Рішення № 78671361, 11.12.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/509/18

Провадження № 2/538/334/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області

У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з дійсним позовом і в його обґрунтування зазначив, що 13.10.1997 року померла його мати ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складалася з рухомого майна та нерухомого майна - житлового будинку по вул. Лохвицькій, 37 в с. Гиряві Ісківці Лохвицького району Полтавської області із земельною ділянкою площею 0,25 га та іншою земельною ділянкою площею 7,37 га. Оскільки позивач був юридично неграмотним, то після смерті матері не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а здійснював управління спадковим майном. Коли позивач випадково почув по радіо про порядок оформлення спадкового майна, звернувся до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно, то нотаріусом йому було відмовлено, оскільки ним пропущено строк звернення із відповідною заявою та рекомендовано звернутися із позовом до суду. Вважає, що строк для прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин, тому він змушений звернутися до суду і просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини обумовлений тим, що ОСОБА_2 не є юридично обізнаний і в нього були гарні відносини із його братом ОСОБА_5, додав суду письмові пояснення від свого довірителя. Крім того зазначив, що на адвокатський запит, ним було отримано інформацію, щодо спадкового майна після померлої ОСОБА_4, а саме відповідь від Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Відділ у Лохвицькому районі від 06.12.2018 року №1370/170-18, в якому зазначено, що відомостей щодо нотаріальних дій по земельних ділянках у місцевому фонді документації із землеустрою відсутні. Просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що спадкове майно, що залишилося після смерті 13.10.1997 року ОСОБА_4 фактично перейшло у спадок її померлому 02.06.2003 року синові ОСОБА_5, який проживав разом з померлою на день її смерті. Також, згідно заповіту, зареєстрованого у Гирявоісковецькій сільській раді від 19.12.1990 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла своє майно синові ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5 право власності перейшло до його сина ОСОБА_7, який з 2001 року проживав разом з батьком. Рішенням Лохвицького районного суду від 01.08.2006 року було визнано право власності на будинковолодіння, розташоване по вул. Лохвицька, 37, Лохвицького району Полтавської області, за померлим 02.06.2003 року ОСОБА_5 та визнано право на спадщину та право власності ОСОБА_7 на будинковолодіння, розташоване по вул. Лохвицька, 37, Лохвицького району Полтавської області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без її участі та заперечення проти позову з наступних підстав: спадщина після смерті 13.10.1997 року ОСОБА_4 прийнята ОСОБА_5, сином спадкодавця, згідно ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року); ОСОБА_5, спадкоємець за законом, який прийняв спадщину після смерті 13.10.1997 року матері, ОСОБА_4, помер 02.06.2003 року; Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що належало ОСОБА_4, видано державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори 20.04.2004 року спадкоємцю ОСОБА_5, який прийняв спадщину після його смерті; відсутній склад спадкового майна, що належало ОСОБА_4; перерозподіл спадкового майна між спадкоємцями після видачі нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за нормами ЦК Української РСР (1963 року) не передбачено.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, 13.10.1997 року померла ОСОБА_4, - мати позивача ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.04.1952 року, виданого сільським ЗАГСом с. Гиряві Ісківці Лохвицького району Полтавської області, актовий запис № 15 (а.с. 8).

Як встановлено у судовому засіданні позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері, про що надав суду лист про відмову в оформленні спадщини від 12.06.2017 року № 333/01-16 Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, на підставі якої позивачу рекомендовано звернутися до суду з позовом для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

У запереченні проти позову від 24.05.2018 року № 289/01-16 Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори зазначено, що після смерті 13.10.1997 року ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини до Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ніхто не подавав - спадкова справа відсутня, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, виданого Другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою № 52048316 від 24.05.2018 року. Відомості про посвідчені від імені спадкодавця заповіти відсутні. Реєстратором Полтавської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" 14.05.2018 року внесено запис до Спадкового реєстру про заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, 19.12.1990 року за реєстровим 105. Дата та місце народження заповідача невідоме. Особа заповідача не встановлена. Нотаріусом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_5, син спадкодавця, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Цей факт підтверджується довідкою, виданою Гирявоісковецької сільською радою Лохвицького району Полтавської області від 10.05.2018 року за вихідним № 02-27/202. ОСОБА_5 помер 02.06.2003 року. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, виданий державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори № 00020219853 від 24.05.2018 року. Згідно записів в алфавітній книзі спадкових справ № 2 та книзі і реєстрації спадкових справ № 6, заведених у Другій ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі - після смерті 02.06.2003 року ОСОБА_5 26.09.2003 року у Другій ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 270/2003. Свідоцтва про право на спадщину після смерті 02.06.2003 року ОСОБА_5 видані державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори 20.04.2004 року спадкоємцю, який прийняв спадщину. Спадкова справа № 270/2003 після смерті 02.06.2003 року ОСОБА_5 знаходиться на архівному зберіганні у Полтавському обласному державному нотаріальному архіві.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, представник позивача не надав суду докази щодо поважності причин пропуску шестимісячного строку. Посилання представника позивача про те, що позивач є юридично необізнаний не є поважністю причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 24 Пленум Верховного Суду України вбачається, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Згідно до роз'яснень, які надані у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2014 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судом не можуть бути визнані поважними такі мотиви пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Проте поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Отже, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Обов'язком спадкоємця є доведення поважності пропуску строку для прийняття спадщини перед судом, а саме з моменту її відкриття до моменту звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з моменту смерті ОСОБА_4 13.10.1997 року по час подання позову 20.04.2018 року йому було відомо про смерть своєї матері, а також та обставина, що він був у дружніх стосунках зі своїм братом ОСОБА_5 та той факт, що він є юридично необізнаною особою, суд не бере до уваги, так як позивач не виконав свій процесуальний обов’язок із доведення тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Отже, позивачем було пропущено строк для прийняття спадщини без поважних причин, які могли б бути пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення його до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4, померлої 13.10.1997 року, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року, справа №6-85цс12, а також від 4 листопада 2015 року, справа №6-1486цс15, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1261, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь