Рішення № 78670220, 18.12.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/879/18

2/530/711/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

18.12.2018 року м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Зіньків цивільну справу за позовом заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 господарства “Рукіс”, третя особа головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі,-

в с т а н о в и в:

З позову вбачається, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_2 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області (далі по тексту ОСОБА_1 РДА) від 19.10.2012 року № 411 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 76,45 га ріллі, для передачі в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі. Ділянки розташовані за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області. У подальшому розпорядженням ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 07.02.2012 року № 70, затверджено проектну документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки державної власності площею 76,45 га, розташовані за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області для ведення фермерського господарства. У подальшому, між ОСОБА_1 РДА Полтавської області та ОСОБА_2 15.02.2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 01.03.2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Зазначені розпорядження ОСОБА_1 РДА Полтавської області прийнято, а договір оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно визнанню недійсними. Враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону ‘Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. З метою реалізації права на створення фермерського господарства, розпорядженням ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 29.06.2010 року № 241, громадянину ОСОБА_2 надано в оренду сім земельних ділянок загальною площею 190,54 га. На виконання п. 2 зазначеного розпорядження між ОСОБА_1 РДА Полтавської області та ОСОБА_2 укладені договори оренди, які 09.09.2010 року пройшли державну реєстрацію, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи. У подальшому ОСОБА_2 засновано Фермерське господарство «Рукіс» та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.09.2010 року. Таким чином, громадянин ОСОБА_2 09.09.2010 року використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. На момент прийняття ОСОБА_1 РДА Полтавської області спірних розпоряджень від 19.10.2010 року № 411 та від 07.02.2012 року № 70, Фермерське господарство «Рукіс», засновником якого є ОСОБА_2, вже набуло статусу юридичної особи та мало в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду в т. ч. земельної ділянки площею 76,45 га суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів, а тому є підставою для визнання укладеної 15.02.2012 року угоди оренди земельної ділянки площею 76,45 га недійсною. Окрім цього вищезазначений договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п.5 договору, і це є підставою для визнання його недійсними. Водночас, встановлено, що 12.06.2012 року ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку площею 76,45 га в суборенду ОСОБА_3 господарству «Рукіс», засновником якого є сам. Право суборенди зареєстровано 08.02.2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Таким чином, усунення порушень закону у даному випадку можливе лише шляхом одночасного визнання договору суборенди від 12.06.2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 господарством «Рукіс» припиненим. Враховуючи вищевикладене заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом в якому просив суд ухвалити рішення яким визнати незаконними та скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 19.10.2012 № 411, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 07.02.2012 року № 70, про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 площею 76,45 га. Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки укладений 15.02.2012 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області та припинити на майбутнє. Визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки укладений 12.06.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 господарством «Рукіс», площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Зобов’язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: МО 645035, виданий 19.11.1998, видавник: Каховський РВ УМВС України в Херсонській області) та Фермерське господарство «Рукіс» (код ЄДРПОУ: 37288964, адреса: провулок Гоголя, 1, буд. 10, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, 38100) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 532138400000:024:0001 площею 76,45 га, розташовану за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Стягнути з ОСОБА_1 районної адміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 господарства «Рукіс» на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 7048 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року відкрито провадження по справі ( а.с.64).

Ухвалою суду від 12.10.2018 року призначено по справі судовий розгляд ( а.с.142-143).

В судовому засіданні позивач прокурор Маюра С.В. та Чубенко А.І. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області за довіреністю ОСОБА_4 позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову та надіслав суду заяву про застосування строків позовної давності ( а.с.103-105), представники відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні в зв’язку з безпідставністю та послались на застосування строків позовної давності (а.с.107-110), представник відповідача ОСОБА_3 господарства “Рукіс”, адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, надіслав на адресу суду відзив в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, крім цього надіслав до суду заяву про застосування строків позовної давності( а.с.77-80, 126-130), третя особа представник головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 господарства “Рукіс”, третя особа головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 РДА Полтавської області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Згідно ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

