Рішення № 78672349, 12.12.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.12.2018 Справа № 554/9142/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 грудня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лобач А. В. адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 УПП в м. Полтаві Романка Івана Анатолійовича (далі - Відповідач - 1), Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Відповідач - 2), третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій, скасування постанови, стягнення моральної шкоди та повернення суми сплаченого штрафу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та відзиву

1. 12 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що 30 вересня 2016 року він інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Полтава майором поліції Романком І. А. був притягнутий до адміністративної відповідальності та відповідно до постанови серії ПС2 № 667298 підданий адміністративному стягненню на підставі ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126, 36 КУпАП у виді 425 грн. штрафу за те, що в цей же день, близько 16 год. 06 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вул. І. Мазепи, 12 в м. Полтава при перестроюванні з крайньої лівої смуги в праву, не показав початок маневру покажчиком повороту, чим порушив вимоги п. 9. 2 «б» Правил дорожнього руху України (далі - Правил, ПДР) та не надав працівникам поліції поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

2. Заперечуючи факт вчинення інкримінованого йому порушення Правил, він зазначив, що за вказане порушення Правил 30 серпня 2016 року відповідно до постанови серії ПС2 № 872737 цим же відповідачем до адміністративної відповідальності був притягнутий та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу 425 грн ОСОБА_1., який оскаржив постанову про накладення на нього адміністративного стягнення до Октябрського районного суду м. Полтави, постановою якого від 20 вересня 2016 року дії відповідача були визнані протиправними, а прийняте ним рішення скасоване.

3. Після цього, 30 вересня 2016 року, Романко І. А. в порушення вимог КУпАП, без виклику його до патрульної поліції та повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, грубо нехтуючи вимогами статей 277-2, 279 КУпАП, виніс іншу постанову серії ПС2 № 667298, якою за це ж порушення ПДР піддав позивача адміністративному стягненню на підставі ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126, 36 КУпАП у виді 425 грн. штрафу, направивши її для примусового виконання про стягнення штрафу до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

4. 13 листопада 2017 року Відповідачем - 2 було відкрито виконавче провадження по стягненню штрафу з позивача відповідно до оскаржуваної постанови серії ПС2 № 667298 у розмірі 850 грн (а. с. 14).

5. 3 жовтня 2018 року постановою Відповідача - 2 Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з ОСОБА_1 стягнуто штраф у подвійному розмірі та виконавчий збір в сумі 1135 грн (а. с. 15).

6. Тільки після стягнення вказаної суми з його банківської пенсійної картки позивачу стало відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення Правил та винесення оскаржуваної постанови, яку він вважає незаконною, а дії Відповідачів протиправними, в зв'язку з чим просить скасувати оскаржувані постанови та повернути йому стягнуті з нього грошові кошти, а також стягнути з Відповідача - 1 моральну шкоду. Він також просить винести окрему ухвалу на дії Відповідача - 1, яким допущено грубе нехтування вимог закону та порушення його конституційних прав.

7. Зважаючи на те, що про винесення Відповідачем - 1 оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 7 листопада 2018 року після стягнення з нього штрафу і виконавчого збору під час ознайомлення його з матеріалами виконавчого провадження, він вважає, що строк на звернення до суду для оскарження незаконної постанови серії ПС2 № 667298 ним пропущено з поважних причин, а тому просить поновити його.

8. В установлений законом строк Відповідач - 1 подав відзив на позов, в якому позовних вимог позивача не визнав, зазначивши, що останній дійсно вчинив інкриміноване йому порушення Правил, а тому законно підданий адміністративному стягненню у виді штрафу, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови. Зазначив, що при винесенні ним оскаржуваної постанови були враховані докази, які містяться в матеріалах справи, якою скасовано постанову серії ПС2 № 872737, які він просить дослідити під час розгляду цієї справи та визнати їх належними і допустимими для спростування доводів позивача. Відповідач - 2 у своєму відзиві на позов також позовних вимог не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, наголосивши, що при проведенні виконавчої процедури діяв відповідно до вимог закону, стягнувши при цьому з позивача погашення заборгованості по виконавчому документу згідно платіжного доручення № 7637 від 22 листопада 2018 року в розмірі 850 грн, виконавчий збір до державного бюджету в розмірі 85 грн та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 200 грн (а. с. 34-39, ).

Фактичні обставини справи

9. 30 вересня 2018 року інспектором роти № 2 батальйону УПП в м. Полтава майором поліції Романком І. А. винесено постанову серії ПС2 № 872737 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126, 36 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

10. Винесення оскаржуваної постанови мотивовано тим, що позивач 30 вересня 2018 року близько 16 год. 06 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вул. І. Мазепи, 12 в м. Полтава при перестроюванні з крайньої лівої смуги в праву, не показав початок маневру покажчиком повороту, чим порушив вимоги п. 9. 2 «б» Правил та не надав працівникам поліції поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Докази надані сторонами та їх дослідження в суді

11. Відповідачем - 1 будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованих йому порушень ПДР до суду не надано, а констатовано у відзиві лише факт наявності доказів таких порушень у іншій справі Октябрського районного суду м. Полтави, а саме № 554/7243/16-а, якою скасовано постанову щодо ОСОБА_1., який Відповідачем - 1 30 серпня 2018 року за це ж порушення був підданий такому ж стягненню у виді штрафу.

