, проходить військову службу в військовій частині В4771 з 25 липня 2016 року по теперішній час.

Відповідач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій, що доводиться копіює посвідчення серія АА № 340800 від 04.06.2015 року та інформаційною довідкою № 24 від 03.05.2018 військової частини А0139 про те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу до Збройних сил України та перебуває на військовій службі в військовій частині А0139 з 11.04.2018, довідкою Міністерства оборони України №31/2241 від 05.09.2018 року про те, що ОСОБА_1 в період з 30.04.2018 по 25.07.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. (а.с.41-45).

Підпунктом 1 п. 1 ст. 3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), які проходять військову службу на території України, та членів їх сімей.

Як передбачено п. 15 ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991, № 2011-XII, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним, - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, оскільки відповідач є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування йому штрафних санкцій та відсотків за кредитом під час дії особливого періоду суперечить закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На час розгляду справи Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу та про демобілізацію не приймав.

Отже, починаючи з 17.03.2014 року та на час розгляду справи в Україні діє особливий період, а тому позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за кредитом та штрафні санкції за його невиконання.

Таким чином, за викладених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 4618,30 грн.

В решті позову слід відмовити, оскільки пеня, штраф та проценти за кредитом банком нараховано незаконно.

В свою чергу, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 762 грн., який він просить стягнути із відповідача.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники ОСОБА_3, Герої України - у справах, пов*язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Таким чином, до 01 вересня 2015 року надання пільг по сплаті судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої, такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року, справа № 572/2088/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (п. 35 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року).

Отже, оскільки відповідач має статус учасника бойових дій та звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу судовий збір за рахунок державного бюджету пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, позивачем пред*явлений позов на загальну суму 12720,50 грн., тоді як судом задоволено позов на суму 4618,30 грн., що становить 36,3 %.

Таким чином, суд вирішив компенсувати позивачу судовий збір в розмірі 639,71 грн.

Керуючись ст.ст.525, 526,612,1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 16663, Чернігівська область, Ніжинський район вул. Лаврська, буд. 24, на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по договору б/н від 06 жовтня 2016 року в сумі 4618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 30 коп.

Зобов*язати Ніжинське управління Державного казначейства головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області повернути публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄРДПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № PROM0BQRMY від 20.09.2018 року в сумі 639 (шістсот тридцять дев*ять) грн.71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції – Ніжинський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.