У ч. 2 та ч. 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В ч. 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (ст.2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство»).Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 РДА Полтавської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 76,45 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів (терміном на 10 років) ( а.с.17). Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Полтавської області №411 від 19.10.2018 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 76,45 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів. Визнано таким, що втратили чинність розпорядження голови ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 03.02.2010 року № 35 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ( а.с.16). Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 07.02.2012 року № 70, затверджено проектну документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки державної власності площею 76,45 га, розташовані за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області для ведення фермерського господарства (а.с.18-19). 15.02.2012 року між ОСОБА_1 РДА Полтавської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ( а.с.20-24). Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 01.03.2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с39-41). Головне управління Держгеокадастру у Полтавської області від 12.02.2018 року на адресу прокуратури Полтавської області надавав інформацію по договорах оренди землі ( а.с.42,43). З повідомлення ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 19.09.2018 року вбачається, що до ОСОБА_1 РДА Полтавської області у 2013 році надходили вимоги з прокуратури Полтавської області від 04.09.2013 року № 3396 вих. №13 та від 21.10.2013 року № 4080, про надання переліку розпоряджень виданих головою ОСОБА_1 РДА Полтавської області. Вище вказані розпорядження направлялися до прокуратури Зіньківського району Полтавської області для перевірки, до переліку було включено також і розпорядження голови ОСОБА_1 РДА Полтавської області від 07.02.2012 року № 70 “Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок”. Крім того на виконання постанови прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 року № 67 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у 2013 році прокуратурою Зіньківського району проводилась перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у ОСОБА_1 районній державній адміністрації з питань додержання вимог Земельного кодексу України (а.с. 111) 04.09.2013 року та 21.10.2013 року з прокуратури Зіньківського району Полтавської області на адресу ОСОБА_1 РДА Полтавської області надіслані вимоги щодо надання інформації ( а.с.113-114,115-116) на які було повідомлено, що у зв’язку із зміною повноважень райдержадміністрації що визначені змінами до ст. 122 ЗК України ( в редакції Закону № 5245-VІ від 06.09.2012 року ‘Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності’, що набрав чинності з 01 січня 2013 року) щодо передачі сільськогосподарського призначення, які віднесені до територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до райдержадміністрації не надходили судові рішення щодо зобов’язання розпорядитись землею ( а.с.118). Постановою прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 року постановлено провести перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у ОСОБА_1 РДА Полтавської області з питань додержання вимог земельного кодексу України ( а.с.119-120). З договору суборенди землі від 12.06.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 передав земельну ділянку площею 76,45 га в суборенду ОСОБА_3 господарству «Рукіс», в особі голови ОСОБА_2 ( а.с.159-162), право суборенди зареєстровано 08.02.2018 року. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що заяви ОСОБА_2 подані з дотриманням вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», адже ним чітко зазначені розмір і місце розташування ділянки, вказано обґрунтування ведення фермерського господарства, надано документи, що підтверджують його особу, освіту та стаж роботи. При цьому, Закон України «Про фермерське господарство» не вимагає надання доказів наявності сільськогосподарської техніки, інших засобів для обробітку землі для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Закон України «Про фермерське господарство» не обмежує можливість створення фермерського господарства одноосібно громадянином України (ч. 2 ст. 1).

У ст. 8 Закону передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

У 2010 році ( без зазначення дати) між ОСОБА_1 РДА Полтавської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 59,53 га, сільськогосподарського призначення строком на 5 років ( а.с.26-30), договір зареєстровано у ОСОБА_1 районному відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК від 09.09.2010 року за № 041055502190. 15.02.2012 року між ОСОБА_1 РДА Полтавської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001,сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 01.03.2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон.

Таким чином, сукупність досліджених доказів дає підстави зробити висновок, що оспорювані розпорядження ОСОБА_1 РДА Полтавської області винесені у межах наданих повноважень, а тому суд відхиляє доводи прокурора, що викладені у позовній заяві, та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ст. 1 цього Закону Конвенцією є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Положення щодо правової природи та особливостей застосування строків позовної давності в національному законодавстві закріпленні в нормах Цивільного кодексу України.