12. Іншими учасниками судового розгляду докази суду не надавались.

Джерела права й акти їх застосування

13. Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух».

13.1. Стаття 14. Учасники дорожнього руху

Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

14. Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIIІ «Про національну поліцію».

14.1. Стаття 31. Превентивні поліцейські заходи

Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

14.2. Стаття 40. Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

15. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, № 8073-Х (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

15.1. Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15.2. Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Частина 2. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.

Частина 4. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

15.3. Стаття 268. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача. якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.4. Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

15.5. Стаття 277-2. Повідомлення про розгляд справи

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

15.6. Стаття 278. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

15.7. Стаття 279. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

16. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

16.1. Попереджувальні сигнали

Пункт 9.2. Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перекроюванням, поворотом або розворотом.

17. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 7 листопада 2015 року № 1395.

17.1. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення

Оцінка аргументів учасників справи

18. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

19. Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

20. Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

21. Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

22. Згідно з ч. 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

23. Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

24. В судовому засіданні, позивач, заперечуючи факт вчинення інкримінованого йому порушення Правил, зазначив, що такого не допускав і про факт притягнення його до відповідальності взагалі не знав і належним чином повідомленим не був. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення була сфальсифікована Відповідачем - 1, оскільки ним не тільки порушено процедуру розгляду справи, а й не проведено розгляду взагалі. При цьому зроблено посилання на докази, які містяться в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 30 серпня 2016 року, яка судом визнана протиправною та скасована як така. Позивач вважає неправдивими твердження Відповідача - 1, викладеними у відзиві на позов, та представника третьої особи про нібито належне його повідомлення про час і місце розгляду справи та виклик його для складання постанови. Стверджуючи це, він зазначив, що за адресою, на яку нібито Відповідачем - 1 було направлено повідомлення про виклик до суду, він не проживає і знятий з реєстрації за нею ще в 2010 році, а тому ніяким чином не міг отримати повідомлення про виклик, якщо б він туди і був направлений. Таким же він вважає і твердження Відповідача - 2, яким нібито його було належно повідомлено про необхідність сплати штрафу без примусового його стягнення шляхом направлення йому повідомлення про це на вказану адресу. Вважає, що обидва відповідачі, діяли протиправно, а тому як накладення адміністративного стягнення, так і його примусове стягнення ними було вчинено всупереч вимог статті 19 Конституції України та вимог закону, в зв'язку з чим просить визнати їх дії саме такими. Він також просив стягнути з Відповідача - 1 моральну шкоду в сумі 10000 грн, заявивши, що протиправними діями останнього було принижено його честь, гідність та ділову репутацію, що потягло за собою моральні переживання. Наполягав на зобов'язанні Відповідача - 2 повернути стягнуту з нього суму за сплату штрафу, виконавчого збору та витрат на виконавче провадження в сумі 1135 грн.

25. Допитана в суді представник відповідача Лобач А. В. заперечувала проти задоволення позовних вимог, наполягаючи на відмові в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що позивач притягнутий до відповідальності у повній відповідності з вимогами закону. Зазначила, що на даний час у Відповідача - 1 відсутні будь-які докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а тому просила залучити як доказ його винуватості відеозапис факту вчинення правопорушення останнім із справи, по якій до адміністративної відповідальності притягувався ОСОБА_1., за результатами розгляду якої постанова від 30 серпня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності була скасована, а дії Відповідача - 1 визнані протиправними.

26. Судом в ході розгляду справи за клопотанням представника третьої особи переглянутого відеозапис з бодікамери ВІ0020 порушення Правил, який міститься в справі № 554/7243/16-а, на якому зафіксовано рух автомобіля НОМЕР_2 по вулицях Сінній-Європейська-Степного Фронту-Івана Мазепи в м. Полтаві, який нібито належить позивачу.

27. Оцінюючи вказаний доказ з позицій його належності відповідно до статті 73 КАС України, суд зазначає, що він не може бути визнаний таким, оскільки з нього вбачається, що відеозапис був здійснений з бодікамери ВІ0020, в той час як в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що відеозапис здійснювався бодікамерою 00020, тобто не тією, відеозапис з якої надано на дослідження суду. Крім того, за вказане порушення до адміністративної відповідальності відповідно до постанови серії ПС2 № 872737 від 30 серпня 2016 року була притягнута інша особа, а постанова про це визнана протиправною та скасована. В зв'язку з цим, докази на підставі яких було прийняте протиправне рішення, не можуть визнаватися допустимими для доведення вини іншої особи по іншій справі. Отже, вказаний відеозапис не може прийматися до уваги як доказ вини ОСОБА_1 в порушенні ПДР, яке йому інкримінується.