Відтак ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність — це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог, законом встановлена спеціальна позовна давність. А відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим Верховний Суд України у постанові по справі за № 6-2469цс16 від 16.11.2016 дійшов до висновку, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який Позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16 та від 19.04.2017 у справі №6-2376цс16 вироблена правова позиція щодо однакового застосування норм матеріального права, відповідно до якої під час розгляду судом справи, останній повинен з’ясувати коли суб’єкт владних повноважень, інтереси кого представляє прокуратура, довідався або міг довідатися про порушення свого права. Також ухвалюючи рішення у справі суд повинен враховувати положення закону щодо початку перебігу строку позовної давності, яка починається не з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли про це порушення довідався або міг довідатися суб’єкт владних повноважень. Також разом з цим у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №391/1056/14-ц зазначається, що на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України: від 8 червня 2016 року № 6-3029цс15, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16. Разом з цим відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №922/1084/17 вказано, що перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) стала розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності 01.01.2013 року, а саме після вступу в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», крім цього 04.09.2013 року та 21.10.2013 року з прокуратури Зіньківського району Полтавської області на адресу ОСОБА_1 РДА Полтавської області були надіслані вимоги щодо надання інформації щодо прийнятих розпоряджень про відведення земель сільськогосподарського призначення ( а.с.113-114,115-116) на що ОСОБА_1 РДА Полтавської області 06.09.2013 року та 23.10.2013 року надала відповідь ( а.с.117-118). Після чого прокуратурою Зіньківського району Полтавської області 16.12.2013 року була проведена перевірка за додержанням та застосуванням законів у ОСОБА_1 РДА Полтавської області з питань додержання вимог Земельного кодексу України ( а.с.119-120), а тому перебіг позовної давності необхідно вважати після отримання прокуратурою Зіньківського району відповіді, а саме 06.09.2013 року та 23.10.2013 року, тобто від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Доводи прокурора про те, що про порушення законодавства у зв'язку з прийняттям ОСОБА_1 райдержадміністрацією Полтавської області оспорюваного розпорядження прокурор дізнався лише у 2018 році під час проведення прокуратурою відповідної перевірки, тому строк позовної давності ним не пропущено, безпідставні та спростовуються письмовими доказами, які є в наявності і в позивача. Як вбачається з листа ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 19.09.2018 року № 1242/01-06 до прокуратури Зіньківського району Полтавської області у 2013 році надсилалася інформація, яка стосувалася додержання та застосування законів у ОСОБА_1 райдержадміністрації Полтавської області з питань дотримання вимог Земельного кодексу України. Зокрема до переліку розпоряджень, які надсилалися, було включено і оскаржуване сьогодні прокуратурою Полтавської області, розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 07.02.2012 №70 «Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок» ( а.с.111). З листів ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 19.09.2018 року вих.№ 1242/01-06 та від 21.09.2018 вих.№ 17/01-27 відомо, що протягом 2013 року до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області з прокуратури Зіньківського району Полтавської області надходили вимоги від 04.09.2013 року № 3396 вих 13 та від 21.10.2013 року №4080 вих. №13 про надання, серед іншого, переліку розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області за період 2011 - 2013 років. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Полтавської області були надані Прокуратурі Зіньківського району Полтавської області запитувані розпорядження, в тому числі і оспорюване розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 07.02.2012 року №70 «Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок» (лист від 06.09.2013 вих.№ 1253/01-27 та лист від 23.10.2013 року вих.№1488/01-27). Крім того, на виконання постанови Прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 № 67 “Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у 2013 році” Прокуратурою Зіньківського району Полтавської області проводилась перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у ОСОБА_1 районній державній адміністрації Полтавської області з питань додержання вимог Земельного кодексу України.

Так, звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що про порушення ОСОБА_1 РДА Полтавської області вимог земельного законодавства стало відомо з листів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №7-16-0.3-786/2-18 від 12.02.2018 року про надання копії договорів та наказів, листа ОСОБА_1 РДА №385/01-66 від 19.03.2018 року з додатками копій договорів, листа ОСОБА_1 районної ради №01-20/242 від 12.04.2018 року про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі з додатками». Разом з тим, проаналізувавши викладені в позовній заяві обставини та вказані аргументи прокурора у сукупності з чинною позицією судів як України, так і Європейського суду з прав людини, є очевидною правильність висновку про те, що прокурором не дотримано встановлений законодавством строк позовної давності, оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. В даній справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави. Досліджені в судовому засіданні докази дають суду підстави вважати, що компетентні органи в сфері земельного законодавства (відділ Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Полтавської області) під час прийняття оспорюваних розпоряджень ОСОБА_1 РДА Полтавської області та укладенням договорів оренди у 2012 році належним чином здійснювали свої повноваження щодо перевірки відповідності вимогам земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2

Крім того, за змістом ст.ст. 8, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, що був чинним на час прийняття оспорюваних розпоряджень, прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів, предметом якого, зокрема, є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. У п. 10 наказу № 3гн від 18 жовтня 2010 року Генеральної прокуратури України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» було визначено періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів. Враховуючи вищевикладене суд бере до уваги те, що прокуратурою Зіньківського району Полтавської області згідно постанови від 16.12.2013 року була призначена перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням законів у ОСОБА_1 РДА Полтавської області з питань додержання вимог ЗК України у 2013 році, тобто, прокуратура мала можливість їх оскаржити у межах строку позовної давності, але з позовом звернувся лише 26.06.2018 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області , ОСОБА_2, ОСОБА_3 господарства “Рукіс”, третя особа головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 РДА, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі .

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати залишаються за позивачем і не підлягають відшкодуванню (ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 256, 260- 261 ЦК України, ст.1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство», ст.22,31,93,122,123,124,134 Земельного кодексу України,ст. 2, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 351, 352, 354 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Полтавської області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 господарства “Рукіс”, третя особа головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації в Полтавській області від 19.10.2010 року №411, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Полтавської області від 07.02.2012 року № 70, про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 площею 76,45 га. Визнання недійсними договір оренди земельної ділянки укладений 15.02.2012 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області та припинити на майбутнє. Визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки укладений 12.06.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 господарством «Рукіс», площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Зобов’язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: МО 645035, виданий 19.11.1998, видавник: Каховський РВ УМВС України в Херсонській області) та Фермерське господарство «Рукіс» (код ЄДРПОУ: 37288964, адреса: провулок Гоголя, 1, буд. 10, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, 38100) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 532138400000:024:0001 площею 76,45 га, розташовану за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено: 19.12.2018 року.

Суддя -