28. Крім того, оскаржувану постанову щодо позивача винесено в порушення вимог частини 4 статті 258 КУпАП, відповідно до якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Всупереч зазначеному, постанову серії ПС2 № 667298 від 30 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 було винесено не на місці вчинення правопорушення і не зразу після його вчинення, а через місяць після цього, за його відсутності та без його належного повідомлення про факт притягнення його до відповідальності, час і місце розгляду справи та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Судом встановлено, що ні Відповідачем - 1, ні Відповідачем - 2 позивачу повістки про виклик як для розгляду справи, так і для виконання постанови про накладення штрафу за місцем його реєстрації або фактичного проживання не направлялися, а він нібито повідомлявся про це за адресою, з якої він був знятий з реєстрації ще в 2010 році, чого не спростували відповідачі в своїх відзивах на позов та не заперечувала представник третьої особи під час розгляду справи в суді.

29. Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.

30. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

31. Оскільки оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, що не передбачено нормами діючого законодавства, у ній не конкретно зазначено місце вчинення правопорушення та вказано інший, а не той, яким було здійснено відеозапис, технічний засіб, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 667298 від 30 вересня 2016 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП,а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

32. Такий висновок суду випливає і із змісту ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

33. Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

34. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

35. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_1, відносно якого з порушенням встановлених законом процедур винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу, оспорює факт того, що він вчинював інкриміноване йому правопорушення, суд констатує відсутність достовірних даних, на підставі яких він має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої винесено оскаржувану постанову, ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

36. Оскільки суд встановив, що дії працівника поліції Романка І. А. є незаконними, а постанова складена ним є протиправною, то підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні цього питання суд керується положеннями статті 56 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженім її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд погоджується з позивачем, який в обґрунтування позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди зазначив, що притягнення його до адміністративної відповідальності було вчинено всупереч вимог Конституції та законів України з грубим нехтуванням його правами та заподіянням йому матеріальної шкоди шляхом безпідставного та незаконного списання з його пенсійної банківської картки грошових сум, що потягло за собою душевні страждання, викликані протиправністю поведінки суб'єкта владних повноважень та необхідністю з'ясовувати причину таких дій, а також вживати заходи до повернення безпідставно стягнутого з нього майна. Це, в свою чергу, внесло вимушені зміни в звичайний ритм і спосіб життя, вплинуло на його ділову репутацію, змусило вдаватись до пояснень близьким в своєму оточенні особам, яким про це стало відомо, причину неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень. Зухвалість протиправної поведінки Відповідача - 1 та її тривалість, а також спосіб, у який позивач змушений захищати свою честь та гідність, доставляє йому ще й емоційні переживання.

Враховуючи це, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями Відповідача - 1 заподіяно моральну шкоду і вважає за необхідне, виходячи з засад розумності і справедливості, задовольнити позов про це частково, а саме в розмірі 2000 грн.

37. Суд також вважає за необхідне, виходячи з протиправності поведінки обох відповідачів, задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції повернути йому безпідставно стягнуту з нього суму грошових коштів в розмірі 1135 грн.

Висновки суду за результатами розгляду позову

38. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

39. З урахуванням вищезазначеного, об'єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєні позивачем порушення Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126КУпАП в матеріалах справи відсутні.

40. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

41. Суд констатує, що встановлені в ході розгляду справи в суді обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідачів не відповідають критеріям, встановленим п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідачів, а ними не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача виконані вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

42. Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає також вимогам статті 283 КУпАП в частині, що стосується її змісту, зважаючи на його особливість пов'язану з притягненням осіб до відповідальності за порушення вимог Правил.

43. Враховуючи вищевстановлене, суд дійшов висновку, що постанова інспектора патрульної поліції Романка І. А. серії ПС2 № 667298 від 30 вересня 2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн підлягає скасуванню.

44. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

45. Відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача про стягнення на його користь з Відповідача - 1 моральної шкоди в сумі 2000 грн, а також зобов'язати Відповідача - 1 повернути відповідачу безпідставно стягнуту з нього суму грошових коштів в розмірі 1135 грн.

46. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора роти № 2 УПП в м. Полтаві Романка Івана Анатолійовича серії ПС2 № 667298 від 30 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн, закривши провадження у справі.

Стягнути з інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції м. Полтави Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Романка Івана Анатолійовича на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.

Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції (код ЄДР ЮО ФОП ГФ 34963066) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 стягнуту з нього суму грошових коштів в розмірі 1135,00 гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у_справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. Г. Савченко